Рішення № 13653502, 11.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.11 р. Справа № 15/258

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Фенікс-Л” м. Калинівка (код ЄДРПОУ 33462841)

до відповідача субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Харцизьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення боргу в сумі 2500,00 грн., штрафу в розмірі 4000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Фенікс-Л” м. Калинівка до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Харцизьк про стягнення боргу в сумі 2500,00 грн., штрафу в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/258, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Позивач надав до суду клопотання № 314/1112 від 07.12.2010 р., № 316/1210 від 31.12.2010 р., в яких просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Такі клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

У порушення вимог ухвал суду від 26.11.2010 р., 17.12.2010 р. відповідач в судові засідання не зявився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особипідприємця серії В02 № 824434, лист виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області № 0132вх.-3489 від 07.12.2010 р., з яких вбачається, що субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Харцизьк має місце проживання за адресою: 86700, АДРЕСА_1. В позовній заяві позивач вказує іншу адресу відповідача: 86700, Донецька область, АДРЕСА_2. За цими двома адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2010 р. сторони уклали договір купівліпродажу телефонних довідників юридичних та фізичних осіб м. Харцизьк Донецької області, згідно якого продавець (позивач) зобовязався продати покупцю телефонні довідники юридичних та фізичних осіб м. Харцизьк Донецької області в кількості 100 екземплярів по ціні 40,00 грн. за одну штуку на загальну суму 4000,00 грн., а покупець (відповідач) зобовязався прийняти та оплатити 100% від суми договору продавцю згідно рахунку протягом 30 календарних днів після отримання телефонних довідників за видатковою накладною.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору б/н від 26.05.2010 р. він продав відповідачу телефонні довідники за видатковою накладною № 6 від 29.07.2010 р. на суму 4000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом відповідача в графі „Прийняв”, а також рахунком № 6 від 29.07.2010 р. на оплату. Завірена копія накладної та оригінал рахунку містяться в матеріалах справи.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 314/1112 від 07.12.2010 р., в яких вказує на відсутність довіреності на отримання товарноматеріальних цінностей у звязку з тим, що товар передавався особисто субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. Крім того, позивач посилається на відсутність податкової накладної до спірної видаткової накладної, тому як він не є платником ПДВ, в обґрунтування чого надав до суду довідку № 4929/10/29 від 31.12.2010 р. Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору б/н від 26.05.2010 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 1500,00 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 2500,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду банківську виписку з відміткою банку про проведення платежу.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору б/н від 26.05.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівліпродажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі б/н від 26.05.2010 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 6 товар був отриманий відповідачем 29.07.2010 р., строк оплати наступив у період з 30.07.2010 р. по 28.08.2010 р. включно, а вже з 29.08.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 2500,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У звязку з простроченням оплати позивач на підставі п. 5.2 договору нарахував відповідачу штраф в сумі 4000,00 грн. Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати вартості товару, наданого продавцем згідно даного договору, покупець сплачує штраф в розмірі загальної суми договору. З матеріалів справи вбачається, що покупець дійсно допустив прострочення виконання грошового зобовязання за спірним договором. Сума договору визначена сторонами в п. 1.1 та складає 4000,00 грн., у звязку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4000,00 грн. суд вважає обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати, повязані з розглядом даної справи, на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафу, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг № 18 від 05.11.2010 р., калькуляцією вартості витрат на забезпечення правовою допомогою, оригінали яких додані до позову, а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 310, завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 1000,00 грн. готівкою, про що свідчить квитанція № 24 від 16.11.2010 р., видатковий касовий ордер № 16 від 16.11.2010 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, витяг з касової книги адвоката стосовно оприбуткування в бухгалтерському обліку підзвітної суми 1000,00 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

У п.2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із калькуляції вартості витрат на забезпечення правовою допомогою вбачається, що беручи участь у справі, адвокат виконував наступну роботу, зокрема: підготував документи (200,00 грн.), вивчив матеріали (200,00 грн.), витребував документи (200,00 грн.), склав позовну заяву до суду (300,00 грн.). Крім того до вартості витрат адвокат відніс амортизацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, що забезпечують надання правової допомоги, в розмірі 100,00 грн.

Але матеріалами справи підтверджується, що адвокат склав позовну заяву до суду. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, відомості про вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні до суду не надано.

Виходячи з калькуляції вартості витрат на забезпечення правовою допомогою, суд робить висновок, що вартість наданих послуг адвоката в сумі 1000,00 грн. занадто завищена, доведена не в повному обсязі відповідними документами, а тому, на думку суду підлягає стягненню як судові витрати частково в розмірі 300,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у звязку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 44; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (адреса проживання: 86700, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь приватного підприємства “Фенікс-Л” (юридична адреса: 22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Макаренко, б. 3; код ЄДРПОУ 33462841; рахунок 260043016605 в філії ПАТ ПІБ у м. Вінниця, МФО 302571) суму 6500,00 грн. (а саме: основний борг на суму 2500,00 грн., штраф в розмірі 4000,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 300,00 грн.

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на оплату послуг адвоката на суму 700,00 грн.

У судовому засіданні 11.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.