Рішення № 136532361, 12.05.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/108/26

Провадження № 2/272/440/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, суд -

встановив:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 034/6455670-СК у загальному розмірі 18958,25 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29.05.2019 між Акціонерне товариство "Таскомбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір № 034/6455670-CK.

Основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

21.12.2023 було укладено договір № НІ/11/14-Ф відповідно до якого АТ "ТАСКОМБАНК" відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 034/6455670-CK.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 034/6455670-CK.

У зв`язку з невиконанням умов Договору у Відповідачки утворилась заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №034/6455670-CK від 29.05.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18958.25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8958.25 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Ураховуючи викладені обставини, Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви зазначив, що розгляд справи просить проводити у його відсутність та не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Заяв, клопотань, відзиву та заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні до суду не подавала.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що до АТ "Таскомбанк" звернулась ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 29.05.2019 підписала заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 034/6455670-CK, якою підтвердила достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві-договорі та в офіційних документах, наданих позичальником банку та акцептував публічну пропозицію АТ "Таскомбанк" на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщену на сайті www.tascombank.ua) та беззаперечно приєднався до умов договору, погодився з тим, що заява-договір та Тарифи банку є невід`ємними частинами договору.

У заяві Відповідачка просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції по яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку "Велика п`ятірка" зі встановленням бажаного кредитного ліміту та підтвердила отримання картки.

До позовної заяви Позивач не додав витяг з публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, та доказів того, що Відповідачка була ознайомлена із вказаним документом під час підписання 29.05.2019 заяви про приєднання.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору Договором №034/6455670-CK від 29.05.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18958.25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8958.25 грн.

Як вбачається з виписок по особовому рахунку, Відповідачка систематично користувалася наданою їй кредитною карткою, знімала кошти, проводила розрахунки.

21.12.2023 було укладено договір № НІ/11/14-Ф відповідно до якого АТ "ТАСКОМБАНК" відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 034/6455670-CK.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 034/6455670-CK.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, кредитний договір укладений між банком та Відповідачкою є споживчим.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування", у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (ч.2ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Термін "паспорт споживчого кредиту" вживається у Законі України "Про споживче кредитування"лише в розділі II "Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню" та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ "Договір про споживчий кредит" цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч.2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування"включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Разом з тим, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі Об`єднаної плати Касаційного цивільного суду у постанові по справі № 393/126/20 від 23.05.2022.

З огляду на викладене, при підписанні заяви-договору між АТ "Таскомбанк" та Відповідачкою, у даному документі не знайшли свого відображення істотні умови договору про споживчий кредит, а саме: не визначено проценту ставку за кредитом, її тип, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.

Згідно ст. ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і це не є обов`язком суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутня Публічна пропозиція АТ "ТАСКОМБАНК" на укладення Договору, яка містить інформацію щодо ознайомлення Позичальника з її змістом, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 29.05.2019 шляхом підписання заяви-договору. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказана позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Судом встановлено, що АТ "Таскомбанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме Відповідачці було відкрито картковий рахунок, надано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, яким Відповідачка активно користувалась.

Оскільки Відповідачка фактично отримані кредитні кошти не повернула, в результаті чого виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягненя суми відсотків, то позивачем не доведено, що при підписанні заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 29.05.2019 або у подальшому, сторони погодили між собою розмір відсотків, порядок їх сплати за договором, оскільки докази, які б підтверджували такі кредитні умови і докази того, що з ними була ознайомлена Відповідачка, суду Позивачем не надані і у заяві-договорі такі не відображені.

При цьому, долучений паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Вказане відповідає висновкам викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

З урахуванням викладеного вище, у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідачки відсотків слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з Відповідачки на користь Позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1404,42 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" укладено Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги.

Як вбачається з розрахунку суми судових витрат, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 9 000, 00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу Позивачем до позову додано Договір № 01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги № 1988 від 01.12.2025, витяг з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

З копії Акту № 17 від 31.12.2025 вбачається, що на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 понесено витрати у розмірі 9000,00 грн. (усна консультація - 2 години, вартість 1500,00 грн за годину та складання позовної заяви - 2 години, вартість 3000,00 грн за годину).

За вказаних обставин, суд стягує з Відповідачки на користь Позивача витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4747,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76,211,247,258,259,263-265,273,280,352,354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" Код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, заборгованість за Договором № 034/6455670-CK від 29.05.2019 у розмірі 10000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1404,42 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4747,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Андрушівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:В. В. Карповець