Рішення № 13653316, 04.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.11 р. Справа № 16/294

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькмеблі” м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк

про стягнення 29844,47грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Маслова Т.Л. за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 СПД, ОСОБА_4 за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. порушено провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецькмеблі” м.Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк про стягнення 29844,47грн., у тому числі суми боргу з орендної плати в розмірі 17345,00грн., пені в розмірі 7294,86грн., 3% річних в розмірі 1194,69грн., суми індексу інфляції в розмірі 4009,92грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 04.01.2011р. 11год. 00хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 22 від 29.12.2007р., додаткову угоду від 01.12.2008р., акти здачі-приймання від 29.12.2007р., від 01.12.2008р., претензію № 01/81 від 16.04.2009р. з доказами її направлення, гарантійний лист № 23/01/09 від 23.01.2009р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору оренди, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, 3% річних та індекс інфляції.

Позивач надав заяву від 30.12.2010р., в якій просить судові витрати по справі віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві від 31.12.2010р. визнав позовні вимоги частково та просить відмовити у стягненні пені в розмірі 7294,86грн., у звязку зі спливом строку позовної давності, та стягненні 3% річних в розмірі 181,08грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

29.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Донецькмеблі” (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди за № 22 (далі за текстом договір), згідно розділу 1 якого Орендодавець передав Орендареві у строкове платне користування з 01.01.2008р. приміщення площею 350,3 кв.м, розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишева, 58, для розміщення виробничого приміщення, про що складений акт здачі-приймання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. (п.9.1. договору).

01.12.2008р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, згідно якої сторони дійшли згоди про припинення з 01.12.2008р. дії договору оренди, та останнім днем його дії вважається 30.11.2008р., у звязку з чим орендоване Відповідачем приміщення повернуто Орендодавцеві за актом здачі-приймання від 01.12.2008р.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору, розмір щомісячної орендної плати за приміщення складає 5254,50грн., в тому числі ПДВ, яка сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця переплатою не пізніше 5 (пятого) числа поточного місяця.

За умовами договору відповідач прийняв на себе зобовязання своєчасно здійснювати орендні платежі (п.5.1. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Із пункту 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства „Донецькмеблі” вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Донецькмеблі” (яке було створено шляхом перетворення колективного підприємства „Донецькмеблі” на підставі Установчого договору від 17 березня 1994 року) відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства” перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Донецькмеблі”.

Позивач у позові зазначає, що у звязку з неналежним виконанням Відповідачем прийнятих обовязків щодо сплати орендних платежів за період з серпня 2008р. по 01.12.2008р., виникла заборгованість з орендних платежів Відповідача перед Позивачем.

В гарантійному листі за № 23/01/09 від 23.01.2009р. відповідач зобовязався погасити заборгованість з орендної плати до 01.07.09р.

17 квітня 2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 01/81 від 16.04.2009р. з вимогою погасити наявну за договором оренди заборгованість з орендних платежів.

З урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати орендних платежів, сума боргу за договором оренди, яка на теперішній час не погашена, становить 17345,00грн.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів погашення суми боргу з орендної плати в повному обсязі, визнання позовних вимог в цій частині, вимоги позивача в частині стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 17345,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 7294,86грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 7.3. договору, у випадку прострочення сплати орендних платежів Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати становить 7294,86грн.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобовязань.

Під час розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності до нарахування суми пені.

В статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Із позовної заяви вбачається, що останнім місяцем оренди визначений листопад 2008р. Оскільки строк оплати орендних платежів, згідно умов договору, настав 06.12.2008р., то строк позовної давності сплив у грудні 2009р.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 вказаної статті встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на той факт, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до нарахування суми пені, а позов заявлений до суду у грудні 2010р., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 7294,86грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1194,69грн., суми індексу інфляції в розмірі 4009,92грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що загальна сума заборгованості з орендних платежів за договором, з урахування здійснених відповідачем оплат, становить 17345,00грн., тому 3% річних та індекс інфляції слід нараховувати саме на зазначену суму. Тому здійснений позивачем розрахунок 3% річних та суми індексу інфляції визнаний судом невірним та не підлягає задоволенню.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та суми індексу інфляції, виходячи з наступного:

Позивачем визначено кількість днів прострочки оплати за договором, що складає 711 днів.

Розмір 3% річних становить 1013,61грн. та сума індексу інфляції становить 4006,70грн., виходячи з наступного розрахунку:

17345,00грн. х 3% : 365 х 711 = 1013,61грн.

Середній індекс інфляції за період з грудня 2008р. по вересень 2010р. дорівнює 1,231.

17345,00грн. х 1,231 17345,00грн. = 4006,70грн.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 1013,61грн. та індекс інфляції в розмірі 4006,70грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки спір виник саме з вини останнього.

Позивачем при зверненні до суду було заявлено майнові вимоги на загальну суму 29844,47грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 298,44грн.

Оскільки позивачем за платіжним дорученням за № 14282 від 10.11.2010р. було сплачено державне мито у розмірі 389,04грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Публічному акціонерному товариству „Донецькмеблі” м.Донецьк довідки про повернення державного мита у розмірі 90,60грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у звязку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 258, 267, 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькмеблі” м.Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк про стягнення 29844,47грн., у тому числі суми боргу з орендної плати в розмірі 17345,00грн., пені в розмірі 7294,86грн., 3% річних в розмірі 1194,69грн., суми індексу інфляції в розмірі 4009,92грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк (83111, АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 у ВАТ „АКБ Капітал” м.Донецька, МФО 334828) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькмеблі” м.Донецьк (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 58; ЄДРПОУ 05394601; р/р 26000020100023 АТ „ПИРЕУС БАНК МКБ”, МФО 300658) суму боргу з орендної плати в розмірі 17345,00грн., 3% річних в розмірі 1013,61грн., суму індексу інфляції в розмірі 4006,70грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 223,65грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 176,86грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Публічному акціонерному товариству „Донецькмеблі” м.Донецьк (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 58; ЄДРПОУ 05394601; р/р 26000020100023 АТ „ПИРЕУС БАНК МКБ”, МФО 300658) довідку на повернення державного мита у розмірі 90,60грн., сплаченого платіжним дорученням за № 14282 від 10.11.2010р. на суму 389,04грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у звязку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

У судовому засіданні 04.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.01.2011р.