Ухвала суду № 136541789, 15.05.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/898/25

провадження № 1-кп/399/5/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121070000405 від 08.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Івашкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, українки, громадянки України, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

19.09.2024 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування показання з іспитовим строком на 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121070000405 від 08.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

04 травня 2026 року від прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_3 до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що в Онуфріївському районному суді Кіровоградської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025121070000405 від 08.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона 08 червня 2025 року, близько 14 годин 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися в приміщенні літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_3 , де розпивали спиртні напої. Під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_6 почав висловлювати на адресу ОСОБА_8 своє обурення через те, що останній ймовірно здійснив крадіжку срібної сережки, що належала ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_5 , яка була обурена поведінкою ОСОБА_8 , який заперечував свою причетність до крадіжки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні літньої кухні вищевказаного домоволодіння, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, підійшла до ОСОБА_8 , який в цей час сидів на стільці та умисно нанесла близько 20 потужних, цілеспрямованих ударів кулаками обох рук в область голови та тулубу ОСОБА_8 , після чого сіла на один із стільців, який знаходився в приміщенні вказаної літньої кухні. Далі, приблизно о 14.30 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні вищевказаного домоволодіння, продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювалися єдиним умислом та були спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, підійшла до ОСОБА_8 , який в цей час сидів на стільці, та умисно нанесла 1 удар лівою ногою в область голови ОСОБА_8 , від якого останній впав на підлогу у вказаній літній кухні, після чого ОСОБА_5 нанесла близько 20 потужних, цілеспрямованих ударів ногами в область голови та тулубу ОСОБА_8 . В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми органів грудної клітини: синців (16) грудної клітки в центрі спини зліва (2), грудної клітки справа (1), бокової поверхні грудної клітки зліва (1), грудного відділу хребта (4), садна правої лопатки(2), множинні переломи ребер з двох сторін закритого характеру: справа 2,3,4 по середньо-ключичній лінії, зліва - 2 по середньоключичній лінії, 5 по передньопідпахвовій лінії, 3,4,5 по лопатковій лінії, відкриті з пошкодженням парієтальної плеври: справа - 5, 6,7, 8, 9 по передній підпаховій лінії, зліва 6,7,8,9 р по передньопідпахвовій лінії, 7 - по задній підпахвовій лінії, перелому тіла груднини в 5му міжребер`ї, забою серця, пневмотораксу, шоку, закритої тупої травми кісток лицьового черепу синця (1) крила носу зліва, закритого перелому кісток і хрящів носу; закритої тупої травми органів живота: синця поперекової ділянки зліва (1), крововиливу в жирову капсулу лівої нирки, дрібного крововиливу в печінку; синця лобу справа і волосяної частини голови (3), правої та лівої вилично-скроневих ділянок (2), правої вушної раковини (1), лобу зліва (1), верхніх повіках правого та лівого ока (2), правої кисті, передпліччя та плеча (7), лівого плеча (3), садна лобу справа (4), зліва (1), крила тазу зліва (1), куприка (4); рани: нижньої щелепи справа (1), тильної поверхні лівої кисті (1), які згідно висновку експерта № 95 від 09.06.2025 року по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння, та від яких в сукупності через деякий час за вище зазначеною адресою настала його смерть. Таким чином, ОСОБА_5 , вчинила умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КК України. У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Івашкове Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, українка, громадянка України, не одружена, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима: 19.09.2024 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 1 рік. 08 червня 2025 року о 20 год. 12 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлену законодавством порядку затримано на підставі ст. 208 КПК України. З вересня 2025 року відносно ОСОБА_5 до Онуфріївського районного суду направлено обвинувальний акт, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КК України.

Вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КК України підтверджується зібраними доказами: протоколом огляду місця події від 08.04.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, виявлено труп потерпілого ОСОБА_8 та вилучено речові докази; протоколом огляду трупа від 09.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 08.06.2025; постановами про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 08.06.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину від 08.06.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 08.06.2025; висновком судово-медичної експертизи №95 від 11.07.2025; висновком судово-медичної експертизи №97 від 04.07.2025; висновком судово-медичної експертизи №490 від 30.06.2025; висновком судово-медичної експертизи №495 від 30.06.2025; висновком судово-медичної експертизи №486 від 02.07.2025; висновком судово-медичної експертизи №487 від 02.07.2025; висновком судово-медичної експертизи №488 від 02.07.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 09.06.2025 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України; матеріалами характеризуючи особу підозрюваної ОСОБА_5 ; Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченої закінчується, однак закінчити судовий розгляд у кримінальному провадженні до цього часу не є можливим, у зв`язку з його складністю. Термін «обґрунтована підозра» згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Наявні матеріали свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 є причетною до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.2, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання можливості: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час не зникли вищевказані ризики, встановлені під час досудового розслідування, на момент обрання запобіжного заходу та останнього продовження строку його дії. В обґрунтування ризику «переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду» наявні об`єктивні відомості про те, що обвинувачена ОСОБА_5 проживає на території Онуфріївської територіальної громади без реєстрації, не працює не навчається, що вказує на відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зав`язків за місцем вчинення нею злочину, ОСОБА_5 чітко усвідомлює, що вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від семи до десяти років, що у свою чергу дає підстави вважати, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто має місце ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду. Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2020 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому було продовжено Указом Президента України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на жаль частина територій нашої держави є тимчасово окупована та відповідно непідконтрольна правоохоронним органам України, обвинувачена усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, відсутність досить стійких соціальних зав`язків, має реальну можливість виїхати за кордон чи на непідконтрольну територію, навіть за відсутності в неї належних документів. В обґрунтування ризику «знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення» слід зазначити, що обвинувачена тимчасово мешкає у тому ж населеному пункті, де вчинено кримінальне правопорушення - по вулиці Шевченка села Онуфріївна Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області. На даний час у кримінальному провадженні судовий розгляд не розпочався, свідки не допитані, інші докази, які матимуть значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення судом не досліджені. Перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході обвинувачена матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити зазначені предмети. Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, вчинила тяжкий злочин про життя та здоров`я, що потягло за собою смерть потерпілого, наведене свідчить про її суспільну небезпечність, крім того, 19.09.2024 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області обвинувачену засуджено до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. Факт вчинення ОСОБА_5 нового умисного кримінального правопорушення під час іспитового строку вказує на те, що ОСОБА_5 може продовжити злочинну діяльність, що є ризиком, передбаченим у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (запобігання вчинення іншого кримінального правопорушення). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Частина 1 статті 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Частина 4 та 5 цієї ж норми встановлює, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Крім інших доказів, які підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, слід вказати й на рішення ЄСПЛ. Так, згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 яке набуло статусу остаточного, Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до підозрюваного може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ССПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Пункт 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, з гідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відповідно до п. 28 Рішення ССПЛ у справі «Плешков проти України» №37789/05, яке набуло статусу остаточного, Європейський суд погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Окрім цього встановлено, що особисте зобов`язання не може бути застосоване до обвинуваченої ОСОБА_5 , так як даний запобіжний захід є найбільш м`яким, а кримінальне правопорушення, у вчинені якого обґрунтовано обвинувачується остання, відноситься до категорії тяжких. Особиста порука не може бути застосована оскільки цей захід не може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків та запобігання ризикам, крім того, відсутня особа яка заслуговує на особливу довіру та виявила бажання взяти підозрювану на поруки. Застава не може бути обрана, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, який вчинено із застосуванням насильства. Крім того, обирати запобіжний захід відносно обвинуваченої - домашній арешт недоцільно, не може гарантувати виконання нею покладених на неї обов`язків та запобігання ризикам. Перебування ОСОБА_5 під домашнім арештом, з урахуванням наявності вищезазначених ризиків, не стане на перешкоді до вчинення обвинуваченою дій, які будуть сприяти уникненню від відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Наведене є обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, так як наявна необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, спотворити, знищити речові докази, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прохав продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, оскільки і наданий час існують ризики, передбачені ст.. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням насильства, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання в повному обсязі та прохав продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, та прохала відмовити в задоволенні клопотання про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважала за можливе обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Завчасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

10 червня 2025 року слідчим суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваній ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 серпня 2025 року, строк дії якого продовжено до 08.09.2025.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.12.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Строк дії запобіжного заходу тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , закінчується 18.05.2026 року.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Одночасно, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків, її майновий стан, наявність судимостей.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений, з дотриманням положень ст.199 КПК України. (ст.197 КПК України).

Так, вирішуючи клопотання про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням насильства, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченої під вартою.

Так, ОСОБА_5 раніше судима за вчинення злочинів майнового характеру, а саме 19.09.2024 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, вчинила новий умисний тяжкий злочини протягом іспитового строку, офіційно не працює, неодружена, медичних висновків що містять докази, які б обґрунтовано давали суду підстави вважати, що за станом здоров`я обвинувачена не може утримуватися в умовах установи попереднього ув`язнення суду не надано.

Суд вважає встановленим та належним чином доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у переховуванні від органів досудового слідства та/або суду; знищенні, прихованні або спотворенні будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушенні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає наявними для обвинуваченої ОСОБА_5 існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доводів обвинуваченої та її захисника про відсутність вказаних ризиків, суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , відсутність у неї стійких соціальних зв`язків, постійного місця роботи, у разі визнання її винуватою, вказує на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, чим спростовуються доводи захисту про відсутність для обвинуваченої ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається. Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченої, суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Отже, зміна запобіжного заходу в виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду кримінального провадження в суді.

Крім того, суд зазначає, що суду не надано докази згоди власника майна на застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_5 , з метою запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 331, 370-372, 383, 392, 393 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 13.07.2026 року включно.

Повний текст ухвали проголошено 15.05.2026 року об 11.45 год.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою в той самий строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1