Ухвала суду № 136532472, 12.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1415/25

Категорія 38

2-п/295/12/26

УХВАЛА

щодо скасування заочного рішення

12.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Нагорного Дениса Вадимовича, що діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 представник відповідача адвокат Нагорний Д.В., що діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого Богунським районним судом м. Житомира 25.06.2025 року, у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явився, належним чином повідомлені про розгляд справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішенням може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово викликався у судове засідання шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, смс-повідомлень та оголошеннями на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.37, 38, 45, 46, 47, 48, 50, 51).

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

У відповідності до ч. 3ст. 287 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, представником відповідача при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 25.06.2025 року.

В заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача посилається на те, що позивач долучив в якості доказу існування кредитних відносин між первісним кредитором та відповідачем копію кредитного договору, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором z63929, однак не надав доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримував вказаний одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору. Довідка надана позивачем в якості доказу не відповідає процесу оформлення та розгляду заяви 9816063.

Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та Закону України "Про платіжні послуги", належними, допустимими та достатніми доказами не доведено. Будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автентифікація) якого здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумнівів не викликав, в матеріалах справи відсутній.

Згідно з п.2.1 кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 та належності йому карткового рахунку НОМЕР_1 , що зазначений в Кредитному договорі. Оскільки з клопотанням про витребування відповідних доказів позивач до суду не звертався. Відповідно до вимог ст. ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іуншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Позивачем, до якого за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, не надано на підтвердження своїх позовних вимог первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт укладення договору споживачем з первісним кредитором, що ставить під сумнів дійсність кредитних відносин.

Однак, досліджені судом матеріали справи містять копію кредитного договору № 9816063 від 03.08.2023 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, копію довідки про ідентифікацію з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 9816063 від 03.08.2023 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора z63923 надісланого позичальнику 03.08.2023 року о 20.56 год. на номер телефону НОМЕР_2 , копію договору про відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року, копію витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №104-МЛ від 26.03.2024 року та копію розрахунку, заборгованість відповідача перед ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 9816063 від 03.08.2023 року, з якої вбачається неодноразове погашення заборгованості відповідачем, а саме: 16.08.2023, 19.08.2023, 26.08.2023, 02.10.2023, 17.10.2023, 01.11.2023, 16.11.2023 та 01.12.2023 ( а.с. 19, 20), що свідчить про визнання відповідачем заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі №478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З урахуванням того, що представником відповідача не надано жодних нових доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення є непогодження представника відповідача з винесеним рішенням по суті, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

Частиною 4 ст.287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Нагорного Дениса Вадимовича, що діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Єригіна