Рішення № 136548589, 05.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/828/26

Провадження № 2/243/641/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Воронков Д.В.,

за участі

секретаря Яковенко Ю.Р.,

представника позивача Панова С.К.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Слободян В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в відео конференції, цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Сенс банк» про стягнення заборгованості за теплову енергію, абонентське обслуговування

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування позовних вимог зазначивши, що відповідач є власником нежитлового приміщення площею 231,10 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнане індивідуальним опаленням. Проте, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, фактично користується послугами за опалення приміщень загального користування, але не оплачує вартість спожитих послуг, що порушує право позивача на отримання плати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законодавством строк. З 01.11.2020 по 30.11.2025 сума заборгованості за особовим рахунком відповідача склала 124 344,69 грн. Заборгованість по оплаті абонентського обслуговування 842,96 грн. На суму боргу нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 020,85 грн та 3% річних в сумі 280,94 грн за період з 01.01.2021 по 23.02.2022. Просить суд стягнути з відповідача зазначені суми, а також, поштові витрати на суму 45грн, витрати на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав - 45 грн та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти позову. Надала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що відповідач не звертався до неї з пропозиціями надання послуг з теплопостачання, з повідомленнями про встановлення приладу обліку на будинок та виникнення додаткових платежів за опалення приміщень загального користування. Також не надавав їй пропозицій щодо укладення договору приєднання. Вважає, що позивач п`ять років проявляв бездіяльність та накопичував борг по належному їй приміщенню. Вказує, що в неї з позивачем немає будь яких договірних відносин, оскільки за період, який нарахована заборгованість, приміщенням користується Акціонерне товариство «Сенс банк». Відповідно до договору оренди від 28.02.2008 орендар самостійно здійснює платежі та укладає договори з постачальниками комунальних послуг на час дії договору. Крім того, юридична особа повинна мати прямий договір з постачальником і тільки на підставі цього здійснювати оплату. Вважає себе неналежним відповідачем, оскльки всі комунальні послуги за спірне приміщення сплачує орендар. Зазначає, що спірне примішення було сплановано з окремим вводом теплоносія, воно завжди було нежитловим, стояки труб опалення не проходять і ніколи не проходили через належне їй нежитлове приміщення і з 06.10.2003 приміщення відключено від тепломережі.

Представник третьої особи надав пояснення, відповідно до яких АТ «Сенс Банк» є орендарем спірного нежитлового приміщення. За умовами договору оренди банк взяв на себе зобов`язання самостійно здійснювати платежі за комунальні послуги на підставі прямих договорів з постачальниками таких послуг. Ні відповідач, ні третя особа у справі не укладали з позивачем договору про надання послуги з постачання теплової енергії, не отримували оферти на укладення такого договору, не отримували житлово-комунальну послугу та не здійснювали жодних дій, які засвідчують бажання укласти договір, відсутні будь-які договірні зобов`язання, що не виконані вдповідачем та потребують захисту у судовому порядку.Вважає необгрнунтованими посилання позивача на статтею 13 Закону № 2189-VIII, оскільки останній проігнорував обов`язок повідомити відповідача та/або третю особу про наявність договору шляхом надання рахунку на оплату. Таким чином, оскільки відповідач та третя особа у справі не отримували ані рахунку на оплату комунальних послуг, ані повідомлення про наявність заборгованості, все вищенаведене прямо вказує на відсутність договірних зобов`язань та підстав для задоволення таких позовних вимог.

За вказаного обґрунтування вважає, що додані до позовної заяви розрахуноки заборгованості жодним чином не підтверджені. Позивачем недоведено обсяг розподілених спожитих послуг між споживачами у будівлі та не встановлено/неузгоджено з відповідачем обсяг споживання послуг, що прямо впливає на розрахунок вартості наданих послуг за певний період.

Крім того, вказує, що плата за абонентське обслуговування складається, зокрема, з витрат виконавця комунальних послуг на забезпечення організації укладення договору про надання комунальної послуги, а саме: підготовка (забезпечення фізичного виготовлення/роздрукування типової форми) оферти договору, забезпечення направлення/вручення договору споживачу, визначення і погодження індивідуальних умов надання комунальних послуг, погодження надання можливих додаткових послуг згідно з ст.5 Закону №2189-VIII, витрати з формування і надання/ направлення рахунку на оплату. Якби позивачем дійсно виконувались функцій щодо забезпечення абонентського обслуговування споживачів комунальних послуг, було б унеможливлено виникнення спірних питань стосовно існування зобов`язань за договорами про надання комунальних послуг. Просить відмовити у задовоеленні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.

На підставі договору купівлі продажу від 01.03.2007 ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 402149243 від 04.11.2024

Згідно розрахунку суми заборгованості за адресою АДРЕСА_1 існує заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, в розмірі 124 344,69 грн за період з 01.11.2020 по 30.11.2025. Також за вказаний період нарахована заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 1661,89 грн. На заборгованість за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 нараховано 3 % річних у сумі 280,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 020,85 грн.

Згідно довідки від 17.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 не зверталася до позивача у порядку, визначеному Постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022р. № 206.

Згідно з довідковою інформацією від 16.12.2025 р. №596, наданою ЦОК ВО «Слов`янськтепломережа», протягом всього опалювального періоду 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 мешканці будинку АДРЕСА_1 були забезпечені послугою з постачання теплової енергії. Звернень від мешканців будинку, в тому числі від власника нежитлового приміщення у буд. АДРЕСА_1 щодо ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості послуги теплопостачання на межі централізованих інженерно-технічних систем, не надходило. Котельна забезпечувала і повному обсязі тепловою енергією зазначений будинок та працювала за температурним графіком якісного регулювання відпуску тепла (залежно від температури зовнішнього повітря), з урахуванням дотримання нормативних показників для опалення приміщення. Також, на адресу підприємства не було надано документів, які підтверджують, що квартиру за вищевказаною адресою було пошкоджено або зруйновано внаслідок військової агресії російської федерації і яка втратила можливість отримувати теплову енергію від теплопостачального підприємства ОКП «ДТКЕ».

З акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого в наслідок збройної агресії Російської Федерації, від 07.08.2024 вбачається, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , орієнтовно 13.09.2022 зазнало пошкоджень внаслідок вибухової хвилі від влучання боєприпасів. Пошкоджено 3 вікна, 2 з яких було відновлено за власний кошт.

Факт отримання відповідачами послуги в опалювальному періоді підтверджується актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) теплопостачання (у зв`язку з початком опалювального сезону) будинку АДРЕСА_1 від 02.11.2020, 25.10.2021, 09.11.2022, 06.11.2023, 01.11.2024, 30.10.2025.

З актів зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 видно, що у приміщенні за адресою - АДРЕСА_1 здійснювались фіксування вузла обіку теплової енергії .

Претензія про сплату заборгованості у розмірі 61728,35 станом на 01.08.2023 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» була надіслана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , що видно з відповідної претензії, фіскального чеку та копії поштового повернення за закінченням терміну зберігання.

Також, 06.08.2024 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зверталося до ОСОБА_1 з листом про необхідність сплати заборгованості у розмірі 90495 грн, в якому зазначено про відмову від підпису 17.09.2024.

Отже, між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з опалення, оскільки позивач фактично надавав відповідачу послуги з опалення, а відповідач користувалася даними послугами та не відмовлялися від них.

Як вбачається з копії договору оренди б/н від 01.01.2022, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Альфа- Банк», предметом якого є передача належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення загальною площею 231,1 м.кв, що розташоване у АДРЕСА_1 в платне, строкове користування. Відповідно до п. 3.3 договору комунальними послугами розуміються послуги з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації (водовідведення), вентиляції, вивозу побутових відходів та інші, які забезпечують нормальну безперервну діяльність Орендаря відповідно до мети оренди. При цьому з моменту укладення Орендарем договору із прямим постачальником відповідних послуг, що вказані в цьому пункті, витрати Орендодавця по оплаті відповідної послуги Орендарем не відшкодовуються і Орендодавець не має права вимагати від Орендаря відшкодування відповідних витрат Орендодавця.

10.11.2022 було зареєстровано зміну назви АТ «Альфа- Банк» на АТ «Сенс Банк».

Також факт передачі вказаного житлового приміщення в оренду підтверджується копіями актів прийому-передачі приміщення від 31.12.2021, 01.01.2022, додатковою угодою № 1 до договору оренди від 028.04.2022, додатковою угодою № 2 до договору оренди від 10.06.2022, додатковою угодою № 4 до договору оренди від 29.09.2023, додатковою угодою № 5 до договору оренди від 12.03.2024.

Взаємовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку України від 22.11.2018 р. №315.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. №572, ст.382 ЦК України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення КСУ від 02.03.2004 року №4 - рп/2004, власники квартир багатоквратирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання та зобов`язані брати участь у загальних витратах на утримання будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Отже, співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно до своєї частки у будинку. Відключення від централізованого опалення не є підставою для звільнення від такої участі. Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.

Відповідно до пункту 18 зазначених Правил споживач зобов`язаний оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно частини першої ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У частині першій статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в споживач маєправо одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондується його обов`язок, визначений у пункті 5 частини 2 статті 7 Закону - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Вказана правова позиція, за наявності доказів регулярної сплати послуг за теплопостачання за спірною адресою, повністю спростоують дододи представника банку про необґрунтованість позовних ввимог через відсутності факту укладання договору про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, позивачем підготовлено та опубліковано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії на відповідному сайті, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечень щодо його умов.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір зокрема надання виконавцю підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Правовідносиниміж суб`єктом господарювання, предметом діяльностіякого єнадання житлово-комунальнихпослуг (виконавець)і фізичноюособою таюридичною особою(споживач),яка отримуєабо маєнамір отримуватипослуги зцентралізованого опалення,постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21серпня 2019р.№830 (далі - Правила).

Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії зобслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.

Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілуу разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площмісць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення,може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.

Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Аналз вищевказаної норми закону приводить до висновку, що передача нежилового приміщення в оренду не прининяє права власності на таке майно. Умови договору оренди щодо того, хто саме між власником і орендарем має оплачувати комунальні послуги або укладати договори з постачальниками таких послуг, не можуть самі по собі бути підставою для відмови у позові до власника приміщення.

Як вбачається з договору оренди б/н від 01.01.2022, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" не було залучено до його укладання, а відтак, умови вказаного договору не можуть впливати на права та обов`язки останнього. Суду не надано доказу на підтвердженн факту укладання окремого договору на постачання теплової енергії між АТ «Сенс банк» та ОКП "Донецьктеплокомуненерго".

Таким чином, судом визнаються необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що вона є неналежним відповідачем по справі,

На думку суду, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернення до АТ «Сенс банк» з вимого регресного відшкодування сплачених сум комунальних витрат.

Заперечення третьої особи про те, що позивачем не пред`являлося вимог щодо сплати спірних сум, у повній мір спростовуються доказами по справі, а саме: претензією про сплату заборгованості у розмірі 61728,35 станом на 01.08.2023, а також листом вимогою від 06.08.2024 про необхідність сплати заборгованості у розмірі 90495 грн. які були надіслані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Отже, у порушення ст. 322 ЦК України відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію та має заборгованість.

Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості або обов`язок відповідача щодо її погашення, останнім не надано, будь-яких належних заперечень з приводу недоведеності розрахунку суми боргу суду не наведено.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як встановлено судом, відповідачу надавались послуги з опалення, але вона не вносила плату за користування зазначеними послугами, тобто прострочила виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого за спірною адресою утворилася заборгованість за постачання теплової енергії, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.01.2021 року по 23.02.2022 інфляційні втрати в сумі 1 020,85 грн та 3 % річних в розмірі 280,94 грн, що також підтверджується відповідним розрахунком долученим позивачем до позовної заяви.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З відповідача на користь позивача, згідно з ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню понесені останнім та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем по справі понесені витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачам документів у справі на загальну суму 45 грн та витрати, пов`язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачів у справі на суму 45 грн, що підтверджується відповідним реєстром поштових відправлень, фіскальним чеком від 23.01.2026 та квитанцією № R589-SAB6-8R8E від 04.11.2024, а тому, ці витрати також слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 509, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 1,7, 20, 32 Закону України " Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Сенс банк» про стягнення заборгованості за теплову енергію, абонентське обслуговування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» код ЄДРПОУ 03337119, за наступними реквізитами: IBAN: НОМЕР_2 , банк ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», номер рахунка: НОМЕР_3 , код банку 320371 заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, в сумі 124 344,69 грн за період з 01.11.2020 по 30.11.2025, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 1661,89 грн за період з 01.11.2020 по 30.11.2025, суму інфляційних витрат в розмірі 1 020,85 грн та 3% річних в сумі 280,94 грн, поштові витрати, пов`язані з поштовим відправленням кореспонденції 45 грн; витрати, пов`язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 45 грн, та витрати зі сплати судового збору 2662 грн 40 коп., а разом в сумі 130060 (сто тридцять тисяч шістдесят) грн 77 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11.05.2026.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков