Рішення № 13654066, 05.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.01.11 р. Справа № 37/241пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Ординське Донецької області, ідентифікаційний код 31599557

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30487486

про: визнання договору №16/03-1Т про закупівлю товару з учасником – переможцем процедури відкритих торгів недійсним.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Морозова Н.В. (за довіреністю №01/11-3450 від 31.12.2010р.);

від Відповідача - Васильєва К.О. (за довіреністю б/н від 01.03.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 14.12.2010р. оголошувалася перерва до 05.01.2011р.

У судовому засіданні 05.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”. м. Родинське (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання договору №16/03-1Т про закупівлю товару з учасником – переможцем процедури відкритих торгів ТОВ „Елайт”, проведених 02.03.2010р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 05.03.2010р., недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що при підписанні договору №16/03-1Т про закупівлю товару від 16.03.2010р. сторонами не були узгоджені істотні умови щодо предмету договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №16/03-1Т про закупівлю товару від 16.03.2010р., специфікацію № 1 до нього.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 215, 216, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 207 Господарського кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.70 - 83).

Відповідач 14.12.2010р. надав відзив (а.с.а.с.14-17), яким проти позову заперечив, посилаючись на: виконання кваліфікаційних вимог тендеру, за результатами якого був укладений спірний договір, в якому безпосередньо та в складеній до нього специфікації належним чином був визначений предмет та на виконання своїх зобов’язань з постачання товару, який отримувався без будь-яких претензій.

Відповідач також надав додаткові документи на виконання вимог суду та обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.18-63).

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово., вказуючи 05.01.2010р. про відсутність будь-яких додаткових доказів по суті розглядуваного спору і можливість його вирішення на підставі наявних у справі документів.

Суд розглядає справу за наявними документами з огляду на їх достатність для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2010р. рішенням тендерного комітету Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, оформленим протоколом № 3 (а.с.а.с. 79, 80) за результатами розгляду тендерних пропозицій з поставки стрічки, наданих відповідно до затвердженої тендерної документації (а.с.а.с.42-63), переможцем визначено Відповідача.

Листом №01/8-2339 від 05.03.2010р. (а.с.21) голова тендерного комітету повідомив Відповідача про акцепт його пропозиції (а.с.44) та запропоновано протягом 15 робочих днів укласти договір.

16.03.2010р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір №16/03-1Т про закупівлю стрічки, укладений з учасником-переможцем процедури відкритих торгів, проведеної 02.03.2010р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання 05.03.2010р. (а.с.а.с.7-9), згідно із п. 1.1. якого Покупець зобов’язується оплатити і прийняти, а Постачальник поставити на умовах, викладених у договорі, стрічку, іменовану надалі „товар”, асортимент, кількість і ціна якого зазначені в специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Розділом 2 спірного договору сторони узгодили порядок розрахунків і загальну суму договору , а положеннями розділу 3 – умови і терміни постачання.

Специфікацією №1 від 16.03.2010р. (а.с.10) сторони визначили найменування і кількість товару (означені параметри відтворювали зміст технічної специфікації за тендерною документацією – а.с.63), а також ціну за одиницю виміру і загальну вартість постачання.

Виконання Відповідачем зобов’язань з постачання обумовленого сторонами товару підтверджується наданими видатковими і товарно-транспортними накладними та довіреностями на представників Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” з повноваженнями від останнього на отримання відповідних матеріальних цінностей (а.с.а.с.23-32, 81-83). Факт прийняття здійсненого Відповідачем виконання спірного договору Позивачем не оспорюється. В свою чергу, з актів звіряння розрахунків (а.с.а.с.19, 20) та відповіді №01/11-2427 від 15.09.2010р. (а.с.22) Покупця на претензію Постачальника вбачається наявність певної заборгованості з оплати прийнятого товару.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у наданому 14.12.2010р. відзиві (а.с.а.с.14-17)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки сторони не узгодили його предмет.

Втім, на думку суду, зазначений аргументи не вказує на наявність обставин, з якими законодавство пов’язувало визнання певних положень договору недійсними, з огляду на таке:

По-перше, твердження про відсутність у спірному договорі істотних умов взагалі не стосується питання дійсності зазначеного договору, а пов’язаний із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обов’язків сторін. Тобто у розглядуваному випадку підстави позову не відповідають його предмету. В свою чергу, факт виконання (навіть часткового) сторонами своїх взаємних зобов’язань певною мірою вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА);

По-друге, твердження про невизначеність предмету спірного договору не відповідають дійсності, оскільки п. 1.1. та специфікацією №1 сторони достатньо чітко визначили і природу договору (постачання) і всі необхідні параметри об’єкту постачання (кількість, асортимент та ціна) у розумінні вимог до предмету, викладений в ст. 656 Цивільного кодексу України. При цьому, означені параметри цілком відповідають тендерній документації Позивача та акцептованій ним тендерній пропозиції Відповідача.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов’язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв’язку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його суб’єктивні права та інтереси, що, як наслідок, об’єктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову – поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю об’єкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність, у зв’язку із чим понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Ординське Донецької області (ідентифікаційний код 31599557) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерлайт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30487486) про визнання договору №16/03-1Т про закупівлю товару з учасником – переможцем процедури відкритих торгів ТОВ „Елайт”, проведених 02.03.2010р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 05.03.2010р., недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2011р.

Суддя Попков Д.О.