Рішення № 136547919, 14.05.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/649/25

Номер провадження 2/142/107/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника служби у справах дітей Піщанської селищної ради Кочерган Ю.І.,

малолітньої ОСОБА_2 ,

психолога ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, в якій позивач просить суд постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витребувати в служби у справах дітей висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 в них народилась дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане виконкомом Гонорівської сільської ради Піщанського району Вінницької області 3 січня 2018 року. ОСОБА_4 проживав з сім`єю менше року, залишив сім`ю без ніяких причин і більше в сім`ю не появлявся, з дочкою по даний час не зустрічався. Відповідач сам матеріальної допомоги на утримання дочки не надавав. 19 вересня 2017 року за її позовом Піщанським районним судом винесено рішення № 142/736/17, яким стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_2 . Виконавчою службою стягувались аліменти протягом шести місяців, далі по даний час надходжень не було. Не надавалась матеріальна допомога ОСОБА_4 добровільно на утримання дитини, на її день народження ніколи не давав хоч маленького подарунку, не піклувався і не піклується про її фізичний і духовний розвиток, взагалі не спілкується з дитиною, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, культурних та інших духовних цінностей, так, як це встановлено ч. 1 ст . 12 Закону України « Про охорону дитинства». Відповідач по справі ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавився і не цікавиться її життям, не відвідував і не відвідує її вдома, в дошкільному дитячому закладі, не цікавиться її навчанням школі і не приділяє цьому своєї уваги, ніколи не приділяв уваги її дню народження, не давав маленького подарунку як дитині, дитина не пам`ятає, що у неї був і є рідний батько. Все наведене можуть підтвердити в судовому засіданні свідки по справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Все вищевказане, свідчить про те, що батько ОСОБА_4 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та умов проживання своєї доньки ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26 серпня 2025 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 26 серпня 2025 року було направлено запит до Студенянської сільської ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_4

05 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь Студенянської сільської ради № 39 від 01.09.2025 року відповідно до якої ОСОБА_4 на території Гонорівського старостинського округу Студенянської сільської ради не зареєстрований.

05 вересня 2025 року судом було здійснено запит до єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_4 та отримано відповід № 1724278 від 05.09.2025 року відповідно якої за вказаними параметрами особу не знайдено.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року було відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 09 годину 30 хвилин 01 жовтня 2025 року а відповідача по справі ОСОБА_4 вирішено викликати в судове засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

05 грудня 2025 року на адресу суду від представника служби у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії рішення виконавчого комітету Піщанської селищної ради № 1066 від 17 листопада 2025 року "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 " та висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 .

17 березня 2026 року представником позивача адвокатом Гордаш Н.М. подане клопотання про долучення доказів, та надано копію розрахунку зі сплати аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 виконаного державним виконавцем Крижопільського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області С.Зарембою від 06.11.2025 р.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року вирішено закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та призначити справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гордаш Н.М. про виклик свідків, та зобов`язано позивача ОСОБА_1 забезпечити прибуття в судове засідання малолітньої ОСОБА_2 , для заслуховування її думки щодо обставин справи.

Судове засідання 14 квітня 2026 року було відкладено із-за неявки відповідача.

В судовому засіданні 14 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, в жодне судове засідання по даній справі не з`явився. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Правом подачі відзиву відповідач не скористався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки і піклування Піщанської селищної ради Вінницької області Кочерган Ю.І. в судовому засіданні 14 травня 2026 року позовні вимоги вважала такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в жодне судове засідання, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд, заслухавши позивача, представника третьої особи, пояснення свідків, опитавши дитину в присутності психолога, дослідивши позовну заяву та долучені до неї документи, вивчивши інші матеріали даної цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_4 являються батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_4 , з якого слідує, що після реєстрації шлюбу 23 лютого 2018 року з ОСОБА_8 позивач змінила прізвище із ОСОБА_9 на ОСОБА_10 . (а.с.12,14)

При цьому судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебували, що підтверджується копією рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі № 142/736/17 та згідно якого з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_5 , жителя с. Козацьке Піщанського району Вінницької області, стягнуто на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , картка платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 13)

З витягів з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації вбачається реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 9,10,15,17)

Відповідно до довідки Піщанської селищної ради Вінницької області від 25 липня 2025 року № 927, та акту обстеження умов проживання від 2 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає АДРЕСА_3 , до складу її сім`ї входять чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , створено належні умови проживання сім`ї (а.с. 19, 20)

Згідно довідки - характеристики № 932 від 28 липня 2025 року наданої Піщанською селищною радою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає АДРЕСА_3 , за роки проживання на території с-ща Піщанка характеризується задовільно, скарг на неї не надходило. (а.с. 21)

Згідно довідки Комунального закладу "Піщанський ліцей №2" Піщанської селищної ради № 91 від 21.08.2025 року ОСОБА_4 за час навчання його дочки ОСОБА_2 , учениці 4 класу комунального закладу "Піщанський ліцей №2" Піщанської селищної ради участі в її навчанні та вихованні не приймав. (а.с. 24)

Згідно характеристики учениці 4 класу Комунального закладу "Піщанський ліцей №2" Піщанської селищної ради ОСОБА_14 , наданої класним керівником О.М.Мосюк 21 серпня 2025 року учениця навчається у школі з першого класу. За період навчання у початковій школі зарекомендувала себе як дитина з початковим рівнем навчальних досягнень. На уроках не завжди уважна, часто відволікається. Робота на уроках зазвичай потребує значної допомоги вчителя. Вміння самостійно працювати сформовані недостатньо. Домашнє завдання виконувала несистематично. Має довільну змішану пам`ять. Потребує значної допомоги вчителя для запам`ятовування навчального матеріалу. Проявляє інтереси в галузі мистецтва і технологій. Комунікабельна, підтримує дружні стосунки з однокласниками. Дівчинка скромна, стримана, дисциплінована, Правила поведінки виконує. Розвинуті навички з самообслуговування. Любить допомагати прибирати своє робоче місце в класі, в їдальні. Виявляє ініціативу, сумлінно виконує трудові доручення. Мати приділяє увагу вихованню дитини. Батько, ОСОБА_4 , з часу навчання ОСОБА_14 участі в її вихованні не приймає. (а.с. 25)

З копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 виконаного державним виконавцем Крижопільського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області С.Зарембою від 06.11.2025 р. за період 2019 - 2025 роки слідує, що заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_2 станом на 01 січня 2019 року становила 22714 грн. 75 коп., та в подальшому збільшувалась і стяном на квітень 2024 року становила вже становила 202484 грн. 20 коп., з відповідача частково було стягнуто дану заборгованість платежами різних су у період з травня 2024 р. по січень 2025 р. та станом на жовтень 2025 року заборгованість по аліментам складає 145957 грн. 25 коп. (а.с. 92)

Рішенням виконавчого комітету Піщанської селищної ради № 1066 від 17 листопада 2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 (а.с. 60)

Також судом було отримано висновок "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ", затверджений рішенням виконавчого комітету Піщанської селищної ради Вінницької області № 1066 від 17 листопада 2025року, з якого слідує, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , має спільну доньку із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в шлюбі громадяни не перебували. У 2017 році ОСОБА_16 звернулася до Піщанського районного суду про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання доньки. Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року №142/736/17 призначено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання дитини в розмірі 1А всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до довідки Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області від 06.11.2025 року №32345/22.16-34/25 борг на 01.01.2019 року згідно розрахунку Піщанського ДВС складав 21052 гривень. Протягом 2019 - 2023 років розмір заборгованості по аліментах зростав, батько не виплачував аліменти на утримання дитини. З травня 2024 по січень 2025 року з ОСОБА_4 державним виконавцем стягувалися аліменти, з лютого 2025 року стягнення аліментів на користь дитини припинилося. Станом на 6.11.2025 року розмір заборгованості по аліментах становить 145 957 гривень. Відповідно до довідки від 21 серпня 2025 року № 91, виданої КЗ «Піщанський ліцей №2» Піщанської селищної ради, ОСОБА_4 за час навчання його дочки, ОСОБА_2 , учениці 4 класу комунального закладу «Піщанський ліцей №2» Піщанської селищної ради участі у її навчанні та вихованні не приймав. Відповідно до характеристики учениці 4 класу ОСОБА_14 від 21 серпня 2025 року, виданої КЗ «Піщанський ліцей №2» Піщанської селищної ради мати приділяє увагу вихованню дитини. Батько, ОСОБА_4 , з часу навчання ОСОБА_14 участі в її вихованні не приймає. Дитина забезпечена одягом, шкільним приладдям, необхідними матеріалами на уроках. Завжди доглянута, акуратна. Відтак керуючись статтями 164-167 Сімейного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», виконавчий комітет Піщанської селищної ради робить висновок, що через безвідповідальне ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, ухилення від забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку та ухилення від участі у вихованні доньки, буде доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.61-62)

Також судом були допитані свідки.

Так свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 14 квітня 2026 року надючи пояснення суду вказала, що є матір`ю позивача ОСОБА_1 , батько її онуки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з 2015 року живе в Одеській області, своєї дочки він ніколи не бачив, та ніколи не намагався з нею зустрітись, його батьки (дід та баба ОСОБА_17 ) також нею не цікавляться, хоча живуть в с.Козацькому, Аня відповідача ніколи не бачила, та своїм батьком вважає чоловіка її доньки - ОСОБА_8 . Матеріально відповідач також свою дочку не підтримує, ухиляється від сплати аліментів.

Свідок ОСОБА_18 , яка є сестрою чоловіка позивача в судовому засіданні 14 квітня 2026 року суду пояснила, що позивача та її дочку ОСОБА_19 вона знає з 2017 року, батько дитини ОСОБА_20 не приймає жодної участі в її житті, та за весь цей час ОСОБА_21 ніколи не бачила, особисто з ним не знайома, також ні в школу ні раніше в садочок він ніколи не приходив, фінансово не допомагає, дитина його не знає, не бачила, батьком вважає її брата.

Свідок ОСОБА_22 , вказав що відколи знайомий з ОСОБА_10 , ніколи не чув і не бачив рідного тата Ані, дитина своїм батьком вважає ОСОБА_23 , про ОСОБА_21 вона не знає нічого і ніколи його не бачила.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Під час судового розгляду було встановлено, та не спростовано учасниками справи, що з моменту народження та до даного часу неповнолітня ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували та відповідач ОСОБА_4 нехтував потребами своєї дитини ОСОБА_2 , порушував право дитини на належне батьківське виховання та не виконував батьківських обов`язків. З 2015 року відповідач проживав окремо від своєї дочки та її матері, про що свідчить зміст рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року, та показання допитаних свідків, та не піклувався про фізичний, моральний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя тощо про що свідчать шкільні характеристики, пояснення свідків.

Суд бере до уваги, що з часу народження відповідач не проживав із малолітньою дочкою ОСОБА_2 та по сьогодні проживає окремо від неї, та фактично не підтримує контактів з дитиною, нвколи не намагався навіть зустрітись із нею, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складової частини виховання, тобто не бере жодної участі в житті динити, про що свідчать також і наявність значної заборгованості зі сплати аліментів тривалий час і до цього часу (а.с. 91-92).

З наведеного вбачається, що відповідач не займається і не має наміру займатися вихованням дитини, виконувати батьківські обов`язки. Водночас, дитина зростає у повноцінній сім`ї і вихованням дитини фактично займається матір та її чоловік.

Суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини виключається взагалі, перебуваючи на значній відстані, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Національним законом визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування під час розгляду справи у своєму висновку, врахувавши фактичні відносини між сторонами, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, визнав доцільним позбавлення ОСОБА_4 його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються висновком "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Положеннями ч.1, ч. 2 ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Неповнолітня ОСОБА_2 , надаючи суду пояснення в присутності психолога КУ "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" ОСОБА_3 зазначила, що не знає хто такий ОСОБА_4 , як він виглядає, бо не бачила його ніколи, він ніколи не дарував їй ніяких подарунків, не приїздив та не телефонував їй, батьком його не вважає, своїм батьком вважає чоловіка матері ОСОБА_8 .

При цьому суд враховує, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, що відповідає правовому висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 13 липня 2022 року.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Отже, суд приходить до висновку, що біологічний батько ОСОБА_2 ОСОБА_4 добровільно пішов з життя своєї дитини з часу її народження, протягом близько одинадцяти років не спілкувався з донькою, не має з нею психоемоційного контакту, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти, більше того не має наміру виконувати своїх батьківських обов`язків, оскільки зворотного судом не встановлено. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній, зростає і виховується у благополучній атмосфері. Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки.

Враховуючи, що судом встановлено, що відповідач втратив інтерес до участі у вихованні своєї дочки, наміру на відновлення відносин з нею не має, а досліджені судом докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись її вихованням, та змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо,беручи до уваги висновки органу опіки та піклування, також думку дитини, з метою забезпечення прав малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виходячи саме із інтересів дитини, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_4 відносно дочки ОСОБА_2 є обгрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення.

Таким чином, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, встановивши правовідносини, що склалися між сторонами, беручи до уваги якнайкращі інтереси дитини, а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов`язки з моменту народження дитини та не заперечив проти позбавлення його батьківських прав, суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, оскільки позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку за відсутності фактичного духовного зв`язку між батьком та дочкою, скасує лише правовий зв`язок між ним та його дитиною.

При цьому суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В частині 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених судових витрат, стороною позивача суду було надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи, що позовну вимогу про позбавлення батьківських прав судом задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 150, 151, 153, 157, 164-166, 1179-184, 192 СК України, ст. ст. 82, 133, 137, 141, 206, 211, 223, 246, 247, 258, 259, 263-265, 417, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання не встановлене, останнє відоме місце проживання с. Козацьке Тульчинського району Вінницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування в особі Піщанської селищної ради Вінницької області, знаходиться в смт.Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул.Центральна, 36, код ЄДРПОУ 04325986.

Суддя: