Ухвала суду № 136547123, 14.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17971/24

Провадження №: 2-д/752/19/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі Осадчук А.В., за участю представника заявника - адвоката Кубко А.Є., представника ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство» - адвоката Михайленка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Закритого акціонерного товариства «Вейка» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2024 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов лист Міністерства юстиції України, до якого долучено клопотання Закритого акціонерного товариства «Вейка» (далі - ЗАТ «Вейка») про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 , якій згідно матеріалів клопотання належить частка Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежне рекрутингове агенство» (далі - ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство»), розташованого за адресою: вулиця Пирогівський шлях (Червонопрапорна), 42, офіс 10, місто Київ, 03083.

Клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Вільнюського окружного суду Литовської республіки від 18 серпня 2021 року стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Вейка» грошові кошти в сумі 138 000,00 євро, 136 500,00 євро пені, 5% річних річних від стягнутої суми з дня порушення провадження у справі 23.06.2021 року до повного виконання рішення суду та судові витрати в сумі 5 333 євро.

В Україні відповідачам належить 70,01 відсотків часток Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежне рекрутингове агенство». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прийняла спадщину. Заявник вважає, що оскільки ОСОБА_4 прийняла спадщину від ОСОБА_2 є всі підстави для стягнення з неї боргу на виконання рішення Вільнюського окружного суду Литовської республіки від 18 серпня 2021 року.

09 квітня 2026 року від представника ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство» - адвоката Михайленка Д.В. надійшли письмові пояснення.

В наданих поясненнях зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не значиться як власник частки в статутному капіталі ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство».

У 2021 році помер ОСОБА_3 , відповідно його особисте немайнове право участі у товаристві припинилося, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства.

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, проте не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Разом з тим, моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Таким чином, сам по собі витяг з реєстру заповітів Литовської Республіки від 07 травня 2024 року не може свідчити про вступ громадянки Литовської Республіки ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство».

Зазначає, що згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань склад учасників ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство» не змінився і спадкоємці померлого боржника ( ОСОБА_2 ) не вступили до складу учасників, то дане клопотання не підсудне жодному суду України.

Вважає, що суд не може розглядати справу щодо особи, яка не має жодного правового зв`язку з юрисдикцією України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року призначено судовий розгляд клопотання ЗАТ «Вейка» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 .

Представник заявника - адвокат Кубко А.Є. в судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство» - адвокат Михайленко Д.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру заповітів Литовської Республіки, проте в ньому не зазначено яке саме майно вона прийняла у спадщину за заповітом та докази вступу ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство» відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно зі статтею 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).

Відповідно до статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Згідно з частинами першою, другою статті 467 ЦПК України про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

Встановлено, що рішенням Вільнюського окружного суду Литовської Республіки від 18 серпня 2021 року стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Вейка» грошові кошти в сумі 138 000,00 євро, 136 500,00 євро пені, 5% річних від стягнутої суми з дня порушення провадження у справі 23.06.2021 року до повного виконання рішення суду та судові витрати в сумі 5 333 євро.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 належить 70,01 відсотків часток Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежне рекрутингове агенство».

У 2021 році ОСОБА_3 помер.

Згідно з витягом з реєстру заповітів від 07 травня 2024 року після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яку ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла його дружина ОСОБА_4 .

У пунктах 1, 2 частини першої статті 1219 ЦК України зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Відповідно до роз`яснення, викладеного в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно врахувати, що це допускається статтями 130, 146, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України, при цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Тобто особисте немайнове право участі в товаристві припиняється в разі смерті фізичної особи учасника, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства», проте не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Статтею 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника

Частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; 4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства. У разі державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних із входженням до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю іноземної юридичної особи, також подається документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо). У випадках, встановлених цим Законом, державна реєстрація змін до відомостей про склад учасників товариства, а також його кінцевих бенефіціарних власників може здійснюватися на підставі повідомлення про виявлення розбіжностей між отриманими суб`єктами, передбаченими законом, у результаті здійснення належної перевірки та розміщеними в Єдиному державному реєстрі відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта (зокрема про виявлення неповноти, неточності чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що міститься в Єдиному державному реєстрі). Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, визначені підпунктами «а» і «б» цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо у випадках, передбачених законом, таке рішення приймається без урахування голосів учасників у зв`язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «в» цієї частини, засвідчується нотаріально, з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Разом з таким документом подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості Єдиного державного реєстру, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «г» цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «ґ» цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Дія цієї частини щодо нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що вносяться на підставі документів, створених на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та підписаних з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21), зазначено, що з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Таким чином, сам по собі витяг з реєстру заповітів Литовської Республіки від 07 травня 2024 року не може свідчити про вступ громадянки Литовської Республіки ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство». Оскільки існує законодавчо визначений порядок переходу до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, його вступу до товариства та виплати грошової компенсації.

З вказаного вбачається, що клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду, подане відносно боржника ОСОБА_1 , яка не проживає на території України, а також клопотання не містить доказів того, що останній належить частка в ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство».

Відповідно до положень ст.466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

1) ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи;

4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);

6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою та до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що матеріали клопотання не містять доказів того, що ОСОБА_1 належить частка в ТОВ «Незалежне рекрутингове агенство», що унеможливлює вирішення судом питання про наявність підстав для визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 , а відтак, суд вважає за необхідне залишити клопотання без розгляду.

Керуючись статтями 462-470 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Закритого акціонерного товариства «Вейка» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя А.О. Митрофанова