Рішення № 13654220, 10.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.11 р. Справа № 20/293

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „АЛЬТКОМ”, Ясинуватський район, Донецька область

про стягнення 645830,18 грн.

За участю представників:

від позивача: Закриничний В.В. – дов.

від відповідача: Перекрестов С.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК”, м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „АЛЬТКОМ”, Ясинуватський район, Донецька область, про стягнення 645830,18 грн., з яких 629394,20 грн. – сума основного боргу, 13745,97 грн. – сума пені, 2690,01 грн. – сума 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У заяві від 10.01.11 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 629394,20 грн. – суму основного боргу, 13745,97 грн. – суму пені, 2690,01 грн. – суму 3% річних. В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

З позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК” відповідач не погодився, про що надав суду письмовий відзив на позов від 10.01.11 р., в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Крім того, у своєму відзиві відповідач вважає, що у зв’язку із тим, що договір постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р. не було підписано уповноваженою особою, а саме – директором ТОВ „Кирпичный завод АЛЬТКОМ” Кушніром Л.О., між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та волевиявлення сторін, не було взагалі. Також відповідач вважає, що розрахунки пені та 3% річних зроблені позивачем невірно, у зв’язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК” (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „АЛЬТКОМ” (далі-Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 14-06/G-10 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався на протязі 2010 року передати у власність, а Споживач прийняти та сплатити на умовах Договору природний газ та послуги з розподілу та постачання газу, надані Постачальником, в обсязі, зазначеному у Договорі.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що ціна 1000 куб.м газу, ціни на послуги з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, та загальна вартість поставок визначаються у додаткових угодах до Договору. Розрахунки за газ та за послуги з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до умов, визначених в Додаткових угодах до Договору.

Згідно із п.4.2.3 Договору, Споживач зобов’язався оплатити вартість газу та послуг з розподілу та постачання газу, які надаються Постачальником, на умовах, що визначаються в Додаткових угодах до Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, за порушення умов п.п.4.2.3 Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу з кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачеві природний газ, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме – актами прийому-передачі природного газу.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 629394,20 грн. – суму основного боргу, 13745,97 грн. – суму пені, 2690,01 грн. – суму 3% річних.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р., Додатковими угодами до Договору, актом прийому-передачі природного газу, актом здачі-прийняття, карткою рахунку відповідача.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 629394,20 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.1 Договору, за порушення умов п.п.4.2.3 Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу з кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13745,97 грн. – суми пені, 2690,01 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому вважає, що у зв’язку із тим, що договір постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р. не було підписано уповноваженою особою, а саме – директором ТОВ „Кирпичный завод АЛЬТКОМ” Кушніром Л.О., між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та волевиявлення сторін, не було взагалі. Крім того, відповідач вважає договір постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р. недійсним.

Дані заперечення відповідача проти позову не стосуються суті господарсько-фінансових відносин, що склалися між сторонами, спрямовані на безпідставне затягування судового процесу шляхом заявлення необґрунтованих та недоведених стверджень про неукладеність та недійсність сторонами договору, який виконувався сторонами, тобто був фактично схвалений ними.

У своєму відзиві на позову відповідач, зокрема, стверджував, що вищезазначений договір з боку відповідача не підписано його уповноваженою особою, а проставлено факсиміле її підпису.

У судовому засіданні 10.01.11 р. позивачем надано для огляду оригінал договору постачання природного газу № 14-06/G-10 від 14.06.10 р., який підписано представниками сторін та який не містить відбитків будь-яких факсиміле підписів.

Відповідач також зазначив у відзиві, що заявлену до стягнення суму основного боргу не визнає, вважає її такою, що не відповідає дійсності, у зв’язку із чим розрахунки пені та 3% річних також не відповідають реальним сумам.

При цьому, докази сплати стягуваних сум відповідачем суду не надані; вимоги суду про надання відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум також не виконані.

Отже, заперечення відповідача проти позову суд до уваги не приймає.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „АЛЬТКОМ”, Ясинуватський район, Донецька область - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „АЛЬТКОМ” (Донецька область, Ясинуватський район, пос.Очеретино, вул.Першотравнева, 63; код ЄДРПОУ 32119035, поточний рахунок № 26005301753492 у філії „Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області”, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ „ЕНЕРГОЛІНК” (01001, м.Київ, вул.Панаса Мироного, б.1, оф.2; код ЄДРПОУ 35263864, поточний рахунок № 260070346001 в ПАТ „КОНВЕРСБАНК” м.Київ, МФО 339339) 629394,20 грн. – суму основного боргу, 13745,97 грн. – суму пені, 2690,01 грн. – суму 3% річних, 6458,30 – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10.01.2011 р.

Повне рішення складено 17.01.2011 р.

Суддя Донець О.Є.