Рішення № 13655445, 26.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.11 р. Справа № 15/284

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Наукова виробничо-комерційна фірма „Вест-Пром” смт. Ювілейне (код ЄДРПОУ 24992207)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення основного боргу в сумі 82261,51 грн., пені в сумі 7058,21 грн., 3% річних у розмірі 948,46 грн., інфляції в сумі 1568,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко О.Г. за довіреністю № 15 від 04.01.2011 р.

від відповідача: Чумаков Д.В. за довіреністю № 17/29 від 10.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Наукова виробничо-комерційна фірма „Вест-Пром” смт. Ювілейне до відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 82261,51 грн., пені в сумі 7058,21 грн., 3% річних у розмірі 948,46 грн., інфляції в сумі 1568,07 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/284, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 17.11.2009 р. провадження у справі № 15/284 було зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 16/366, що розглядалася господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 10.01.2011 р. провадження у справі № 15/284 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії. Цієї ж ухвалою суд за заявою позивача продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 28.01.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009 р. сторони уклали договір № 15/269, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію в кількості, асортименті та строки, визначені додатками (специфікаціями), що є невід’ємною частиною даного договору. Предметом даного договору є поставка на адресу покупця продукції, вказаної в додатках до даного договору. Додатки погоджуються, підписуються та скріплюються печатками сторін.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату по даному договору за поставлену продукцію на умовах передбачених в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно п. 6.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. В платіжному дорученні обов’язково вказуються: призначення платежу, номер та дата договору.

До спірного договору сторони підписали специфікації № 1 від 12.03.2009 р., № 2 від 06.04.2009 р., якими передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також оплату 100% вартості товару за цією специфікацією протягом 15 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника та отримання документів, вказаних в п. 7.2 договору. В специфікації № 2 від 06.04.2009 р. вказані аналогічні умови оплати.

Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/269 від 12.03.2009 р. ним було поставлено відповідачу у період з 17.03.2009 р. по 16.04.2009 р. товар на загальну суму 123595,53 грн. за видатковими накладними: № 00826 від 17.03.2009 р. на суму 37206,00 грн., № 01224 від 17.03.2009 р. на суму 41334,02 грн., № 01758 від 16.04.2009 р. на суму 45055,51 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цими видатковими накладними підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 504 від 16.03.2009 р., № 798 від 15.04.2009 р., податковими накладними № 01224 від 17.03.2009 р., № 00826 від 17.03.2009 р., № 01758 від 16.04.2009 р., рахунками на оплату № 00826 від 13.03.2009 р., № 01224 від 16.03.2009 р., № 01758 від 16.04.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № 01224 від 17.03.2009 р. на суму 41334,02 грн., оплатив повністю, що підтверджується банківською випискою від 03.04.2009 р. з відміткою банку про проведення платежу, завірена копія якої додана до позову. Товар, отриманий за двома іншими спірними видатковими накладними, залишився повністю не оплаченим, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 82261,51 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 224 від 03.08.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, на загальну суму 82261,51 грн. Факт направлення позивачем претензії та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 17.08.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії претензії та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 17/1314–4455 від 22.10.2009 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

В спірних видаткових накладних відсутнє посилання на договір № 15/269 від 12.03.2009 р. За вказаних обставин відповідач вважає поставки здійснені поза межами вказаного договору, у зв’язку з чим стверджує, що строк оплати для нього не наступив, оскільки він не отримував від позивача жодних вимог на оплату. Крім того, відповідач стверджує, що довіреності № 504 від 16.03.2009 р., № 798 від 15.04.2009 р. видавалися на отримання товарно–матеріальних цінностей саме за договором № 15/269 від 12.03.2009 р., а не за усною угодою між сторонами. Ідентифікувати товар, вказаний в довіреностях, з товаром, поставленим за спірними видатковими накладними, та товаром, що передбачений договором № 15/269 від 12.03.2009 р., неможливо, у зв’язку з чим відповідач вважає вищевказані довіреності такими, що ніяким чином не стосуються факту спірних поставок товару.

Відповідач надав до суду доповнення № 17/141 від 21.01.2011 р. до відзиву на позовну заяву, в якому вказує про неотримання від позивача оригіналів рахунків на оплату та сертифікатів якості на спірну продукцію, що є порушенням п. 7.2 договору та на думку відповідача свідчить про ненастання строку оплати.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/269 від 12.03.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/269 від 12.03.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. При цьому сам відповідач в довіреностях підставою отримання товарно–матеріальних цінностей вказує саме договір № 15/269 від 12.03.2009 р., а також під час здійснення часткової оплати товару в призначенні платежу зазначив оплату за трубу згідно договору № 15/269 від 12.03.2009 р. Крім того, в рахунках на оплату також міститься посилання на спірний договір. Тобто, товар за видатковими накладними № 00826 від 17.03.2009 р., № 01224 від 17.03.2009 р., № 01758 від 16.04.2009 р. був поставлений позивачем та отриманий відповідачем саме на виконання договору № 15/269 від 12.03.2009 р., тому згідно умов договору до правовідносин сторін в даному випадку застосовується порядок оплати отриманого товару, погоджений сторонами в специфікаціях № 1 від 12.03.2009 р., № 2 від 06.04.2009 р. до спірного договору. Сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікаціях сторони погодили здійснення оплати вартості отриманого товару протягом 15 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника та отримання документів, вказаних в п. 7.2 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору перелік товаросупровідних документів, які передаються покупцю: товаротранспортна накладна (видаткова накладна), податкова накладна, рахунок, сертифікат якості на продукцію.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що порядок прийому продукції по якості та кількості повинен відповідати інструкціям П–6 та П–7, затвердженим постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р., від 25.04.1966 р.

Тобто, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Факт передачі рахунків на оплату та податкових накладних покупцю в момент відвантаження з видатковими накладними підтверджується помітками представників відповідача на зворотному боці вказаних документів із зазначенням прізвища, ініціалів та дати отримання, скріпленими підписами таких представників.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що при відсутності претензій один до одного по кількості та якості, прийом продукції може здійснюватися шляхом підписання між сторонами видаткових накладних та/або актів прийому–передачі продукції.

Відповідачем при прийманні продукції акт про відсутність документів не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь–якого з передбачених пунктом 7.2 договору документів при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення рахунків на оплату та податкових накладних, повідомлення продавця про повернення помилково виданих довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей, а також про повернення помилково перерахованих грошових коштів в рахунок часткової оплати вартості товару, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 7.2 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються також поясненнями позивача вих. № 17 від 25.01.2011 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відстрочення здійснення оплати вартості товару на 15 банківських днів відраховується від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що спірна видаткова накладна № 00826 була підписана 17.03.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 18.03.2009 р. по 07.04.2009 р. включно, а вже з 08.04.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. Спірна видаткова накладна № 01758 була підписана 16.04.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 17.04.2009 р. по 12.05.2009 р. включно, а вже з 13.05.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Тобто, відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений специфікаціями до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 82261,51 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі п. 8.2 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу окремо по кожній спірній видатковій накладній за загальний період з 08.04.2009 р. по 14.09.2009 р. пеню в сумі 7058,21 грн., а також, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за той же період інфляцію в сумі 1568,07 грн., 3% річних в розмірі 948,46 (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7058,21 грн., інфляції в розмірі 1568,07 грн., 3% річних в сумі 948,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 260071754980 в АБ „Український бізнес банк” м. Донецьк, МФО 334969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Наукова виробничо-комерційна фірма „Вест-Пром” (юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, б. 56–Б; код ЄДРПОУ 24992207; рахунок 2600330062901 в КБ „Кредит–Дніпро”, МФО 305749) суму 91836,25 грн. (а саме основний борг на суму 82261,51 грн., пеню в розмірі 7058,21 грн., інфляцію в сумі 1568,07 грн., 3% річні в розмірі 948,46 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 918,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 26.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.