Рішення № 13654539, 17.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.11 р. Справа № 37/17пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номерНОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31018243

про: визнання недійсною додаткової угоди від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю від 18.01.2010р.)

від Відповідача - Мірзоян Л.К. (за довіреністю від 18.03.2010р.)

Відповідно до вимог ст.4-4, 81-1 ГПК України, судовий розгляд за клопотанням сторін здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 15.02.2010р. на 01.03.2010р., коли провадження у справі було зупинено та поновлено 07.06.2010р. з призначенням до розгляду на 05.07.2010р. та подальшим оголошенням перерви до 12.07.2010р., 12.07.2010р. провадження у справі знову зупинено та поновлено 05.01.2011р. з призначенням на 17.01.2011р.

У судовому засіданні 17.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що ним не укладалася та не підписувалася додаткова угода від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення №А-07/67 від 15.06.2007р. з додатками та додатковою угодою від 23.07.2008р.; спірну додаткову угоду.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 10.02.2010р. (а.с.а.с. 25, 25), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: вчинення Позивачем дій на виконання спірної угоди з користування обєктом оренди та здійсненням платежів за це; відсутність доказів звернення до правоохоронних органів щодо крадіжки або незаконного використання печатки Позивача; недоведеність порушення вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду Відповідач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-42, 51, 102-107).

Задля зясування приналежності підпису на спірній угоді Позивачу судом була призначена почеркознавча експертиза, витрати з проведення якої у сумі 1311грн. були оплачені Позивачем (а.с.119). За результатами експертного дослідження 29.11.2010р. був складений висновок №4340/02 (а.с.а.с.124-126), згідно якого підпис на спірній угоді від імені ОСОБА_1 виконаний не нею, а іншою особою.

За результатами ознайомлення із висновком експерту Відповідач надав пояснення від 12.01.2011р. (а.с.136), в яких не висуваючи заперечень щодо проведеного експертного дослідження та його результатів, проти позову заперечував, посилаючись на встановлення в межах справи №40/241 факту продовження дії договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67 на 2009р. та вчинення Позивачем низки дій, що свідчать про схвалення спірної угоди.

У судовому засіданні 17.01.2011р. представники сторін підтримали свою позиції, викладену письмово. При цьому, представник Позивача на запитання суду відзначив, що печатка його довірителя з моменту її отримання не змінювалась, не була викрадена та не витрачувалася.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна №А-07/67 (а.с.а.с.8-13), згідно п.п. 1.1, 1.2, 6.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування частину нежитлового приміщення в Торговому комплексі „Обжора”, площею 16,00кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 11Б, для організації роздрібної торгівлі дитячого одягу, на строк до 31.12.2007р.

Згідно умов вказаного договору оренди сторони дійшли згоди зокрема про таке:

- п. 5.11 по закінченню строку дії договору або при достроковому його розірванні Орендар зобовязаний повернути обєкт оренди в стані не гіршому, ніж при отриманні в оренду з урахуванням природного зносу та збереженням параметрів роботи інженерних систем згідно акту прийому-передачі;

- п. 6.2. припинення дії договору оренди не звільняє Орендаря від виконання зобовязань, які виникли до припинення цього договору або після припинення Договору, але у звязку з ним;

- п. 6.3. Даний договір оренди може бути припинений у разі: закінчення строку оренди, за рішенням суду, за згодою сторін (за заявою сторони), в разі порушення умов договору, в інших випадках передбачених законодавством України.

В перебігу орендних правовідносин сторонами був продовжений строк дії договору до 31.12.2008р., про що зазначено у додатковій угоді від 23.07.2008р. до договору оренди (а.с.24).

Додатковою угодою від 01.01.2009р. (далі спірна угода а.с. 51) внесені зміни до п. 6.1. договору оренди, якими продовжений строк дії договору до 31.12.2009р.

Додаткова угода від 01.03.2009р. запроваджує низку змін до умов договору, у тому числі щодо формули розрахунку місячної орендної плати (визначення курсу долару США).

Всі означені угоди, у тому числі спірна від 01.01.2009р. підписані від імені Позивача, а угоди від 01.01.2009р. та 01.03.2009р. містять відбиток печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Разом із тим, згідно висновку призначеної судом почеркознавчої експертизи від 29.11.2010р. №4340/02 спірна угода Позивачем не підписувалася.

Водночас, матеріали справи містять акти наданих послуг за січень і лютий 2009р. (а.с.а.с.37, 38), які підписані від імені Позивача та підтверджують факт оренди ним приміщення за договором №А-07/67 від 15.06.2007р. у відповідний проміжок часу, і Позивач достовірність таких актів, так само як і дійсності додаткової угоди від 01.03.2009р. не оспорює. Більш того, представлені банківські виписки (а.с.а.с.41,42) вказують на здійснення Орендарем часткової оплати рахунку від 30.12.2008р. (а.с.39) та від 28.01.2009р. (а.с.40), які виставлялися Орендодавцем для оплати оренди за січень і лютий 2009р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі №40/241 (а.с.а.с.102-104) змінене рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2009р., резолютивна частина якого викладена в наступній редакції: „Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” борг з оренди у сумі 23249,45грн. та комунальні послуги в сумі 4447,15грн., пеню в сумі 300грн., штраф в сумі 300грн., 3% річних в сумі 424,13грн., інфляційні в сумі 1889,94грн., витрати по держаному миту за подання позову в сумі 306,1грн. та витрати на забезпечення судового процесу в сумі 90,45грн.”

Як вбачається із змісту означеної постанови, стягувані суми були заявлені на підставі договору оренди №А-07/67 від 15.06.2007р. і сформовані за період з листопада 2008р. по червень 2009р. При цьому, апеляційною інстанцією наголошено на тому, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у судовому засіданні 22.02.2010р. не заперечувала засвідчення підпису на додатковій угоді від 01.01.2009р. своєю особистою печаткою та займання орендованого приміщення у період січень червень 2009р.

За результатами касаційного перегляду (а.с.а.с.105-107) постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі №40/241 залишена без змін.

З урахуванням викладеного Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, заперечуючи факт підписання спірної угоди та надання повноважень на її підписання іншій особі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 10.02.2010р. (а.с.а.с. 25, 26) та поясненнях від 12.01.2011р. (а.с.136).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсною спірної додаткової угоди від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірна угода є недійсною, оскільки нею не підписувалась.

Враховуючи висновки судової почеркознавчої експертизи, аргументів на спростування належності яких до відома суду не доведено, суд вважає означену підставу доказаною, що у світлі положень ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про не вчинення саме Позивачем цієї угоди. В свою чергу, підписання такої угоди іншою невідомою особою, доказів можливості правомірного здійснення представництва інтересів Позивача у розумінні ст. 237 цього кодексу до справи також не надано, зумовлює висновок про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у фактичного підписанта угоди та належність відтворення таким підписантом волевиявлення визначеного учасника правочину - ОСОБА_1.

Факт підписання спірної угоди від імені Позивача невідомою особою без доказів наявності повноважень на вчинення такої дії свідчить про недотримання при укладанні такої угоди приписів ч.ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є достатньою підставою для визнання її недійсною згідно ч. 3 ст. 215 цього Кодексу. Справді, оскільки спірна угода як договір у розумінні ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України має опосередковувати домовленість її сторін, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, фактична неучасть останньої у такій домовленості унеможливлює чинність цієї угоди з моменту її складання відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України.

Заперечення Відповідача щодо фактичного схвалення спірної угоди діями Позивача як Орендаря, здійснення яких встановлено в межах справи №40/241, судом відхиляються, оскільки за змістом ст. 241 Цивільного кодексу України подальше схвалення має значення для чинності угоди лише у разі, коли її були вчинено представником із перевищенням повноважень, тоді як у даному випадку доказів надання у встановлений законодавством спосіб Позивачем повноважень навіть невизначеній конкретно особі, яка фактично підписала угоду, до матеріалів справи не надано.

При цьому, суд наголошує, що встановлені як у межах справи №40/241, а відтак і преюдиціальні у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для справи №37/17пд, так і в межах останньої справи фактичні обставини здійснення орендного користування Позивачем приміщенням за договором №А-07/67 від 15.06.2007р. у 2009р. вже після закінчення строку дії останнього за неоспореною передньою додатковою угодою - не спростовують висновку суду щодо незаконності спірної угоди. Водночас, такий висновок не може ототожнюватися із встановленням факту припинення між сторонами орендних правовідносин після 31.12.2008р., оскільки приписи ст. 764 Цивільного кодексу України передбачають можливість автоматичного продовження таких правовідносин у разі продовження користування майном та відсутністю заперечень проти такого продовження незалежно від наявності додаткової аналогічної до спірної. Таким чином, недійсність спірної додаткової угоди не суперечить встановленим по справі №40/241 фактам орендного використання приміщення Відповідачем у 2009р., з огляду на що протиставлення Відповідачем недійсності додаткової угоди та факту орендного використання майна як несумісних до одночасного існування є помилковим.

Приймаючи до уваги, що у світлі приписів абз. 1 п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 р. N 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається безпосередньо на Позивача, який в межах справи №40/241 підтвердив посвідчення своєю печаткою підпису на спірній угоді, а під час розгляду цієї справи не надав доказів незаконного вибуття печатки зі свого відання, причиною виникнення розглядуваного спору є підробка підпису ОСОБА_1 на угоді від 01.01.2009р. невідомою особою, при недбальстві з боку Позивача відносно забезпечення належного використання своєї печатки.

Оскільки наявність відбитку печатки на угоді у сукупністю із фактичним користування орендованим приміщенням з боку Позивача протягом певного періоду 2009р. та навіть здійснення часткових платежів за таке користування при всій розумній обачності з боку Відповідача усуває припущення наявності його вини у виникненні розглядуваного спору, в порядку ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд відносить понесені Позивачем судові витрати, у тому числі на оплату експертного дослідження - на рахунок Позивача.

Більш того, встановлений судом факт підробки невідомою особою підпису ОСОБА_1 на додатковій угоді від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67 та використання її особистою печатки для легітимізації такого підпису вказує на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, з огляду на що суд в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України має надіслати відповідне повідомлення до органів прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31018243) про визнання недійсною додаткової угоди від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.01.2009р. до договору оренди від 15.06.2007р. №А-07/67.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2011р.

Суддя Попков Д.О.