Рішення № 136540856, 22.04.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5941/24

Провадження № 2/0182/376/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

22.04.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 01.11.2020 року ОСОБА_2 дав в борг відповідачеві грошові кошти в розмірі 122 000 доларів США, зі строком повернення - до 01.11.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 1 500 доларів процентів за кожен місяць, у випадку неповернення коштів у встановлений строк. 01.12.2020 року ОСОБА_2 дав в борг відповідачеві грошові кошти в розмірі 48 800 доларів США, зі строком повернення - до 01.12.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 600 доларів процентів за кожен місяць, у випадку неповернення коштів у встановлений строк. 01.12.2020 року ОСОБА_2 дав в борг відповідачеві грошові кошти в розмірі 27 200 доларів США, зі строком повернення - до 01.12.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 600 доларів процентів за кожен місяць, у випадку неповернення коштів у встановлений строк. 15.06.2021 року ОСОБА_2 дав в борг відповідачеві грошові кошти в розмірі 11 200 доларів США, зі строком повернення - до 15.10.2021 року. При цьому, вищевказані боргові зобов`язання належним чином були засвідчені, шляхом складання відповідних розписок, оригінали яких були долучені до матеріалів справи. Тобто, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 209 200 доларів США (122 000 + 48 800 + 27 200 + 11 200). З урахуванням невчасного повернення суми боргу, представник позивача склав розрахунок суми відсотків: 01.11.2024 року/122 000/ 01.11.2021 року/1 500/35/52 500; 01.12.2020 року/48 200/01.12.2021 року/600/34/20 400; 01.12.2020 року/27 200/01.12.2021 року/600/34/ 20 400; 15.06.2021 року/11 200/15.10.2021 року/300/35/10 500, тобто, сума становить - 209 200 103 800, а всього заборгованість: 209 200 + 103 800 = 313 000 (триста тринадцять тисяч) доларів США, що в гривневому еквіваленті становить: 313 000 х 41.3744 (офіційний курс НБУ на 25.09.2024 року) = 12 950 187 грн. 00 коп. Представник позивача вказує, що його довірителем вживались заходи для повернення позики і досудового врегулювання спору, однак, всі неодноразові спілкування з відповідачем по телефону результату не мали і сума позики не була повернута, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Тому, враховуючи вищевикладене. представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 209 200 (двісті дев`ять тисяч двісті) доларів США, що становить 8 655 524 (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн., а також відсотки в сумі 103 800 (сто три тисячі вісімсот) доларів США, що становить 4 294 662 (чотири мільйони двісті дев`яносто чотири тисячі шістсот шістдесят дві грн.) 00 коп.

В судове засідання позивач не прибув, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, при цьому, від його представника Василенка О.І. на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, на задоволенні позову наполягає (а.с.33-34).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.29).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку, відповідно до вимог ст.1047 ЦК України, договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики, внаслідок його реального характеру, є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Судом встановлено, що 01.11.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 122 000 доларів США, зі строком повернення - до 01.11.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 1 500 доларів процентів за кожен місяць у випадку неповернення коштів у встановлений строк (а.с.19). 01.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 48 800 доларів США, зі строком повернення - до 01.12.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 600 доларів процентів за кожен місяць у випадку неповернення коштів у встановлений строк (а.с.20). 01.12.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 27 200 доларів США, зі строком повернення - до 01.12.2021 року, а відповідач зобов`язався сплачувати 600 доларів процентів за кожен місяць у випадку неповернення коштів у встановлений строк (а.с.17). 15.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 11 200 доларів США, зі строком повернення - до 15.10.2021 року (а.с.18).

Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов`язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.

На підтвердження неповернутого відповідачем боргу за позикою, позивачем до матеріалів справи додано оригінали розписок від 01.11.2020 року, 01.12.2020 року та 15.06.2021 року (а.с.17-20). Тому, ці обставини, з урахуванням вимог ст.545 ЦК України, свідчать про невиконання ОСОБА_3 боргового зобов`язання перед ОСОБА_2 . Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язань, взятих на себе, відповідно до договору позики, добровільно суму заборгованості не повертає, суддя вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 209 200 (двісті дев`ять тисяч двісті) доларів США, що становить 8 655 524 (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири грн.) 00 коп. в примусовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 відсотків в сумі 103 800 (сто три тисячі вісімсот) доларів США, що становить 4 294 662 (чотири мільйони двісті дев`яносто чотири тисячі шістсот шістдесят дві грн.) 00 коп., то суддя вважає зазначити наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Заявляючи зазначену вимогу, позивач виходив із рівня облікової ставки НБУ, оскільки договором позики розмір одержання процентів не передбачено.

За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України», облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2 Закону № 679-XIV).

Абзацом 10 пункту 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема, про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 679-XIV, НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Частиною другою статті 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Пунктом 1.1 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 серпня 2004 року за № 389, визначено, що облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Пунктами 3.1, 3.2 цього Положення визначено, що НБУ визначає розмір облікової ставки, дотримуючись таких основних принципів: облікова ставка використовується НБУ одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші; облікова ставка є одним із чинників, що характеризують основні напрями змін грошово-кредитного регулювання; облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо прогнозного рівня інфляції, який визначається схваленими Кабінетом Міністрів України основними прогнозними макроекономічними показниками на відповідний рік та враховується під час складання державного бюджету з наступними змінами; облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими НБУ може підтримати ліквідність банків. Визначення рівня та характеру змін облікової ставки НБУ залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. Національний банк під час визначення облікової ставки враховує й інші фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті, - інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансування, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв`язки з Україною тощо.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у Постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється, виключно, для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надана та реалізована лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у Постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18, а також у Постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів від суми позики в розмірі 103 800 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить суму в розмірі 4 294 662 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача, шляхом стягнення суми судового збору в розмірі 15 140 грн. 00 коп. на користь позивача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 128, 131, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, ст.15, 207, 524, 1046-1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики від 01 листопада 2020 року в розмірі 209 200 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить суму в розмірі 8 655 524 (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири грн.). 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 15 140 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок грн.) 00 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал