Рішення № 136535497, 14.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/1201/26

Провадження №2/243/775/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 травня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович до Слов`янської міської військової адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року адвокат Прокопцев С.В., діючи на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_3 мати позивача. На день смерті чоловіка вона постійно проживала разом із спадкодавцем, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Однак ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину не отримала, право власності на вказаний будинок не зареєструвала. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов зазначений будинок. Позивач стверджує, що після смерті матері прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Пізніше позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки свідоцтво про укладення шлюбу не зберіглось. Позивач стверджує, що батьки одружились в РФСР. Мати позивача ОСОБА_3 була родом із Рязанської області. Свідоцтво про укладення батьками шлюбу, не зберіглось. Отримати будь-які документи із Російської Федерації на цей час неможливо через відсутність поштового та іншого зв`язку та розірвання міжнародних відносин між Україною та Росією. Таким чином, встановити факт родинних відносин можливо лише в судовому порядку. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості оформити спадщину в позасудовому порядку. З наведених підстав позивач просить суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що вони були подружжям; визнати за позивачем право власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 06.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.03.2026 підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи по суті призначено на 22.04.2026.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, від них надійшла заява про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Встановлення факту, що має юридичне значення.

За змістом ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що здійснюють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Зі спадкової справи ОСОБА_2 , наданої державним нотаріусом на вимогу суду вбачається, що відповідно до належним чином засвідченої копії свідоцтва про одруження від 17 червня 1981 року, між ОСОБА_2 , 1928 року народження і ОСОБА_4 , 1930 року народження зареєстровано шлюб 13 жовтня 1951 року, про що в книзі реєстрації зроблено запис №1101.

До того ж, згідно копії свідоцтва про народження, виданого 24 листопада 1952 року Слов`янським міським бюро записів актів громадянського стану Сталінської області, ОСОБА_1 (позивач) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком вказано ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що відповідно до записів в копії домової книги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 та записані як чоловік і дружина, які мають двох синів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 також має постійне місце проживання за зазначеною вище адресою, що підтверджується відповідним записом у копії домової книги.

Отже, з системного аналізу досліджених судом документів з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що є підставою для встановлення факту родинних відносин між ними.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно суд приходить до наступного висновку.

На підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 20 березня 1954 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано Слов`янським бюро технічної інвентаризації 2 лютого 1971 року.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 24 листопада 1952 року Слов`янським міським бюро записів актів громадянського стану Сталінської області, ОСОБА_1 (позивач) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком вказано ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 .

Копією свідоцтва про смерть, виданого 13 серпня 2004 року Слов`янським міським відділом записів актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 заповіту не залишив, в зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємець першої черги дружина померлого ОСОБА_3 відповідно до положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 спадщину у вигляді вказаного будинку успадкувала його дружина ОСОБА_3 .

При цьому суд приймає до уваги, що хоча ОСОБА_3 право на спадщину не оформила, свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі не отримала, однак за змістом ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття спадщини, а згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Копією свідоцтва про смерть, виданого 25 жовтня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Слов`янського міськрайонного управління Донецької області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з чим відкрилась спадщина на її майно.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги є син померлої ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією свідоцтва про народження.

28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний у позові житловий будинок.

Постановою державного нотаріуса Першої слов`янської державної нотаріальної контори від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ним не надано належним чином оформлений документ, що підтверджує родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, в зв`язку з відсутністю зазначеного документа позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 р. (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач отримав відмову нотаріуса в оформленні права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом у зв`язку із відсутністю документа, що підтверджує родинні відносини між батьками. Це унеможливлює оформлення позивачем в нотаріальному порядку свого права власності на житловий будинок, який станом на день смерті матері ОСОБА_3 , належав саме їй. В судовому засіданні доведено факт перебування батьків позивача у родинних відносинах, що вони були подружжям. Вказане є підставою для встановлення в судовому порядку вказаного факту, що має юридичне значення, та визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 2 129,92 грн. судового збору, однак вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 316, 321, 328, 392, 1220, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович до Слов`янської міської військової адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вони були подружжям.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м з господарськими будівлями і спорудами: літня кухня Б; сарай В; вбиральня Г; душ Д; сарай, гараж Є; сарай Ж; водопровід №1; огорожа №2-4; замощення І, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 14 травня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова