Рішення № 13653501, 11.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.11 р. Справа № 15/257

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрімпекс-Трейд” м. Харків (код ЄДРПОУ 33477931)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” м. Красний Лиман (код ЄДРПОУ 36395129)

про стягнення основного боргу в сумі 24552,00 грн., інфляції в сумі 1472,69 грн., пені в сумі 6610,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Укрімпекс-Трейд” м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” м. Красний Лиман про стягнення основного боргу в сумі 24552,00 грн., інфляції в сумі 1472,69 грн., пені в сумі 6610,12 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/257, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Довіреність від 02.12.2010 р. б/н на представника позивача ОСОБА_1 не містить підпису керівника ТОВ “Укрімпекс-Трейд”, тому з вказаних підстав не відповідає вимогам ст. 28 ГПК України. Таку довіреність суд не приймає до уваги у підтвердження повноважень ОСОБА_1 представляти інтереси позивача в господарському суді по даній справі.

У порушення вимог ухвал суду від 26.11.2010 р., від 17.12.2010 р. відповідач в судові засідання не зявився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/420/5986 від 07.12.2010 р., витяг з ЄДРПОУ серії АЕ № 342422, з яких вбачається, що ТОВ „Сайко”, ідентифікаційний код 36395129, зареєстровано за адресою: 84406, Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Кірова, буд. 5А. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. сторони уклали договір поставки № 6, згідно якого постачальник (позивач) зобовязався постачати покупцю продукцію на підставі отриманого від нього замовлення, а покупець зобовязався прийняти та оплатити замовлену продукцію на умовах даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що продукція передається покупцю по накладній, в якій вказуються кількість, номенклатура та ціна продукції, що поставляється.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору ціна продукції визначається постачальником на підставі поточного прайслиста та відображається в накладній. Оплата рахунку або приймання продукції свідчить про погодження ціни покупцем. Оплата покупцем кожної партії продукції при відвантаженні на умовах відстрочення платежу здійснюється не пізніш 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції по відвантажувальним документам.

Відповідно до п. 5.1 договору прийом продукції по кількості та якості здійснюється на підставі накладних.

Згідно п. 9.1 договору строк його дії в частині поставок становить період з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. До договору відповідач надав кільцеву довіреність від 01.01.2010 р., в якій містяться зразки підписів уповноважених осіб та відбиток печатки. Завірені копії договору та довіреності додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 6 від 01.01.2010 р. ним за період з 28.01.2010 р. по 21.08.2010 р. було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 171860,62 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Прийняв” та відбитком печатки, а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарноматеріальних цінностей, кільцевої довіреності, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 6 від 01.01.2010 р. суд робить виходячи з пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало, а посилання в спірних накладних на інші договори відбулося внаслідок технічних помилок бухгалтерії підприємства. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар частково оплатив та частково повернув, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 24552,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії банківських виписок з відмітками банку про проведення платежу, накладних на повернення.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за вересень 2010 р., згідно якого станом на 30.09.2010 р. заборгованість відповідача на користь позивача складала 29552,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Завірена копія додана до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 6 від 01.01.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 6 від 01.01.2010 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останніми спірними видатковими накладними № РН0000865 № РН0000866 товар був отриманий відповідачем 21.08.2010 р., строк оплати наступив у період з 22.08.2010 р. по 04.09.2010 р. включно, а вже з 05.09.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання по цій партії товару. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 24552,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобовязання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу за період з 10.02.2010 р. по 11.11.2010 р. пеню в сумі 6610,12 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 6.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує за користування грошовими коштами постачальника плату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Тобто, в пункті 6.2 договору по суті сторони передбачили настання відповідальності за прострочення виконання грошового зобовязання у формі плати за користування грошовими коштами від суми боргу, а не у формі пені за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки № 6 від 01.01.2010 р. розмір пені також не передбачений.

Відповідальність, яку передбачили сторони у п. 6.2 договору, згідно чинного законодавства слід віднести до окремого виду господарських санкцій, а не до пені. Така плата нараховується одноразово в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Позивач помилково вважає договірну господарську санкцію пенею, помилково нараховує пеню за кожен день прострочення оплати.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 6.2 спірного договору, яка не суперечить висновкам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 14/80092056 від 22.11.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив оплату по всім спірним видатковим накладним, тому договірна господарська санкція нараховується окремо на кожну видаткову накладну.

За власними розрахунками суду господарська санкція складає: 1) по видатковій накладній № РН000089 від 28.01.2010 р. на суму 29187,80 грн. прострочення оплати почалося з 12.02.2010 р.; в цей період подвійна облікова ставка НБУ складала 20,5%, господарська санкція складає 29187,80 грн. х 20,5% : 365 днів = 16,39 грн.; 2) по видатковій накладній № РН0000239 від 10.03.2010 р. на суму 13262,48 грн. прострочення оплати почалося з 25.03.2010 р.; в цей період подвійна облікова ставка НБУ складала 20,5%, господарська санкція складає 13262,48 грн. х 20,5% : 365 днів = 7,45 грн.; 3) по видатковій накладній № РН0000489 від 12.05.2010 р. на суму 5813,54 грн. прострочення оплати почалося з 27.05.2010 р.; в цей період подвійна облікова ставка НБУ складала 20,5%, господарська санкція складає 5813,54 грн. х 20,5% : 365 днів = 3,27 грн.; 4) по видатковим накладним № РН0000866 та № РН0000865 від 21.08.2010 р. на загальну суму 123596,80 грн. прострочення оплати почалося з 05.09.2010 р.; в цей період подвійна облікова ставка НБУ складала 15,5%, господарська санкція складає 123596,80 грн. х 15,5% : 365 днів = 52,49 грн. Загальна сума господарської санкції складає 79,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення санкції, передбаченої п. 6.2 договору, в розмірі 6610,12 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 79,60 грн. В частині стягнення санкції на суму 6530,52 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію за період з лютого по жовтень 2010 р. в сумі 1472,69 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1472,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на кошти на рахунках та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у звязку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сайко” (юридична адреса: 84406, Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Кірова, буд. 5А; код ЄДРПОУ 36395129; рахунок 2600401300833 у ВАТ „БМ Банк”, МФО 380913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрімпекс-Трейд” (юридична адреса: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18; код ЄДРПОУ 33477931; рахунок 2600306400199 в АКБ „Правекс Банк” м. Київ, МФО 321983) суму 26104,29 грн. (а саме: основний борг на суму 24552,00 грн., інфляцію в розмірі 1472,69 грн., договірну господарську санкцію в сумі 79,60 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 261,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,77 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення санкції (пені) в сумі 6530,52 грн.

У судовому засіданні 11.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.