Рішення № 136536045, 04.05.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/689/17

Провадження № 2/455/237/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Березка Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Стецяк В.М.,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Дахновського В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним державних актів на право власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

12.06.2017 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 19.06.2009 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування житлової квартири, за умовами якого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як власники квартири АДРЕСА_1 , що належала їм на праві власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 12 червня 2008 року, подарували їй вказану квартиру. Зазначений договір дарування нерухомого майна укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Старосамбірської ДНК Львівської області Кузан О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1142. Перехід права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна до обдарованої зареєстровано «Старосамбірським районним БТІ та ЕО» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.07.2009 року за № 22257762.

Вказує, що будинок АДРЕСА_2 складається з трьох квартир. Квартира АДРЕСА_3 розташована на мансарді - належить їй, а відповідачі є власниками двох інших квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , розташованих на першому поверсі. Коли в червні минулого року (2016) вона з чоловіком мали намір зробити на прибудинковій території навіс для автомобіля, відповідачі повідомили їх, що являються власниками земельної ділянки навколо будинку, а вона (позивачка) не має права нею користуватись та влаштовувати запланований навіс. Представити будь-які правовстановлюючі документи на землю відповідачі відмовились.

Зазначає, що 27.07.2016 року вона звернулась до Стрілківської сільської ради з заявою, де просила створити комісію для вирішення питання про незаконну приватизацію прибудинкової території по АДРЕСА_2 , однак належної відповіді до цього часу не отримала. Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформованих за її заявою від 28.04.2017 року: земельна ділянка, площею 0,0671 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0124, місце розташування: Львівська область Старосамбірський район с.Стрілки, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), є приватною власністю відповідача ОСОБА_3 . Документ, що посвідчує право власності - державний акт від 04.09.2008 року серії ЯД № 429479. Підстава виникнення права власності - цивільно-правовий договір ВКА 569224 посвідчений приватним нотаріусом Грошевою Т.М. від 01.11.2007 року № 1284; земельна ділянка, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, місце розташування: АДРЕСА_6 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), є приватною власністю відповідача ОСОБА_2 . Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, розташована - АДРЕСА_6 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 1105, видане 02.12.2016 року державним нотаріусом Кузан О.В. Документ, похідним від якого стало свідоцтво про право на спадщину - державний акт від 12.08.2008 року серії ЯД № 429337.

Стверджує, що відповідачі незаконно, з порушенням її законних прав, як учасника спільної власності, набули право власності на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_3 став власником земельної ділянки, площею 0,0671 га, на підставі договору від 01.11.2007 року, після чого отримав державний акт на право приватної власності на землю від 04.09.2008 року. Відповідач ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки, площею 0,0684 га, згідно свідоцтва про право на спадщину від 02.12.2016 року, похідним способом на підставі державного акту на право власності на землю від 12.08.2008 року.

З огляду на наведене, просила суд (позовні вимоги в подальшому в ході судового розгляду змінювалися) відновити стан прибудинкової території у межах земельної ділянки, на якій розташовані будинок АДРЕСА_2 і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників, який існував до порушення прав співвласників будинку, шляхом: припинення права приватної власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0671 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0124, місце розташування: Львівська область Старосамбірський район, с.Стрілки, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 04.09.2008р серії ЯД № 429479; припинити право приватної власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, місце розташування: АДРЕСА_6 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та визнати недійсними: державний акт на право приватної власності на землю від 12.08.2008 року серії ЯД № 429337 та свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 1105, видане 02.12.2016 року державним нотаріусом Кузан О. В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2017 року справу передано для розгляду судді Ніточко Л.Й.

Ухвалою судді від 07.08.2017 року відкрито провадження у даній справі.

13.11.2017року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду письмові заперечення на позов (т.1 а.с.192-195), в яких зазначають наступне. Так, відповідачка ОСОБА_2 вказує, що вона, разом з чоловіком та на той час з двома дочками, вселилися у будинок АДРЕСА_7 ) ще у 1965 році як молоді спеціалісти, вчителі та проживає в даному будинку постійно і на даний час та є зареєстрована у ньому. Згідно із договором від 26 грудня 1991 укладеного між виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради, як продавцем, та її чоловіком ОСОБА_6 як покупцем, останній купив займану ним та членами його сім`ї квартиру, яка складається з трьох кімнат та кухні, загальною площею 63,7кв.м, в тому числі житловою площею 49,0кв.м за адресою: АДРЕСА_6 , що становить 1/2 ідеальну частину будинку за 1531крб. 31 копійку. Зазначає, що згідно із листом голови виконкому Стрілківської сільської ради за №304 від 6 грудня 1990 року на той час ОСОБА_7 , адресованому на прізвище начальника Самбірського МБТІ ОСОБА_8 , «виконком Стрілківської сільської ради просить при оприділенні ідеальних частин будинку квартиронаймачам ОСОБА_9 і ОСОБА_6 надбудову будинку-квартиру АДРЕСА_3 не включати у ідеальні долі у зв`язку з тим, що будинок знаходиться в аварійному стані і ця надбудова підлягає розборці» - дослівно. Згідно із технічним паспортом на даний житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленим ще 6 червня 1992 року, ОСОБА_6 належала 1/2 ідеальна доля у даному будинку та ОСОБА_9 також належала 1/2 ідеальна доля у даному будинку, оскільки згідно із договором купівлі-продажу від 29 грудня 1989 року, укладеного між продавцем квартири в особі виконкому Стрілківської сільської ради та покупцем - ОСОБА_9 , продавець продав, а покупець купив займану ним і членами його сім`ї квартиру, яка складається з чотирьох кімнат та кухні, загальною площею 92 кв.м. в тому числі, житловою площею 61,2 кв. м за 1767 крб. 54 копійки. Відповідач ОСОБА_3 вказує, що він 1 листопада 2007 року купив у ОСОБА_9 1/2 частину даного будинку, а також і земельну ділянку, площею 0,0671 га кадастровий номер ділянки: 462518700:09:002:0124, згідно із договором купівлі-продажу даної земельної ділянки, отримав Витяг з Державного реєстру правочинів на дану земельну ділянку та постійно користується даною земельною ділянкою та 1/2 частиною житлового будинку, будучи добросовісним набувачем даної земельної ділянки придбавши її по оплатному договору купівлі-продажу земельної ділянки і жодних правових підстав для припинення його права власності на дану земельну ділянку, вважає, немає і не може бути. Також зазначають, що їм достовірно відомо, що багато років ніхто не жив і не користувався квартирою, яка колись раніше була на мансардному приміщенні їхнього будинку і яка була в аварійному стані. Невідомо яким чином ОСОБА_10 ніби то попередня власниця квартири АДРЕСА_3 стала власницею даної квартири, яка була у непридатному для проживання стані та не підлягала приватизації. Вважають, що позивач не має частки у будинковолодінні АДРЕСА_2 , оскільки їм (відповідачам) належить по 1/2 частки кожному у даному будинковолодінні і саме вони, два співвласники на законних підставах приватизували земельну ділянку, яка була надана для будівництва та обслуговування даного житлового будинку. З огляду на наведене, просять відмовити у задоволенні позову.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 19.08.2020 року справу прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі.

16.09.2020 позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву «про часткову зміну предмета позову»(т.2 а.с.123-127), в якій змінила предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №148 від 10 липня 2007 року;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 04.09.2008 року серії ЯД № 429479 ОСОБА_3 на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124;

- визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №148 від 10 липня 2007 року;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 12.08.2008 року серії ЯД №429337 ОСОБА_6 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0684га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В. на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0684га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124 за ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0684 кадастровий номер 4625185700:09:002:0002 за ОСОБА_2 .

16.09.2020 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.128,129), в якому зазначають наступне. Вказують, що відповідно до технічного паспорту на даний житловий будинок виготовленого ще 6 червня 1992 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 належали по 1/2 ідеальній долі у даному будинку. Однак, 21 грудня 1993 року, орган приватизації - ТзОВ «Житловик», на підставі свого рішення (розпорядження, наказу) №444 від 27.10.1993року, видає ОСОБА_10 Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно до п. 8.6. чинного на той час «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»: У разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи до якої додається опубліковану пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності». Незважаючи на дану норму, а також те, що ОСОБА_10 померла 2000році, виконавчий комітет Стрілківської сільської ради, своїм рішенням за №5 від 28.01.2008року, на підставі заяви ОСОБА_11 , яка не перебувала жодних родинних зв`язках з ОСОБА_10 , а є родичкою ОСОБА_1 , надає дозвіл на виготовлення дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 25 лютого 2008 року Стрілківською сільською радою Старосамбірського району видано дублікат Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, - квартиру АДРЕСА_3 , в якому, в графі власник вказана ОСОБА_10 . Реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на дану квартиру здійснено Самбірським МБТІ 25 лютого 2008року. На підставі дубліката Свідоцтва про право власності на квартиру, Другою Львівською державною нотаріальною конторою, 12.06.2008року за реєстровими №4-623 і №4-620, видано Свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно цих Свідоцтв, право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4 (син ОСОБА_10 ) та ОСОБА_5 (донька ОСОБА_10 ). 19.06.2009року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дарують квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Договір дарування посвідчено Державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Кузан О.В. та зареєстровано в реєстрі №142. Згідно відповіді Стрілківської сільської ради, ОСОБА_10 , 1911р.н., проживала в квартирі АДРЕСА_1 по 1994рік. Відповідно із записами в будинковій книзі, з 1987року квартирі АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_10 , були прописані: ОСОБА_12 (внук ОСОБА_10 ), ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 (правнучка ОСОБА_10 ), ОСОБА_14 (правнучка ОСОБА_10 ). Стверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, не є особами, які мали право на спадкування квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира на час прийняття ними спадщини вже належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 01 11 2007р та 26.12.1991р.. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не є їх родичами, а тому вважають, що Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2008року за реєстровими №4-623 і №4-620, видані нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори, неправомірно. Також зазначають, що ОСОБА_2 протягом усіх цих років неодноразово звертались як до правоохоронних органів, так і до сільської ради з проханням розібратись у ситуації щодо неправомірного проживання ОСОБА_1 у їх будинку. Так, 27 червня 2019 року, ними подана заява до голови Стрілківської сільської ради з проханням скасувати рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради за №5 від 28.01.2008року «Про надання дозволу на виготовлення дублікату свідоцтва на право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 ». Звернення розглянуто на позачерговій XXXII сесії VII скликання Стрілківської сільської ради 09.09.2019року, та про результати повідомлено листом від 17.09.2019року в якому зазначено, що Стрілківська сільська рада не в змозі вирішити поставлене нами питання до вирішення справи в Старосамбірському районному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відділу Держгеокадастру в Старосамбірському районі Львівської області, Стрілківської сільської ради про визнання недійсним Державних актів на право власності на землю. З огляду на наведене, просять відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 02.03.2021 року заявлений відвід головуючому судді Пошиваку Ю.П. задоволено та цивільну справу передано до канцелярії суду для вирішення питання про передачу справи іншому складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021 року справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 10.03.2021 року справу прийнято до провадження.

07.04.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.174-176), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виступає неналежним відповідачем у справі.

14.05.2021 позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву «про часткову зміну предмета позову» (т.2 а.с.204-208), в якій змінила предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 04.09.2008 року серії ЯД № 429479 ОСОБА_3 на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124;

- визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області на підставі якого ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0684га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 12.08.2008 року серії ЯД №429337 ОСОБА_6 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 , площею 0,0684га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В. на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0684га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124 за ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0, 0684 кадастровий номер 4625185700:09:002:0002 за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (т.3 а.с.31,32).

Ухвалою суду від 31.03.2023 (т.3 а.с.148,149) залучено у справі правонаступника відповідача Відділу Держгеокадастру у Старосамбірському районі Львівської області Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Ухвалою суду від 30.11.2023 (т.3 а.с.205-208) у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 16.04.2024 (т.3 а.с.226-228) клопотання представника відповідача Гаврилик І.О. про залишення позовної заяви без руху задоволено, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.04.2024 (т.3 а.с.233) продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 30.04.2025 (т.4 а.с.35-37) у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 14.10.2025 (т.4 а.с.105-108) задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у ГУ Держгеокадастру у Львівській облассті копію державного акту серії ЯД №429337, виданого ОСОБА_6 .

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 31.10.2025 (т.4 а.с.114,115) заяву ОСОБА_2 про відвід судді Кушніра А.В. залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 06.02.2026 (т.4 а.с.154-162) у задоволенні клопотання представника відповідача Гаврилик І.О. про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Березка Я.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Крім того, представник позивача адвокат Березка Я.О. в судовому засіданні також пояснив, що позивач, відповідно до заяви про часткову зміну предмету позову від 16.09.2020 року, просить визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №148 від 10 липня 2007 року; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю виданий 04.09.2008 року серії ЯД №429479 ОСОБА_3 на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124; визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №259 від 18 серпня 2005 року; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю виданий 12.08.2008 року серії ЯД №429337 ОСОБА_6 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0684 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане 02.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В. на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0.0684 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області площею 0,0671 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124 за ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 площею 0,0684 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0002 за ОСОБА_2 . Зазначив, що станом на 1993 рік, будинок по АДРЕСА_2 був багатоквартирним будинком, у якому квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_9 , квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_10 . Наявними у кожного із власників на той правовстановлюючими документами, а також рішеннями сільської ради про продаж квартир спростовується твердження про належність ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ідеальних часток будинку. Щодо позовної давності зазначає наступне. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 27.07.2016р. звернулась до Стрілківської сільської ради з заявою, де просила створити комісію для вирішення питання про незаконну приватизацію прибудинкової території по АДРЕСА_2 , однак належної відповіді до цього часу не отримала, тобто це свідчить, що як тільки остання взнала про порушене право, одразу звернулась а адміністративному порядку про відновлення свого права, а потім і до суду, у зв`язку з бездіяльністю Стрілківської сільської ради, що є підтвердженням в матеріалах справи звернення ОСОБА_1 . І тільки в червні 2016 року при перемовинах та спорудження навісу для автомобіля, позивачу стало відомо про оскаржувані рішення, що змусило позивача звернутись до суду за захистом порушеного права, остання, а саме ОСОБА_1 не підписувала будь яких актів про погодження меж земельної ділянки та будь яких інших документів, що пов`язують з оскаржуваними рішеннями. І тільки при наявності перемовин а саме сварки з відповідачами та звернення до реєстрів прав на землю стало відомо про оскаржувані рішення. А тому сторона позивача вважає порушенням права червень 2016 року. Вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності за вказаним позовом, оскільки весь цей час остання не знала про рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 10 липня 2007 року №148, рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 18 серпня 2005 року за № 259.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Стецяк В.М. в судовому засіданні заперечила проти позову, покликаючись на наступне. Вказує, що позивач підставою даного позову зазначає те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 що належить позивачу на праві власності, а відтак вважає, що її право на прибудинкову територію порушено. Отже, у даній справі визначальним є статус будинку АДРЕСА_2 на момент прийняття Стрілківською сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, яка є спірною. Позивач покликався на те, що житловий будинок є багатоквартирним виходячи виключно з того, що в ньому наявні три квартири згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте сам по собі факт наявності у будинку трьох квартир є недостатнім для встановлення статусу будинку як багатоквартирного на момент набуття у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 став власником квартири АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі - продажу укладеного між Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради та ОСОБА_6 26 грудня 1991 року та згідно цього ж договору дана квартира становила 1/2 частину житлового будинку. В аналогічний спосіб набув ОСОБА_9 у 1989 році та його квартира також становила 1\2 ідеальну частину житлового будинку. На момент придбання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 даного будинку по АДРЕСА_9 , в ній не існувало третьої квартири та ОСОБА_15 не проживала у даному будинку та жодних доказів на підтвердження даного факту позивач не надала. Крім того, вказує, що позивач покликалась на те, що ОСОБА_10 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру 1993 року та яке видане на підставі рішення органу приватизації ТзОВ «Житловик». При цьому дане свідоцтво про право власності було втрачено та лише 25.02.2008 року Стрілківською сільською радою (яка раніше не приймала рішення про передачу безоплатно у власність ОСОБА_10 та не видавала свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 у 1993 році) прийняла рішення №5 28.02.2008 року про видачу дублікату свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_10 . Із даних які загальнодоступні із державного реєстру юридичних осіб відомо, що ТзОВ «Житловик» є юридичною особою приватного права, засновником якого є приватна особа та в розумінні Закону не є органом приватизації. Вважає, що рішення №5 від 28.02.2008 року було прийняте виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради з порушенням компетенції та про це не було повідомлено співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 , тобто ОСОБА_6 і на той час вже ОСОБА_3 та не здійснено перерахунку часток у власності. Стверджує, що видавши дублікат свідоцтва про право власності на частину будинку, яку у свідоцтві зазначено як квартира АДРЕСА_3 , а по суті це є горище будинку, Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради втрутився у право власності позивачів та порушив принцип належного урядування. Оскільки спочатку Стрілківська сільська рада передає у власність 1/2 частину житлового будинку, у подальшому спірну земельну ділянку, а після цього видає рішення про видачу дублікату свідоцтва, якого не видавав раніше, на об`єкт, якого не існує, тобто кв. АДРЕСА_3 піддавши сумніву законність своїх попередніх рішень. Визнаючи ОСОБА_6 власником квартири АДРЕСА_4 , яка є 1/2 ідеальною частиною будинку АДРЕСА_2 , яка фактично є ізольованою та не має спільних приміщень (сходових кліток, кладов, тощо), ні спільних комунікацій, у відповідності до вимог ст. 116, 118 Земельного Кодексу України, в межах повноважень, прийняла рішення №148 10 липня 2007 року про передачу земельних ділянок у власність. Також звертає увагу на те, що на момент прийняття даного рішення № 148 від 10 липня 2007 року Стрілківська сільська рада не приймала жодного рішення про передачу у власність інших квартир у даному будинку будь - яким особам, крім квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ОСОБА_6 (які становили половину будинку) та ОСОБА_9 , а тому жодних підстав для не прийняття оскаржуваного рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки не було. Він також добросовісно скористався своїм правом безоплатної приватизації на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, ізольована частина якого йому належала на праві власності. Він згідно чинного законодавства звернувся із відповідною заявою до Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області. Окрім того, зазначає, що квартира АДРЕСА_10 , яка становила 1/2 ідеальну частину будинку, була виділена у окреме будинковолодіння за адресою АДРЕСА_11 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625185700:09:002:0002, а відтак дана земельна ділянка не стосується будинку АДРЕСА_2 . Також вказує, що у даній справі на позивача покладався обов`язок довести, що спірні земельні ділянки є прибудинковою територією. Однак, позивачем не доведено, що за будинком АДРЕСА_2 виділена земельна ділянка, її розмір, межі та конфігурація та не доведено, що спірна земельна ділянка становить частину прибудинкової. Отже, позивачем не доведено, що у неї виникло право власності чи право користування на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4625185700:09:002:0002 та у чому полягає порушення її прав рішенням Стрілківської сільської ради Львівської області №148 від 10.07.2007 року та Державним актом виданим на ім`я ОСОБА_6 12.08.2008 року серії ЯД №429337.

Також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Стецяк В.М. подала письмову заяву, в якій просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог (т.4 а.с.51-52). Щодо строку позовної давності зазначає, що позивач вважає, що строки позовної давності нею не пропущені, оскільки про приватизацію ОСОБА_6 спірної земельної ділянки їй стало відомо у 2016 році. Проте позивач зареєстрована власником квартири АДРЕСА_3 на підставі Договору дарування квартири від 19.06.2009 року. Із змісту заяви позивача до Стрілківської сільської ради від 27.07.2016 року вбачається, що станом на цю дату позивачу вже було відомо про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_6 та вона вважає її незаконною та просить створити з даного приводу комісію, проте коли саме вона про це дізналась та чи з 2009 року у неї існували перешкоди в отриманні даної інформації, доказів не надала.

З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку із недоведеністю позовних вимог. Також просить застосувати строки позовної давності та обчислювати даний строк з 19.06.2009 року, коли позивач стала зареєстрована як власник квартири АДРЕСА_3 та повинна була з цього часу цікавитись своїм майном, брати участь в утриманні будинку, який вважала багатоквартирним.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Дахновський В.Т. в судовому засіданні заперечив проти позову, покликаючись на наступне. Зазначає, що згідно договору купівлі продажу 1/2 частки будинку від 01.11.2007 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 ідеальну частку житлового будинку (квартиру АДРЕСА_12 . Першого листопада 2007 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,0671 га що знаходиться в селі Стрілки Старосамбірського району Львівської області. Призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Продавець стверджує що на момент укладення цього договору вищезазначена земельна ділянка нікому іншому жодним способом не відчужена; судового спору щодо неї, а також прав третіх осіб як в межах так і за межами України немає; як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена; під заставою не перебуває що підтверджено витягами з відповідних реєстрів. У п.3.5 цього договору зазначено, що на укладення цього договору є письмові заяви - згоди дружини Продавця ОСОБА_16 і дружини Покупця - ОСОБА_17 справжність підпису яких засвідчено у нотаріальному порядку. І ОСОБА_18 і ОСОБА_19 є співвласниками вищезазначеного майна. Зазначає, що відповідно до статі 368 Цивільного кодексу України спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. А відтак ОСОБА_3 не може бути відповідачем у справі щодо скасування права власності на спільне майно подружжя. При цьому вказує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Також зазначає, що цей договір є підставою для видачі державного акта на право власності на землю. Даний акт є похідним документом від основного документа Договору купівлі-продажу земельної ділянки, який (договір) ніким не оспорюється, а відтак такий акт не може бути визнаний недійсним і скасованим. Оскільки на укладення Договору купівлі продажу земельної ділянки була згода дружини відповідача ОСОБА_17 , то згідно з вимогами законодавства (цивільного та сімейного) 1/2 частини вказаної земельної ділянки належить їй як придбана під час шлюбу. Також вказує, що ОСОБА_9 отримав земельну ділянку на підставі рішення Стрілківської сільської ради за №259 від 18.08.2005 року. У позовних вимогах позивача ОСОБА_1 письмова вимога про скасування даного рішення не зазначена. У позові також не зазначено відповідачем ОСОБА_9 який отримував дану земельну ділянку. Натомість ОСОБА_3 не був учасником правовідносин між ним і Стрілківською сільською радою, а відтак не може бути належним та допустимим відповідачем у даній справі. Також стверджує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки. Позивачкою не наведено жодних фактичних обставин, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_3 будь-яким чином незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірною земельною ділянкою. Земельна ділянка придбана ОСОБА_3 у власність на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2007 року, укладеного останнім із ОСОБА_9 , як продавцем, право власності якого було зареєстровано на законних підставах та у порядку, встановленому чинним законодавством. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності (т.4 а.с.85).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у судове засідання не з`явився, був незалежним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи із такого.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 1993рік складався із трьох квартир.

Квартира АДРЕСА_4 у вказаному житловому будинку належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу №2577 від 26.12.1991.

Так, згідно із договором від 26.12.1991 року, укладеного між Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, як продавцем, та ОСОБА_6 як покупцем, останній купив займану ним та членами його сім`ї квартиру, яка складається з трьох кімнат та кухні, загальною площею 63,7 кв. м. в тому числі житловою площею 49.0 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , що становить 1/2 ідеальну частину будинку за 1531 крб. 31 копійку (т.1 а.с.89).

Після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дану квартиру перейшло в порядку спадкування до його дружини - ОСОБА_2 (відповідача у справі) відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №956 від 01.11.2016року (т.1 а.с.140), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №85512593 від 21.04.2017 (т.1 а.с.27,28).

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Стрілківської сільської ради №27 від 26.10.2017року (т.4 а.с.145) було виділено квартиру АДРЕСА_13 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 23.01.2026 (т.4 а.с.144) за відповідачкою ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_11 (земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4625185700:09:002:0002).

Квартира АДРЕСА_5 у вказаному житловому будинку належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №85511893 від 21.04.2017 (т.1 а.с.13) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16814309 від 27.11.2007 (т.1 а.с.77).

Право власності на дану квартиру у ОСОБА_3 виникло на підставі Договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку від 01.11.2007, за реєстр.№1281 (т.1 а.с.75), укладеного між ОСОБА_9 як продавцем, та ОСОБА_3 як покупцем, згідно умов якого ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 купив 1/2 ідеальну частку житлового будинку (квартиру АДРЕСА_12 . Відчужувана 1/2 ідеальна частка житлового будинку (квартира АДРЕСА_5 ) належала продавцю ( ОСОБА_9 ) на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 29.12.1989року за реєстровим №2874 (т.1 а.с.121,122).

Так, 29.12.1989 року Виконавчим комітетом Стрілківської сільської Ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області в особі керуючої Старосамбірським будинковолодінням ОСОБА_20 та ОСОБА_9 було укладено договір за реєстр.№2874 (т.1 а.с.107,108), згідно якого, останній купив займану ним і членам його сім`ї квартиру, яка складається з чотирьох кімнат і кухні загальною площею 92,0 кв.м, в тому числі житловою 61,3 кв.м в с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області, що становить 1/2 ідеальну частину житлового будинку.

Квартира АДРЕСА_3 у вказаному житловому будинку належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23455008 від 31.07.2009 (т.1 а.с.10) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №85513360 від 21.04.2017 (т.1 а.с.25).

Право власності на вищевказану квартиру у позивачки ОСОБА_1 виникло на підставі Договору дарування житлової квартири від 19.06.2009, за реєстр.№ 1142 (т.1, а.с.7,8), укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дарувальники) та ОСОБА_1 (обдаровувана), за умовами якого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як власники квартири АДРЕСА_1 , що належала їм на праві власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 12 червня 2008 року, подарували ОСОБА_1 вказану квартиру.

Дана квартира АДРЕСА_1 у 1993 році на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» була приватизована ОСОБА_10 згідно з розпорядженням органу приватизації - ТОВ «Житловик» №444 від 27.10.1993року (т.2 а.с.100), про що свідчить видане на її ім`я Свідоцтво про право власності на квартиру від 21.12.1993 року (т.1 а.с.76).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 25.02.2008 (т.1 а.с.219-221).

Згідно даних технічного паспорта (т.1 а.с.11,12,214,215), вищевказана квартира АДРЕСА_3 розташована на мансарді одноповерхового будинку та складається із 2 кімнат, житловою площею 23,9кв.м., кухні площею 9,6кв.м., коридору 6,8кв.м. Загальна площа квартири 40,3 кв.м.

Як вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради (т.1 а.с.212), та копії будинкової книги (т.1.а.с.216,217), за вказаною адресою є зареєстрованими: позивачка ОСОБА_1 (з 27.12.1993року), її чоловік ОСОБА_12 (з 14.03.1987року), дочка ОСОБА_13 , дочка ОСОБА_14 .

Судом також встановлено та сторонами не оспорюється, що земельна ділянка навколо даного будинку належить на праві власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, рішенням 18 сесії 4 скликання Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №259 від 18 серпня 2005року (т.4 а.с.190) ОСОБА_9 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.

В подальшому, 01 листопада 2007року згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2007, за реєстр.№1284, серії ВКА 569224, посвідченого приватним нотаріусом Грошевою Т.М. (т.1 а.с.64,65), укладеного між ОСОБА_9 як продавцем, та ОСОБА_3 як покупцем, ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,0671га, що знаходиться в с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Вказана земельна ділянка належала продавцю ( ОСОБА_9 ) на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №057587, виданого 01 серпня 2006року Стрілківською сільською радою на підставі вище вказаного рішення 18 сесії 4 скликання Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005року.

На підставі вищевказаного Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2007, за реєстр.№1284, ОСОБА_3 (відповідач у справі) набув право власності на земельну ділянку площею 0,0671 га розташовану за адресою: с.Стрілки, Старосамбірського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4625185700:09:002:0124, про що 04 вересня 2008року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №429479 (т.1 а.с.73,74).

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.20-24) земельна ділянка, площею 0,0671 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0124, місце розташування: Львівська область Старосамбірський район с.Стрілки, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 . Документ, що посвідчує право власності - державний акт від 04.09.2008 року серії ЯД № 429479. Підстава виникнення права власності - цивільно-правовий договір ВКА 569224 посвідчений приватним нотаріусом Грошевою Т.М. від 01.11.2007 року № 1284.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №148 від 10.07.2007року (т.4 а.с.43) ОСОБА_6 було передано безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) земельну ділянку площею 0,0684га, яка розташована в АДРЕСА_2 . Крім того, цим же рішенням передано ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,1648га.

На підставі вищевказаного рішення Стрілківської сільської ради №148 від 10.07.2007року ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0684 га розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4625185700:09:002:0002, про що 12 серпня 2008року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №429337 (т.4 а.с.112).

02 грудня 2016року державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В. було видано ОСОБА_2 , як спадкоємцю після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстр.№1105, на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, площею 0,0684 га.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.26-29,138), відомо, що право власності на земельну ділянку, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 . Номер запису про право власності 17878339. Дата державної реєстрації - 02.12.2016року. Державний реєстратор - Кузан О.В., Старосамбірська державна нотаріальна контора. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 1105, видане 02.12.2016 року державним нотаріусом Кузан О.В.

Згідно даних з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.15-19), земельна ділянка, площею 0,0684 га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002, місце розташування: АДРЕСА_6 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

27.07.2016року ОСОБА_1 звернулась до Стрілківської сільської ради з письмовою заявою, в якій просила створити комісію для вирішення питання про незаконну приватизацію прибудинкової території по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14).

Вищевказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією договору дарування житлової квартири від 19.06.2009 (т.1, а.с.7,8), копією витягу з Державного реєстру правочинів від 19.06.2009 (т.1, а.с.9), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.2009 (т.1, а.с.10), копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.11,12), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.04.2017 (т.1 а.с.13), копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.04.2017 (т.1, а.с.15-24), інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.04.2017 (т.1 а.с.25-29), копією договору купівлі продажу земельної ділянки від 01.11.2007 (т.1 а.с.64,65), витягом з Державного реєстру правочинів від 01.11.2007 (т.1 а.с.66), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 від 04.10.2016 (т.1, а.с.67-71), копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №429479 (т.1, а.с.73,74), копією договору купівлі продажу 1/2 частки будинку від 01.11.2007 (т.1, а.с.75), копією свідоцтва про право власності на квартиру від 21.12.1993 (т.1 а.с.76), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.11.2007 (т.1, а.с.77), копією рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради №181 від 12.12.1989 (т.1 а.с.88), копією договору купівлі продажу квартири від 26.12.1991 (т.1 а.с.89), копією документів інвентаризаційної справи (т.1, а.с.90- 127), копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_10 (т.1, а.с.128,129), копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.10.2016 (т.1, а.с.130-136), копією свідоцтва про право на спадщину за законом №1105 від 02.12.2016 (т.1 а.с.137), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.12.2016 (т.1 а.с.138), копією свідоцтва про право на спадщину за законом №956 від 01.11.2016 (т.1 а.с.140), копією технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 05.06.1992 (т.1, а.с.141-144), копіями рішень виконавчого комітету Стрілківської сільської ради №139 від 02.12.2003 (т.1, а.с.145), №137 від 12.12.1989 (т.1, а.с.147), копіями договорів купівлі-продажу від 19.12.1990 та від 26.12.1991 (т.1, а.с.149,150), копією документів інвентаризаційної справи (т.1, а.с.155- 191), актом обстеження від 24.01.2018 (т.1, а.с.210), копією довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 (т.1, а.с.212), копією технічного паспорта та будинкової книги на квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.214-217), копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2008 та від 28.02.2008 (т.1 а.с.219,220), копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2008 (т.1 а.с.221), копією розпорядження органу приватизації №444 від 27.10.1993 (т.2, а.с.100), копією рішення Стрілківської сільської ради №148 від 10.07.2007року (т.4 а.с.43), копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №429337 (т.4 а.с.112), копією рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005року (т.4 а.с.190).

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У частині першій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно п.2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

У відповідності до п.5 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011від 09 листопада 2011 року щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У пункті 4 наведеного рішення також зазначено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.19 Постанови ПВСУ №7 від 16.04.2004року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII ( 2482-12 ) "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК ( 2768-14 ), якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

У статті 42 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц, зазначено, що із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сільська рада у порушення вимог статті 42 ЗК України передала у приватну власність земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, чим порушила права позивачів як власників однієї з квартир багатоквартирного житлового будинку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 452/3561/14 (провадження № 61-21863св18), вказано, що «спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території, згоди на приватизацію якої позивачі не надавали, частина прибудинкової земельної ділянки передана без врахування часток у праві спільної сумісної власності у нерухомому майні, порядку користування будинком та розташування інших будівель. На прибудинковій території збудовані надвірні та господарські споруди власниками цього будинку, на частину з яких виготовлено правовстановлюючі документи, до них прокладено заїзд з однієї сторони, де ОСОБА_8 приватизувала частину земельної ділянки, огородила її, чим створила перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою. Також суд дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного рішення виконавчого комітету міської ради, оскільки ним порушуються права позивачів щодо володіння, користування і розпорядження прибудинковою земельною ділянкою, та виданого на його підставі державного акту на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_8».

У постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 263/68/17 та від 25 травня 2022 року в справі № 344/12943/15, вказано, що із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Тобто стаття 42 ЗК України не передбачає можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Стаття 152 ЗК України визначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 903/1173/15, від 09 листопада 2021 року в справі № 906/1388/20, від 26 серпня 2021 року в справі № 924/949/20, від 23 жовтня 2018 року в справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року в справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року в справі № 911/1413/19.

ЦПК України встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 1993рік складався із трьох квартир ( АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 ), тобто був багатоквартирним, у якому квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_9 , квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_10 .

Однак, спірним рішенням Стрілківської сільської ради №148 від 10.07.2007року, у порушення вимог статті 42 ЗК України, частина прибудинкової земельної ділянки навколо даного будинку площею 0,0684га була передана у власність власнику квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_6 , без погодження власника квартири АДРЕСА_3 указаного будинку на приватизацію частини прибудинкової території, чим на даний час порушуються права позивача ОСОБА_1 , як власника однієї з квартир даного житлового будинку, на володіння та користування прибудинковою земельною ділянкою.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 належали по 1/2 ідеальній частині у будинку АДРЕСА_2 , а приміщення №3 у вказаному будинку не є квартирою, є в аварійному та непридатному для проживання стані, отже даний будинок не є багатоквартирним, то такі суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що:

- 29.12.1989року ОСОБА_9 купив у виконавчого комітету Стрілківської сільської ради комунальну квартиру АДРЕСА_5 у вказаному будинку (т.1 а.с.107,108);

-26.12.1991року ОСОБА_6 купив у виконавчого комітету Стрілківської сільської ради комунальну квартиру АДРЕСА_4 у вказаному будинку (т.1 а.с.89);

- у 1993 році квартиру АДРЕСА_3 у вказаному будинку на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» було приватизовано ОСОБА_10 згідно з розпорядженням органу приватизації ТОВ «Житловик» №444 від 27.10.1993року (т.1 а.с.76);

- позивачка ОСОБА_1 та члени її сім`ї є зареєстрованими за вказаною адресою, зокрема, позивачка ОСОБА_1 з 27.12.1993року (в якості невістки), її чоловік ОСОБА_12 (внук ОСОБА_10 ) з 14.03.1987року, тобто більше 30 років (т.1 а.с.212,216,217).

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, станом на період 1987-1993років будинок АДРЕСА_2 належав до комунальної власності Стрілківської сільської ради і складався з трьох окремих квартир і саме ці квартири (а не частини згаданого будинку) в цей же період згаданим органом місцевого самоврядування були переданими у власність (шляхом укладення договорів їх купівлі-продажу або приватизації у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Крім того, на даний час право власності позивачки ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , є зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у судовому порядку не скасоване.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_2 про порушення вимог законодавства при приватизації квартири АДРЕСА_3 у 1993 році, зокрема, що ТзОВ «Житловик» не є органом приватизації, а також про неправомірність видачі дублікату свідоцтва про право власності на дану квартиру, то суд такі доводи не бере до уваги, оскільки суд не вправі робити висновок про правомірність або неправомірність приватизації квартири та набуття позивачкою ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру в межах заявлених у даній справ позовних вимог, оскільки позовних вимог, предметом яких виступали б вимоги про оспорювання права власності позивача не заявлено, а тому перевірка та встановлення таких обставин виходять за межі заявлених позовних вимог та не стосуються предмету спору, тому не є предметом оцінки судом згідно положень ст. 12 ЦПК України.

Щодо доводів пердставника відповідача ОСОБА_2 про те, що квартира АДРЕСА_10 , була виділена у окреме будинковолодіння за адресою АДРЕСА_11 , то такі суд також не бере до уваги оскільки рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради про виділення квартири АДРЕСА_13 а прийнято 26 жовтня 2017року (т.4 а.с.145), в той же час наявність підстав для визнання оспорюваного рішення Стрілківської сільської ради №148 від 10.07.2007року недійсним та його скасування, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент прийняття Стрілківською сільською радою спірного рішення про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки.

Щодо доводів пердставника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачем не доведено, що за будинком АДРЕСА_2 виділена земельна ділянка, її розмір, межі та конфігурація, то суд такі відхиляє, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року в справі № 766/8919/18 зазначено, що сам собою факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №303/8674/21, зазначено, що на підставі приписів пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 382 ЦК України, статті 42 ЗК України виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить співвласникам багатоквартирного будинку. Реалізація співвласниками свого права користування прибудинковою територією не залежить від наявності у них землевпорядної документації та оформленого у встановленому законом порядку права власності чи права користування та не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території. Виникнення прав на земельну ділянку у власника квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов`язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об`єктом правочину, пов`язаного із переходом права власності на квартиру або нежитлове приміщення. Отже, сама собою відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності або право користування на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача ОСОБА_2 на не встановлення меж прибудинкової території, її розміру та конфігурації, оскільки це не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території.

Щодо оцінки втручання у право на мирне володіння майном, то суд враховує, зокрема, висновки, які викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024року у справі № 569/8956/16 про те, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод (далі - Конвенція) є те, (1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, (2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, (3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: 1) втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що під час приватизації заявницею земельної ділянки суди встановили недотримання норм ЗК України, які в частині порядку оформлення прав на землю, зокрема статті 118, були та є доступними, чіткими і передбачуваними. Отже, суди дотримались критерію щодо оцінки втручання у мирне володіння майном згідно із законом. У цій справі легітимною метою втручання у право заявниці на приватизовану земельну ділянку багатоквартирного будинку є захист прав позивачів як співвласників багатоквартриного будинку на прибудинкову територію відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Суди у справі, що переглядається, не вирішували питання про позбавлення заявниці прав на земельну ділянку, а скасування оскаржуваних документів не перешкоджає заявниці оформити право власності на земельну ділянку у тих розмірах, які були надані під забудову, тобто відповідно до закону, без порушення прав на земельну ділянку, яка належить позивачам як співвласникам багатоквартирного будинку.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 569/8956/16, зазначається, що позивачі як співвласники багатоквартирного будинку можуть звертатися з позовом про усунення перешкод щодо вільного користуватися прибудинковою територією будинку, в якому вони проживають, а також реалізувати своє право на безоплатну приватизацію або відповідно до частини другої статті 42 ЗК України про передання у користування об`єднанню власників всієї прибудинкової території будинку. Підставою позову у цій справі є неможливість вільно користуватись частиною прибудинкової території, належної позивачам, та приватизувати всю прибудинкову територію, оскільки частину цієї прибудинкової території приватизували співвласники сусіднього будинку. Отже, якщо позивачі вважають що незаконне передання у власність відповідачів частини прибудинкової території будинку, співвласниками якого вони є, порушує їхнє право, а в інший спосіб вони не можуть захистити порушене право, то вимоги про визнання незаконним та скасування рішення у частині передання земельної ділянки у власність і визнання недійсним державного акта на право власності на цю земельну ділянку є належними та ефективними. З урахуванням встановлених обставин у цій конкретній справі та наведеного вище, Верховний Суд вважає, що позивачі обрали ефективний спосіб захисту прав, а саме усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією шляхом скасування рішень уповноваженого органу про надання земельної ділянки у приватну власність та державного акта про право власності на неї. На такі вимоги не поширюється позовна давність. З огляду на вказане доводи касаційної скарги в частині незастосування судами позовної давності є необґрунтованими.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 350/1677/18, провадження № 61-8897св22, від 10 квітня 2024 року у справі № 369/4912/18, провадження № 61-7986св23.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки права позивача порушуються спірним рішенням Стрілківської сільської ради №148 від 10 липня 2007 року про передачу земельної ділянки у приватну власність і це порушення триває у часі, то позовна давність на позовні вимоги не поширюється.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення закону та встановлені судом обставини справи, з огляду на те, що Стрілківська сільська рада в порушення вимог статті 42 ЗК України передала в приватну власність земельну ділянку площею 0,0684га, яка належить до частини прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , чим порушуються права позивача ОСОБА_1 як власника однієї з квартир багатоквартирного житлового будинку, то суд приходить до висновку, що спірне рішення Стрілківської сільської ради №148 від 10 липня 2007 року в частині про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0684га, а також виданий на підставі цього рішення державний акт серії ЯД №429337, слід визнати недійсними та скасувати.

Позовні вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку 4625185700:09:002:0002 є похідними від вищенаведених позовних вимог, та в своїй сукупності, є належним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 , що відновлює становище, яке існувало до порушення, а тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня вересня 2022 року у справі 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.

Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин(постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0671 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2007, укладеного між ОСОБА_9 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем (т.1 а.с.64,65).

В свою чергу, вказана земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_9 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №057587, виданого 01 серпня 2006року Стрілківською сільською радою на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005року.

Із змісту позовної заяви, а також письмових заяв «про часткову зміну предмета позову» (т.2 а.с.123-127,204-208), слідує, що позивач рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005року, яким ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку площею 0,067га, а також виданий на підставі нього державний акт серії ЯГ №057587, не оскаржує.

Крім того, позивачем у даній справі не оскаржується також і Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2007, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0671 га кадастровий номер 4625185700:09:002:0124, який на даний час є чинним та в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, без оскарження рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005року, а також Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.11.2007, відповідні похідні вимоги, заявлені до ОСОБА_3 , не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту, а саме повторного звернення до суду, оскільки задоволення таких вимог не призведе до поновлення прав позивача.

Щодо твердження представника позивача про те, що відповідно до заяви «про часткову зміну предмету позову» позивачем заявлено також позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005 року, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви, а також письмових заяв позивача «про часткову зміну предмету позову», у таких не міститься позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005 року, яким ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку площею 0,067га.

Представник позивача покликається на те, що ним в судовому засіданні під час розгляду справи по суті було усно уточнено одну із позовних вимог, а саме про визнання недійсним та скасування рішення Стрілківської сільської ради №259 від 18 серпня 2005 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20.

Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання, або не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З огляду на це суд відзначає, що статтею 49 ЦПК України визначені процесуальні права та обов`язки сторін.

Відповідно до частини 5 статті 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої, зокрема, частиною третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Суд зазначає, що уточнення позовної заяви в частині позовних вимог про скасування рішення №259 від 18 серпня 2005 року, фактично означає зміну предмету позову, а тому має бути належно оформлено.

Однак позивачем та її представником як під час підготовчого провадження, так і до початку розгляду справи по суті відповідна письмова заява про зміну предмета позову із вимогами про визнання недійсним та скасування рішення №259 від 18 серпня 2005 року, з дотриманням вимог статті 49 ЦПК України не була подана і, відповідно, не була направлена відповідачам.

При цьому представник позивача усно уточнив такі вимоги під час судового розгляду та надання пояснень по справі та без дотримання встановленої законом письмової форми.

За таких умов, враховуючи, що позивачем або представником позивача у встановленому законом порядку не була подана відповідна письмова заява про зміну предмета позову, відтак у суду відсутні підстави для прийняття безпосередньо під час судового розгляду справи по суті усної заяви представника позивача та розгляду інших позовних вимог, аніж ті, що були заявлені у заявах «про часткову зміну предмета позову», оскільки в такому випадку в диспозитивному процесі відповідачі будуть позбавлені можливості висловити свою позицію щодо позову та захищати свої права та інтереси відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_3 не зможуть призвести до повного відновлення та/або захисту прав позивача, а потребуватимуть повторного звернення до суду з позовом, тому не є ефективними способами захисту прав позивача, і в задоволенні таких вимог слід відмовити саме з цих підстав.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині, тому не має необхідності надавати оцінку іншим аргументам учасників справи в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 300/808/19 належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Львівській області не приймало оскаржуваного рішення щодо передачі земельної ділянки у власність, з ним у позивача немає спору про речові права, то суд вважає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області є неналежним відповідачем у даному спорі, у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Львівській області слід відмовити із зазначеної підстави.

Таким чином, з огляду на усе вищенаведене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачкою ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, на загальну суму 2560 гривень, слід стягнути на її користь з відповідачів ОСОБА_2 та Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, в рівних частинах, тобто по 1280 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним державних актів на право власності на землю, - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №148 від 10 липня 2007 року в частині про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) земельну ділянку площею 0,0684га, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №429337, виданий 12.08.2008 року ОСОБА_6 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0684га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О.В. на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0684га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0684га, кадастровий номер 4625185700:09:002:0002 за ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, в рівних частинах з кожного, на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору на загальну суму 2560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, тобто по 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_14 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- Стрілківська сільська рада Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: с.Стрілки, вул..Вербицького, 2, Самбірського району Львівської області, ЄДРПОУ 04371224;

- Головне управління Держгеокадастру в Львівській області, місцезнаходження: м.Львів, пр.В.Чорновола, 4, ЄДРПОУ 39769942;

Повний текст судового рішення складено 14.05.2026.

Суддя А.В.Кушнір