Рішення № 136537105, 15.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/1754/26

Провадження № 2/947/1550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 у розмірі 21 858,13 грн, судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 10.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.credit7.ua, підписана електронним цифровим підписом та акцептований відповідачем 10.02.2020 о 20:16 годині.

На умовах Договору первісний кредитор на платіжну картку, вказану відповідачем під час укладання кредитного договору перераховано кредитні кошти у розмірі 5600,00 грн.

У свою чергу відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредит наданий строком на 30 днів.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 (порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 2557).

У подальшому, 21.10.2024,ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТО«ѲРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 (порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 237).

У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань у добровільному порядку, досудову вимогу залишив без уваги, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 10.02.2020 № 534913станом 22.12.2025 у розмірі 21858,13 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло) 5600,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 12768,00, інфляційне збільшення 3490,13 грн.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позов від сторони відповідача до суду не надійшов.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач звернувся до Київського районного суду з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Згідно з Відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 14.01.2026 № 2240620, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами у справі. Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено на зареєстровану адресу відповідача.

Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, останнє повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Копія ухвали повторно скеровано на адресу відповідача.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 особисто отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 15.04.2026.

Водночас, до цього часу відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.

Заяви/клопотання від сторін також не надійшли.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставин та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що 10.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.credit7.ua, підписана електронним цифровим підписом та акцептований відповідачем 10.02.2020 о 20:16 годині.

Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання вказаного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5600,00 гривень.

Відповідно до пунктів 1.1- 1.6 Договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 5 600,00 грн. (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Позика видається строком на 30 днів.

Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

- Акційна процентна ставка становить 1,33 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (485,45 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору,

- Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 139,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 7 834,40 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 39,90% від суми позики (у процентному виразі) або 2 234,40 грн. (у грошовому виразі).

Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 8 792,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 3 192,00 грн. (у грошовому виразі).

Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

Згідно з пунктами 3.4-3.5 Договору, у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором:

- з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється;

- у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору;

- з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання процентної ставки відповідно до пунктів 3.4., 3.5. є наперед обумовленою Сторонами умовою, та не буде вважатись односторонньою зміною умов Договору (п. 3.5 Договору).

Згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (зокрема сплатила відповідну суму грошей, тощо), як засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за Договором.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 (порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 2557).

Згідно з Витягом з Акту прийому-передачі прав вимог015-220221/01 від 22.02.2021, сформованого 21.10.2024, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги за договором, укладеним зі ОСОБА_1 у розмірі заборгованості, яка складає 18368,00 грн, з яких: 5600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12768,00 грн заборгованість по процентам за користування.

У подальшому, 21.10.2024,ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТО«ѲРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 (порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 237).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 20241021, сформованого 22.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором з розміром заборгованості, яка складає 18368,00 грн, з яких: 5600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12768,00 грн заборгованість по процентам за користування.

У подальшому позивач здійснив нарахування інфляційного збільшення та процентів за прострочення, згідно ст.625 ЦК України, яка склала 3490,13 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача, заборгованість за кредитним договором, про стягнення якої заявляє позивач, складає 21858,13 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло) 5600,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 12768,00, інфляційне збільшення 3490,13 грн.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як встановлено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд вважає надані стороною позивача докази належними та достатнім для доведення обґрунтованості позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, отриманням відповідачем коштів та відсутності факту їх повернення.

Доказів на підтвердження повернення в повному обсязі або часткового суми кредиту стороною відповідача не надано, власних розрахунків відповідач також суду не надав.

Також оцінивши докази щодо набуття позивачем прав вимог за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідно до Договорів факторингу, Витягів з реєстру прав вимог, платіжних інструкцій щодо здійснення оплат за договорами факторингу, позивач набув права нового кредитора за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які не спростовані відповідачем, станом на 22.12.2025 заборгованість відповідача за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 становить 21858,13 грн.

Ураховуючи викладене, а також той факт, що відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, доводи позивача не спростував суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Щодо позовної вимоги про нарахування та стягнення позивачем інфляційного збільшення та процентів за прострочення, згідно ст.625 ЦК України, суд враховує позицію Великої Палати Верховного суду, викладеною наприклад у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц та від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24, та вважає вказану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розподіл судових витрат

Позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підставі для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 18.12.2025 між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ ФК «Артеміда-Ф» укладений договір про надання правничої допомоги № 211100237, відповідно до пункту 4.2. якого передбачено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 гривень, у зв`язку з чим, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, такі витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз`яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.

Ураховуючи, що позивач підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем, позивач надав копію Договору про надання правової допомоги, рахунок № 1 від 18.12.2025, платіжну інструкцію від 22.12.2025 № 2301, Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 7000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності.

Керуючись ст. 525-526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором № 534913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.02.2020 станом на 22.12.2025 у розмірі 21858,13 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло) 5600,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 12768,00, інфляційне збільшення 3490,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ЄДРПОУ: 42655697, юридична адреса: вулиця С. Бандери, 87, офіс 54, м. Львів, 79013, ел. пошта: info@artemidaf.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 15.05.2026.

Суддя Ю. А. Скриль