Рішення № 13654302, 11.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.11 р. Справа № 32/132пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Чукліній І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Балакай А.А. довіреність від 12.10.09р.

від відповідача: не зявився

у справі за позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м. Донецьк

до відповідача: Виконавчого комітету Добропільської міської ради, м. Добропілля

про визнання права власності.

Позивач, Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, м. Добропілля про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір купівлі-продажу адміністративної будівлі №1320 від 15.04.2004р., технічний паспорт на адміністративну будівлю АДРЕСА_1 на 15.02.2007р., державний акт на право користування земельною ділянкою від 05.08.2005р., витяг з Добропільського БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3529372, наказ Міністерства палива та енергетики №216 від 07.05.2003р., статут ДП „Укренерговугілля”, довідку про державну реєстрацію ДП „Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №404 від 17.08.2007р., статут ВАТ „Укренерговугілля”, свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ „Укренерговугілля”, акт приймання-передавання нерухомого майна у власність ВАТ „Укренерговугілля” від 07.12.2007р., наказ Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р., наказ Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р., статут ДП „Регіональні електричні мережі”, свідоцтво про державну реєстрацію ДП „Регіональні електричні мережі”, довідка з ЄДРПОУ ДП „Регіональні електричні мережі”, витяг з ЄДРОЮ та ФОП станом на 19.10.2009р.

Відповідач у судові засідання не зявився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, не надав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору, проте через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог, просив винести рішення на розсуд суду.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, справа розглядається по наявним в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

15.04.2004р. між гр. ОСОБА_1 та Державним підприємством „Укренерговугілля” було укладено договір купівлі-продажу адміністративної будівлі №1320, на підставі якого останнє набуло у власність адміністративну будівлю АДРЕСА_1.

08.05.2005р. ДП „Укренерговугілля” було отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на якій знаходиться адміністративна будівля АДРЕСА_1.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №404 від 17.08.2007р., ДП „Укренерговугілля” було перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, яке відповідно до цього наказу та статуту стало правонаступником ДП „Укренерговугілля”.

Відповідно до акту приймання-передавання нерухомого майна у власність ВАТ „Укренерговугілля” від 07.12.2007р., усе нерухоме майно було передано у власність ВАТ „Укренерговугілля” (за формою: додаток №1 до наказу ФДМУ від 25.11.2003р. №2097).

На підставі наказів Міністерства палива та енергетики України №557 від 13.11.2008р. та №278 від 27.05.2009р., ВАТ „Укренерговугілля” 07.09.2009р. припинило свою діяльність шляхом перетворення в державне підприємство „Регіональні електричні мережі”.

Відповідно до вищезазначених наказів Міністерства палива та енергетики України, статуту ДП „Регіональні електричні мережі” (позивач) та ч. 2 ст. 108 ЦК України, ДП „Регіональні електричні мережі” є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ „Укренерговугілля”.

Позивачем, в ході своєї господарської діяльності, самочинно (без отримання дозволів) за власні кошти була самовільно збудована котельня, яка БТІ була проінвентаризована як: літ.Б-1, загальною площею 10,3 кв.м.

Зважаючи на обставини справи, з урахуванням необхідності застосування спеціальних знань, судом, за власною ініціативою, була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

У експертному висновку від 22.11.2010р., наданому Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, вказано, що відступлень від державних будівельних норм, у частині конструкції досліджувальних будівель, а також в частині архітектурно-планувальних рішень, не виявлено, можлива подальша експлуатація будівель літ. А-1 та літ. Б-1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Позивач є добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.08р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Так, ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право випорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні м?ережі” в особі Донецької філії державного підприємства „Ре?гіональні електричні мережі?”, м. Донецьк до Виконавчого комітету Добропільської міської ради, м. Добропілля про визнання права власності задовольнити.

Визнати право власності за державою в особі Міністерства палива та енергетики України в повному господарському віданні Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород „ВАТ „Укргідроенерго”, ід. код 32402870) на адміністративну будівлю літ. А-1 загальною площею 154,9 кв.м., котельню літ. Б-1 загальною площею 10,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення підписаний 17.01.2011р.

Рішення набирає законної сили 28.01.2011р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.