Ухвала суду № 136536933, 14.05.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Справа № 495/969/24

Номер провадження 1-кп/495/176/2026

14 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 )

захисника обвинуваченого ОСОБА_6

перекладача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023162240001148, внесеному 22.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням громадянина Республіки Молдова ОСОБА_8 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України.

04 травня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування вищеописаного клопотання прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури зазначає, що громадянин Республіки Молдови ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України, - закінчений замах на контрабанду особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, якщо предметом контрабанди були психотропні речовини в особливо великих розмірах.

За вчинення вказаних злочинів КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Ці обставини вказують на необхідність вжиття заходів, направлених на забезпечення подальшого виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків та необхідності застосування до нього з цією метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вбачається ряд ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе:

1.Переховуватися від суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова, в Україні не мав постійного місця мешкання та не має міцних соціальних зв`язків, роботи, легального джерела доходу.

2.Незаконно впливати на свідків, оскільки судовий розгляд по суті ще не розпочався та свідки у провадженні в суді для безпосереднього сприйняття судом не допитувались.

3. Продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик обумовлений тим, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) прибув в Україну з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великих розмірах, з метою її незаконного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю до Республіки Молдови і незаконного збуту на території Республіки Молдови. Крім того, відповідно до наявної у органів прокуратури та слідства інформації від Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) розшукується компетентними органами Республіки Молдова за вчинення аналогічного злочину (копія листа надається).

Вказані ризики неодноразово перевірялись судом, у тому числі апеляційної інстанції, та були визнані істотними.

Наразі вони не зменшилися та не відпали. Строк дії попередньої ухвали суду завершується у зв?язку з чим виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 ще на 60 діб, у зв`язку із чим вважає, що наявні підстави для продовження строку тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_10 проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник обвинуваченого просив зменшити розмір застави, визначений обвинуваченому.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У рішенні від 26.01.1993 у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Тому під час вирішення питання про продовження ОСОБА_11 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд також зважає на те, що обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Продовження, пом`якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий, й підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

Суд зважає, що у справі "Харченко проти України" (Заява № 40107/02) ЄСПЛ зауважив, що згідно з пунктом 3 статті 5 після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як особливо тяжкі злочини.

Суд погоджується із прокурором, що очікування можливого суворого вироку має значення при констатації наявності ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Ризик втечі також є високим та не змінився з моменту обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на те, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова, в Україні не має постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, роботи та легального джерела доходу. За даними поліцейського співробітництва ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 розшукується компетентними органами Республіки Молдова за вчинення аналогічного злочину.

Досліджуючи інші підстави, які обґрунтовують продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також приймає до уваги аргументи прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, оскільки свідки у даному провадженні в суді не допитувались, у ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стали відомі протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 обумовлюється тим, що обвинувачений прибув в Україну з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, обіг якої заборонено в особливо великих розмірах, з метою її незаконного переміщення через митний кордон України і незаконного збуту на території Республіки Молдова.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою наразі відпала.

Аналізуючи можливість зменшення обвинуваченому розміру застави, суд виходить із наступного.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, у таких межах: від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб, встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК, помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також розмір майнової шкоди (збитків), у завданні якої підозрюється особа.

З матеріалів справи встановлено, що 20 березня 2026 року ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 832 000 гривень (вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 коп.).

Звертаючись до суду із усним клопотанням про зменшення розміру застави, захисник обвинуваченого у судовому засіданні жодним чином не обґрунтував останнє, не навів задовільних пояснень щодо неможливості сплати обвинуваченим або заставодавцем саме визначеного попередньо розміру застави, а також не вказав який розмір застави, на його переконання, є не лише достатнім для забезпечення обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а й помірним для обвинуваченого або заставодавця.

Таким чином, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, виходячи з тяжкості інкримінованого йому злочину та обставин його вчинення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, його особи та його матеріального становища, з урахуванням того, що визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є дискреційним правом суду, враховуючи, що захисник обвинуваченого належним чином не обґрунтував необхідності зменшити розмір застави, суд приходить до висновку про необхідність визначити обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 832 000 гривень (вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) - задовольнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 діб, який діє по 11 липня 2026 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 832 000 гривень (вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 коп.).

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- з`являтися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за першим викликом на визначений посадовою особою час;

- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- заборонити спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин, покладених в основу обвинувачення.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали на розрахунковий рахунок № № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

У разі внесення застави роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 14 травня 2026 року.

Суддя: