Ухвала суду № 136534408, 27.02.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3456/26

1-кс/569/1748/26

УХВАЛА

27 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника підозрюваного адвоката- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотень Ізяславського району Хмельницької області, зареєстрованого за місцем проживання у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що приблизно в період з листопада по грудень 2025 року, точний час та дата органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , будучи раніше знайомим із директором і засновником ТОВ «РТ АВТО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44873816) ОСОБА_8 та обізнаним про вручення їй уповноваженою службовою особою ГУНП в Рівненській області підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, тобто усвідомлюючи факт притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за допущені у діяльності вищевказаного товариства порушення у сфері торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, вирішив заволодіти її грошовими коштами, використовуючи для цього обман, що виразився у повідомленні потерпілій неправдивих відомостей про свої можливості впливати на результати досудового розслідування кримінального провадження шляхом надання неправомірної вигоди службовим особам, що уповноважені на виконання функцій держави.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в період з листопада по грудень 2025 року, точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , задля спонукання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди службовій особі та виникнення у неї хибного переконання, що передані нею грошові кошти будуть ним спрямовані на хабар (неправомірну вигоду) для службових осіб правоохоронних органів, приховуючи справжню свою мету на особисте заволодіння цими коштами, ініціював та провів поблизу будинку за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_3 особисту зустріч із ОСОБА_8 , де в ході розмови застосовуючи обман у виді повідомлення неправдивих відомостей про ніби то прийняття уповноваженими службовими особами рішень на користь потерпілої, що забезпечать застосування найлегшого кримінального покарання, рішень про не застосування додаткових заходів процесуального примусу у кримінальному провадженні та не перешкоджання у подальшій господарській діяльності у сфері торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, переконав останню у вигідності для неї своєї пропозиції.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 02 січня 2026 року, приблизно о 16 год. 20 хв., ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану та з власних корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будинку за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_3 під час особистої зустрічі із ОСОБА_8 , задля зловживання її довірою, розповів раніше не відомі для неї окремі відомості із матеріалів кримінального провадження щодо її підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, та усно обумовив, що вона зобов`язана передати гроші в сумі 30 000 доларів США, що еквівалентно 1 265 103 грн. (згідно офіційного курсу валют в Україні) та згідно п. 4 примітки ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Крім цього, з метою доведення свого злочину до кінця, 16 січня 2026 року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , будучи переконаним, що вчинив усі необхідні дії для заволодіння коштами потерпілої і задля отримання цих коштів по телефону ініціював зустріч із ОСОБА_8 , що відбулася в його автомобілі марки «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу торгового центру «Злата Плаза», що розташований в м. Рівне по

вул. Олександра Борисенка, буд. 1 Рівненської області, на якій зажадав негайної передачі грошових коштів у раніше обумовленій сумі, однак, через відсутність в ОСОБА_8 при собі цих коштів, злочин не було доведено до кінця і ОСОБА_4 не отримав 30 000 доларів США, що еквівалентно 1 265 103 грн. (згідно офіційного курсу валют в Україні) і є особливо великим розміром.

Крім цього, приблизно в період з листопада по грудень 2025 року, точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , будучи раніше знайомим із директором і засновником ТОВ «РТ АВТО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44873816) ОСОБА_8 та обізнаним про вручення їй уповноваженою службовою особою ГУНП в Рівненській області підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, тобто усвідомлюючи факт притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за допущені у діяльності вищевказаного товариства порушення у сфері торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, вирішив шляхом обману та зловживання довірою заволодіти її грошовими коштами, шляхом підбурювання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди (хабаря) службовій особі за вчинення в її інтересах дій з використанням службового становища.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в період з листопада по грудень 2025 року, точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , задля спонукання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди службовій особі, ініціював та провів поблизу будинку за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_3 особисту зустріч із ОСОБА_8 , в ході розмови із якою повідомив, що взамін за грошові кошти для невизначеного кола службових осіб з числа працівників правоохоронних органів, які залучені та якими здійснюється кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, ними буде використано своє службове становище для прийняття рішень, які забезпечать застосування найлегшого кримінального покарання, рішень про не застосування додаткових заходів процесуального примусу у кримінальному провадженні та не перешкоджання у подальшій господарській діяльності у сфері торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, чим викликав у потерпілої реальне усвідомлення вигідності для себе вчинення кримінального правопорушення у виді надання неправомірної вигоди службовій особі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, 02 січня 2026 року, приблизно о 16 год. 20 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_3 під час особистої зустрічі із ОСОБА_8 , довів до кінця свої дії, що полягали у підбурюванні ОСОБА_8 до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, оскільки остання погодилась на передачу за його сприяння для невизначеного кола службових осіб з числа працівників правоохоронних органів Служби безпеки України, Департаменту внутрішньої безпеки та Департаменту кіберполіції Національної поліції України неправомірної вигоди в конкретно визначеній сумі 30 000 доларів США, що еквівалентно 1 265 103 грн. (згідно офіційного курсу валют в Україні), за вчинення дій в її інтересах, не будучи при цьому обізнаною про дійсні наміри ОСОБА_4 не передавати такі кошти, а привласнити їх.

У даному кримінальному проваджені ОСОБА_4 слідчим за погодженням із прокурором оголошено та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:правопорушень, а саме:

ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, тобто закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинений в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах;

ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, тобто підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення вина підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, іншими матеріалами, що містяться у кримінальному провадженні № 42025180000000070 від 17.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369КК України.

На вказаній стадії досудового розслідування, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду.

Таким чином, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою.

Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України:

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати насвідків та потерпілу, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків:

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду продовжує існувати, є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкихзлочинів, та за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

При цьому, при встановленні даного ризику слід врахувати існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_4 можливості переховуватися від органу слідства та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_4 покинути територію України свідчить також і наявність у останнього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що дає підстави для висновку про існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків та потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, направлених на знищення, спотворення та приховання речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжує існувати та підтверджується тим, на теперішній час у ході проведених слідчих дій, зокрема, не встановлено місце знаходження документів та речей, які підтверджували б участь у злочині інших осіб, про яких підозрюваний сам вказував у зафіксованих із ОСОБА_8 розмовах, а тому у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ним або за його вказівкою можливими співучасниками злочину будуть здійснені заходи щодо переховування або знищення вказаних речей та документів.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Враховуючи викладені обставини, застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних рішень та можливість останього перешкоджати кримінальному провадженню.

Ураховуючи викладене, а також те, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, особу підозрюваного, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому є всі підстави застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Виходячи із встановлених обставин, ОСОБА_4 не є особою, яка без застосування додаткових обмежувальних заходів буде виконувати покладені судом на нього обов`язки, тому до нього не може бути застосовано такий запобіжний захід як особисте зобов`язання. Відсутність поручителів унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Так, цілодобовий домашній арешт не зможе уберегти від ризику впливати на свідків та знищувати, приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження та потребами судового розгляду досягти завдань кримінального провадження свідчить про необхідність обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження№ 42025180000000070 від 17.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.

25 лютого 2026 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням ОСОБА_4 на даний час встановлено, що він працездатний, раніше не судимий, одружений, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та за вчинення яких передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати насвідків та потерпілу, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та за вчинення яких передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до неї запобіжний захід тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, дружина вагітна, що підтвердено висновком лікаря. До кримінальної відповідальності не притягувався.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України, вважаю за необхідне визначити розмір застави, що становить 400 000 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному провадженні, а також з будь-якими іншим особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду).

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотень Ізяславського району Хмельницької області, зареєстрованого за місцем проживання у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 369 КК України- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 25 квітня 2026 року.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали до 25 квітня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави в сумі 400 000 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному провадженні, а також з будь-якими іншим особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 25 квітня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайно му виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9