Вирок № 136531421, 14.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1568/24

Провадження № 1-кп/204/368/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12023041680001124, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

УСТАНОВИВ:

03.10.2023 року близько 09:10 ОСОБА_10 , перебуваючи поблизу будинку № 24 А по вул. Робочій у м. Дніпрі, побачив раніше малознайомого йому потерпілого ОСОБА_5 та вчинив з ним сварку.

У ході сварки ОСОБА_10 ,знаходячись у вказаному місці та час, діючи з необережності, внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 , хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи більш обачливо, почав бігти в напрямку потерпілого ОСОБА_5 та вагою свого тіла відштовхнув потерпілого назад, утримуючи при цьому останнього обома руками за тулуб. Від поштовху, який спричинив ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_5 разом з ОСОБА_10 почав рухатись назад та не втримавши рівновагу, впав на асфальт на лівий бік.

Внаслідок необережних дій ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_5 згідно з висновком експерта № 3257е від 09.10.2023 року, спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини лівої променевої кістки руки зі зміщенням уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я тривалістю понад 21 добу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі, у задоволенні цивільного позову потерпілого просив відмовити та пояснив суду, що подія сталася 03.10.2023, приблизно о 09:10- 09:15, за адресою: АДРЕСА_2 . Він прямував з трамвайної зупинки до свого місця проживання за вказаною адресою, де проживав у квартирі друга на період його відсутності. Повертаючи безпосередньо до будинку, біля приміщення прокуратури, побачив, що на зустріч йому йшли колишня дівчина ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , з яким він був знайомий. У той момент, коли вони його побачили, ОСОБА_5 помінявся з ОСОБА_11 місцями, у зв`язку з чим він був змушений проходити повз нього. У момент наближення один до одного, ОСОБА_5 зробив ширший шаг, певний випад, динамічний випад в його сторону, намагаючись схопити його за руку, за елемент одягу. Рух його тіла був спрямований саме в його сторону, але так щоб втриматися на ногах. ОСОБА_10 також висунувся своїм тілом на нього щоб не впасти та збалансувати. ОСОБА_5 утримував його за верхній одяг. Оскільки потерпілий мав перевагу у вазі, він відштовхнувся від нього. Коли ОСОБА_5 схопив його за одяг, ОСОБА_10 також схопив його та намагався відштовхнутися. Таким чином йому вдалося відштовхнути потерпілого та вони опинилися один від одного на певній відстані. Далі, ОСОБА_5 стиснувши руки в кулак, продовжив рух на нього, після чого здійснив замах на нього лівою рукою, намагаючись нанести удар в область голови. ОСОБА_10 у той момент зробив крок назад, але не дістав до нього, та втративши координацію, витягнувши ліву руку, впав вперед обличчям до землі фронтально. Потім він досить швидко підвівся на ноги, після чого схопив ОСОБА_5 лівою рукою під праву пахву, а свою праву руку поклав йому на шию, тим самим, намагаючись його контролювати. Для того щоб повалити ОСОБА_10 на землю потерпілий зробив крок назад. У той момент, коли потерпілий робив крок назад, він, імовірно, перечепився через бордюр, внаслідок чого вони разом опинилися разом на асфальті, оскільки він лівою рукою утримував його за ветровку, а правою за шию. Перед падінням ОСОБА_10 виставив руку вперед щоб захиститися від імовірних ударів в область голови з боку ОСОБА_5 . Після падіння ОСОБА_5 опинився на спині, а він впав на нього, оскільки потерпілий тягнув його. При цьому, після падіння потерпілий намагався його утримувати правою рукою. Однак, ОСОБА_10 вдалося звільнитися він нього та він підвівся на ноги. ОСОБА_5 також встав та став звинувачувати його у тому, що він зламав йому руку, при цьому він висловлювався на його адресу нецензурною лайкою. У момент, коли вони опинилися на асфальті ОСОБА_11 намагалася нанести йому удари пакетом. Після цього потерпілий знову почав рух на нього, ОСОБА_10 виставив ліву руку, на що потерпілий схопив його за пальці та став їх вивертати. Коли йому вдалося звільнитися від потерпілого, він пішов додому. У слід йому потерпілий продовжив висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою. 31.10.2023 він зустрів ОСОБА_11 , яка почала вимагати від нього гроші та звинувачувала у тому, що він зламав руку ОСОБА_5 . З ОСОБА_11 він зустрічався до квітня 2022 року, після чого спілкування між ними припинилося. З ОСОБА_5 раніше зустрічався у друзів, конфліктів з ним не було. Коли вони з ОСОБА_11 зустрічалися, вона працювала асистентом у ОСОБА_5 , він стоматолог. Коли ОСОБА_10 приходив зустрічати ОСОБА_11 з роботи, то зустрічався з ОСОБА_5 , приблизно 4-5 разів. Деякий час ОСОБА_10 мав дружні відносини з рідним братом потерпілого, від нього у листопаді 2022 року дізнався, що потерпілий та ОСОБА_11 зустрічаються. Про те, що вони проживають у районі, де він мешкав, не знав. Після припинення стосунків з ОСОБА_11 вони не спілкувалися, сварок між ними не було. З ОСОБА_5 він не спілкувався.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що 03.10.2023 на початку 10:00 він разом з ОСОБА_11 (нині Бондар) вийшов з під`їзду, збираючись їхати на роботу. Пройшовши арку будинку, біля палісаднику вони побачили, що на зустріч їм йшов ОСОБА_10 . ОСОБА_5 його раніше не знав. Порівнявшись з ним, ОСОБА_10 схопив його двома руками за потилицю, став погрожувати. У цей час він зрозумів, що це колишній хлопець ОСОБА_11 . На той час вони з нею просто зустрічалися, на даний час вони одружені. Коли ОСОБА_10 його схопив, ОСОБА_5 відштовхнув його та зробив крок назад. Тоді ОСОБА_10 накинувся на нього своєю вагою, він перечепився через бордюр та став падати назад. ОСОБА_10 падав на нього. У момент падіння ОСОБА_10 наче обіймав його. ОСОБА_5 впав на спину, на ліву руку, відчув біль, зрозумів, що зламав руку. ОСОБА_11 стала викликати поліцію. ОСОБА_5 сказав ОСОБА_10 , що він йому зламав руку, однак той спробував вдарити його в обличчя правою рукою. Коли ОСОБА_10 намагався його вдарити, він схопив його за вказівний палець та вивернув його по ходу анатомічно, зламати його не хотів, тільки хотів завдати фізичного болю. Після цього ОСОБА_10 пішов. Конфлікт між ним і ОСОБА_10 відбувався близько 3 хвилин. Коли ОСОБА_10 на нього накинувся, ОСОБА_5 спочатку не зрозумів, хто це, і що це через ревнощі. Неприязних відносин між ними не було. Недалеко від них був садівник, знаходився від них на відстані близько 2 метрів, добре все бачив. ОСОБА_11 у цей час перебувала від них на відстані 3 метрів. Після всіх подій він залишився на місці, приїхала поліція, швидка, його відвезли до лікарні. У лікарні підтвердили, що у нього перелом. Лікування тривало приблизно 4 місяці. Операцію йому зробили 5 числа, спочатку був фіксуючий чіп, накладали титанову пластину, потім були ускладнення, оскільки пластина зламалась, у січні та йому повторно робили операцію. ОСОБА_5 за професією стоматолог, у зв`язку з отриманими травмами, він не міг працювати 4 місяці. Пластина у руці стоїть і зараз рука періодично болить. Обвинуваченого до цього бачив один раз у будинку брата, оскільки, він є його знайомим. ОСОБА_5 уважає, що ОСОБА_10 хотів нанести йому тілесні ушкодження. З ним зустрічався батько обвинуваченого, пропонував відшкодувати шкоду, коли ОСОБА_5 назвав суму, він сказав, що таких грошей у нього нема.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що 03.10.2023 зранку, він перебував на клумбі біля житлового будинку, біля приміщення Західної прокуратури по вул. Робочій. У цей час почув сварку між чоловіками, побачив двох чоловіків та жінку. Дівчина утримувала одного з хлопців щоб він не підходив до іншого. Він підійшов та сказав, щоб вони перестали, сказав, що у будинку працюють прокурори, які викличуть поліцію. Так сказав, щоб зупинити конфлікт. Один з хлопців звинувачував другого в тому, що він зламав йому руку, скаржився на те, як він буде працювати, що на це відповів обвинувачений, не пам`ятає, але скоро обвинувачений з місця пішов. При ньому хлопці не билися, була словесна перепалка, тільки словесний конфлікт. Все відбувалося на дорозі біля арки та клумби. Він перебував від них на відстані приблизно 4-5 метрів. ОСОБА_12 підійшов до них приблизно через 1-1,5 хвилини після того, як почув крики. Після того, що сталося дівчина намагалася заспокоїти потерпілого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила суду, 03.10.2023 біля 09:00 вона зі своїм чоловіком, який на той час був її хлопцем, вийшли з під`їзду та направились до машини. По дорозі до машини вони зустріли ОСОБА_10 , який наблизившись до чоловіка, схопив його за шию та почав вимагати, щоб вони з`їхали. Між її чоловіком та ОСОБА_10 почалася бійка, та він постійно повторював, щоб вони з`їхали. Подія відбувалися біля під`їзду, де вони мешкають, коли вони йшли через арку, там де відділ прокуратури та клумба, а саме приблизно на відстані 1,5 метри від арки, та 1 метр від бордюра. Між ними була боротьба, вони тримали один одного. Намагаючись зупинити бійку, вона вдарила ОСОБА_10 сумкою по спині, але він не відреагував. Тоді вона стала викликати поліцію. У той час, коли вона додзвонилася у поліцію, вони впали, впали таким чином, що ОСОБА_5 був знизу, а ОСОБА_10 зверху нього. Потім хлопці піднялись. Піднявшись, ОСОБА_5 сказав, що в нього зламана рука. Після цього ОСОБА_10 вже не чіпав ОСОБА_5 , але продовжив погрожувати. Коли ОСОБА_10 почув, що у ОСОБА_5 зламана рука, пішов. Приблизно за три дні до події вона бачила ОСОБА_10 біля їх будинку, він побачивши їх, провів їх поглядом. ОСОБА_10 проживав за іншою адресою. Спочатку, коли вони побачили один одного, ОСОБА_10 зробив вигляд, що не знає їх. Далі ОСОБА_10 напав на ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 намагався його відштовхнути. У цей момент між ними утворилася відстань, а потім ОСОБА_10 знову накинувся на ОСОБА_5 та вони впали на тротуар, впали разом. ОСОБА_5 впав спиною до арки на ліву руку. ОСОБА_10 опинився зверху ОСОБА_5 ОСОБА_5 намагався його відштовхнути. ОСОБА_5 жодних дій на провокацію конфлікту не вчиняв. Під час конфлікту чоловік, що прибирав на клумбі, говорив, що буде викликати поліцію. Вона від обвинуваченого та потерпілого знаходилася на відстані приблизно 1,5 метра. Раніше ОСОБА_5 та ОСОБА_10 один одного бачили. У зв`язку з отриманою травмою її чоловік не працював, оскільки він стоматолог, та під час роботи використовує обидві руки. На момент події вона не спілкувалася з обвинуваченим більше ніж 1,5 роки. Відносини між нею та ОСОБА_10 були припинені з причин, що не пов`язані з ОСОБА_5 . Саме ОСОБА_10 вчинив дії, що призвели до падіння, ОСОБА_10 накинувся на ОСОБА_5 . На її погляд причиною такої поведінки були ревнощі з боку ОСОБА_10 та його особиста неприязнь до потерпілого. У час, коли вона зустрічалася з ОСОБА_10 він негативно ставився до ОСОБА_5 . Приблизно через місяць після подій, що сталися, біля магазину «АТБ» вона зустріла обвинуваченого, почала з ним розмову, на той момент справа вже була порушена. Вона думала, що він намагатиметься вирішити ситуацію мирно, але він на неї не відреагував, сказав, що стався збіг обставин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він є батьком обвинуваченого. Після подій, що сталися, приблизно після 26 чи 27 грудня 2023 року, він зустрівся з потерпілим у кафе біля залізничного вокзалу. Зустрітися запропонувала ОСОБА_13 , яка є дружиною потерпілого. Коли він прийшов, потерпілий показав йому руку після операції, сказав: «Дивіться, що зробив ОСОБА_15 », розповів, що сталося, але не детально. Потерпілий сказав, що не хоче нікого «саджати», але внаслідок події, оскільки не працювала його клініка, оцінив компенсацію у 230 000 грн., він йому нічого не відповів. Про подію ОСОБА_14 дізнався від працівників поліції, від сина нічого не чув, оскільки він жив окремо. Після розмови з потерпілим і працівниками поліції, син розповів йому, що сталося. На час подій син жив по вул. Робочій, як виявилося, там де жив потерпілий. ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) є колишньою дівчиною його сина. Від поліцейських йому стало відомо, що у сина з потерпілим відбувся конфлікт.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 пояснив суду, що згідно даних обстеження потерпілого був встановлений закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків. Даний перелом є наслідком місцевої дії травмуючого предмету в зону променевої кістки. Він ще називається прямий перелом. Характер перелому свідчить про те, що він є прямим, місцевим від однократної дії. Характер перелому визначено по уламкам. Також він визначається по лінії зламу. У даному випадку за локалізацією тілесного ушкодження можливо встановити, що місце дії травму чого предмету ділянка лівого передпліччя в зоні лівої променевої кістки на межі нижньої та середньої третини. При визначенні характеру перелому обов`язково враховується стан кісткової тканини, зокрема наявність захворювань, за яких можливо казати про патологічний перелом, про що обов`язково зазначається. У даному випадку у потерпілого була здорова кістка. Якби потерпілий впав на руку зап`ястям, то перелом був би в іншому місці.

Крім показів потерпілого, свідків, експерта, вина ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами.

Згідно з висновком експерта № 3257е від 09.10.2023 встановлено, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, що спричинений від однократної дії тупого твердого предмету, в термін, на який вказує потерпілий, тобто 03.10.2023 року.

Виявлене тілесне ушкодження відноситься до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Термін зрощення кісткової тканин понад 21 доба.

Встановлене тілесне ушкодження не відображає на собі конструктивних властивостей травмую чого предмету, тому конкретизувати його неможливо.

За локалізацією встановленого тілесного ушкодження можливо лише встановити місце дії травмуючого предмету (ділянка лівого передпліччя в зоні лівої променевої кістки на межі нижньої та середньої третини), а не взаємне розташування потерпілого та нападника.

Характер та локалізація тілесного ушкодження виключає його спричинення власноруч.

Характер та локалізація встановленого тілесного ушкодження виключає можливість його виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту, а також від падіння, після надання тілу прискорення (а.с.40-41).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2023 за участю потерпілого ОСОБА_5 та відеозапису до нього, встановлено, що під час вказаної слідчої дії останній розповів про механізм спричинення йому ОСОБА_10 03.10.2023, близько 09:00, за адресою: м.Дніпро, вул. Робоча, буд. 24А, тілесних ушкоджень, а саме показав, що нападник підбіг до потерпілого, та рухаючись у положенні стоячи, обличчям один до одного, нападник схопив обома своїми руками потерпілого за потилицю. Потерпілий відштовхнув нападника від себе, здійснивши поштовх двома руками в грудну клітину нападника. У подальшому нападник почав бігти у напрямку потерпілого та своєю вагою відштовхнув ОСОБА_5 назад. Потерпілий, рухаючись назад, перечепився через бордюр, та почав падати разом з нападником на спину. При цьому нападник своєю правою рукою утримував потерпілого ОСОБА_5 за тулуб, та коли вони вдвох падали, рука нападника була між тулубом та лівою рукою потерпілого. Коли вони вдвох впали на асфальтне покриття, потерпілий ОСОБА_5 отримав перелом лівої руки. Також потерпілий показав, що під час падіння він спирався на свою ліву руку, права рука нападника була між тулубом та лівою рукою потерпілого. Нападник передпліччям своєї правої руки здійснив тиск на передпліччя лівої руки потерпілого, та під час падіння потерпілий ОСОБА_5 масою свого тіла спричинив додатковий тиск на передпліччя лівої руки, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження (а.с.43-45, 46).

Згідно з висновком експерта № 3736е від 16.11.2023 встановлено, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків.

Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 14.11.2023, за участю потерпілого ОСОБА_5 (а.с.50-51).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 19.12.2023, за участю потерпілого ОСОБА_19 здійснено прослуховування аудіозпису телефонного дзвінка, здійсненого на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 09:20 годині з абонентського номера НОМЕР_1 , який записано на диск CD-R, згідно з вказаним аудіо записом жінка ОСОБА_13 повідомила, що чоловік, ОСОБА_20 напав, а саме побив її чоловіка ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.60-62).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 19.12.2023, за участю потерпілого ОСОБА_19 здійснено прослуховування аудіозпису з системи ОДС «103» (архіватора мовлення) виклику швидкої медичної допомоги, що здійснювався 03.10.2023, які записано на диск CD-R, відповідно до вказаного аудіо запису оператор лінії «102» здійснила виклик швидкої медичної допомоги, повідомивши, що біля 9 під`їзду за адресою вул. Робоча, 24А, очікує ОСОБА_5 , у зв`язку з побиттям (а.с.63).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 19.12.2023, за участю потерпілого ОСОБА_19 здійснено прослуховування аудіо запису телефонного дзвінка, здійсненого на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 10:58 з абонентського номера НОМЕР_2 , який записано на диск CD-R, відповідно до якого на лінію «102» лікарнею Швидкої медичної допомоги, травмпункт здійснено повідомлення про звернення пацієнта до відділення, також повідомила, що у м. Дніпро, по вул. Робоча на пацієнта напав колишній хлопець його дівчини ОСОБА_10 , та побив його. Пацієнта доставили до лікарні о 10:20. Діагноз: закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків (а.с.64 -65).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2024 за участю ОСОБА_10 та відеозапису до нього, встановлено, що під час вказаної слідчої дії останній у присутності захисника, за участю статиста показав та розказав на місці, а саме за адресою: м. Дніпро, по вул. Робоча, 24А, про обставини отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме: після того, як потерпілий та ОСОБА_13 помінялись місцями, ОСОБА_10 звернув увагу, що потерпілий зжав руку в кулак та почав рухатись в напрямку підозрюваного, намагаючись пригнути на нього. Порівнявшись, вони одночасно схопили руками один одного за одяг. У подальшому вони розвернулись на 180 градусів, та підозрюваний відштовхнув потерпілого від себе, після чого ОСОБА_10 сам відійшов на деяку відстань. Потерпілий почав рухатись в бік ОСОБА_10 , зробив замах лівою рукою, проте він відійшов, а потерпілий за інерцією впав на ліву руку, яка перебувала в прямому положенні відносно асфальтового покриття. При цьому ОСОБА_10 вказав, що потерпілий після падіння перебував у зігнутому положенні, спираючись на випрямлену ліву руку та ліве коліно. У подальшому потерпілий піднявся, та почав рух на ОСОБА_10 , він його зупинив, виставивши свою ліву руку перед собою. Після цього потерпілий своєю правою рукою взяв ОСОБА_10 за два пальці (вказівний та середній) лівої руки та почав їх виламувати, рухаючи їх проти анатомічного руху. ОСОБА_10 вирвався, так як йому стало дуже боляче. Після цього ОСОБА_10 пішов додому. На питання захисника, чому він знаходився у вказаному місці, ОСОБА_10 вказав, що він прямував додому, так як на момент інциденту він мешкав у будинку АДРЕСА_2 у свого знайомого (а.с.92-95).

Згідно з висновком експерта № 369е від 07.02.2024, у ОСОБА_5 виявлені тілесні

ушкодження: закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, що спричинений від місцевої дії тупого твердого предмету в середню частину передньо-зовнішньої поверхні лівого передпліччя.

Встановлена локалізація перелому виключає його виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту на ліве передпліччя, тобто механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень не відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 24.01.2024, за участі підозрюваного ОСОБА_10 (а.с.99-101).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 12.02.2024 за участю потерпілого ОСОБА_5 та відеозапису до нього, встановлено, що під час вказаної слідчої дії останній розповів про механізм спричинення йому ОСОБА_10 03.10.2023, близько 09:00, за адресою: АДРЕСА_2 , тілесних ушкоджень, а саме показав, що він рухався разом з ОСОБА_13 з боку арки будинку, пройшов приблизно половину відстані до перехрестя дороги поблизу будинку. У цей час нападник перебував за палісадником, що розташований праворуч по ходу руху потерпілого, та потерпілий розташував статиста у відповідному положенні. У подальшому нападник продовжив рух в напрямку до потерпілого. Потерпілий одразу нападника не впізнав, оскільки раніше мало його бачив. Коли потерпілий та нападник порівнялись, то перебуваючи у положенні стоячи один до одного на близькій відстані нападник схопив потерпілого обома руками за шию ззаду та почав погрожувати. Однак, потерпілий своїми обома руками відштовхнув нападника від себе та почав відходити назад в бік арки будинку. При цьому нападник почав бігти в напрямку потерпілого, та наблизившись до нього, почав відштовхувати його, охопивши обома руками потерпілого за тулуб. Потерпілий, рухаючись назад, наблизившись до бордюру та перечепившись лівою ногою за бордюр, почав падати разом з нападником. Під час проведення слідчого експерименту потерпілий вказав, що при падінні нападник своєю правою рукою утримував його за тулуб з лівого боку, при цьому права рука нападника перебувала між лівою рукою потерпілого та його (потерпілого) тулубом, та після падіння, внаслідок тиску руки нападника на руку потерпілого, відбувся перелом лівої руки потерпілого.

Також потерпілий вказав, що в цей час ОСОБА_13 перебувала трохи далі від них та почала викликати поліцію, в палісаднику працював садівник, який робив їм зауваження.

Далі потерпілий підвівся, нападник також стояв, потерпілий почав казати нападнику, що він не правий в даній ситуації, на що нападник намагався правою рукою вдарити потерпілого. Проте потерпілий ухилився та своєю правою рукою схопив нападника за вказівний та середній палець лівої руки та почав їх викручувати. Далі нападник більше не чинив спроб нанести ушкодження потерпілому (а.с.104-107).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 12.02.2024 за участю свідка ОСОБА_13 та відеозапису до нього встановлено, що під час вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_13 розповіла про механізм спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 . Так, свідок показала, що 03.10.2023, приблизно о 09:00 годині, на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку № 24А по вул. Робочій у м. Дніпро, нападник схопив потерпілого обома руками за шию ззаду та почав погрожувати. Далі між нападником та потерпілим почалась бійка, після чого нападник та потерпілий впали на пішохідну доріжку праворуч від під`їзної дороги, при цьому потерпілий лежав на дорозі, а нападник перебував зверху потерпілого. Потім нападник відпустив потерпілого та пішов (а.с.108-111).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіозапису) від 19.02.2024, за участю підозрюваного ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 здійснено прослуховування аудіозапису телефонного дзвінка, здійсненого на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 09:20 з абонентського номера НОМЕР_1 , який записано на диск CD-R, відповідно до якого жінка ОСОБА_13 повідомила, що чоловік, ОСОБА_20 напав, а саме побив її чоловіка ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 . Після прослуховування аудіозапису ОСОБА_10 вказав що інформація надана ОСОБА_13 про напад, побиття не відповідає дійсності (а.с.112- 114).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіозапису) від 19.02.2024, за участю потерпілого підозрюваного ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_8 здійснено прослуховування аудіозпису з системи ОДС «103» (архіватора мовлення) виклику швидкої медичної допомоги, що здійснювався 03.10.2023, які записано на диск CD-R, відповідно до вказаного аудіо запису оператор лінії «102» здійснила виклик швидкої медичної допомоги, повідомивши, що біля 9 під`їзду за адресою вул. Робоча, 24А, очікує ОСОБА_5 , у зв`язку з побиттям. Обвинувачений після прослуховування аудіозапису вказав, що з ним ознайомлений (а.с.115).

Згідно з протоколом огляду (прослуховування аудіозапису) від 19.02.2024, за участю підозрюваного ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 здійснено прослуховування аудіозапису телефонного дзвінка, здійсненого на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 10:58 з абонентського номера НОМЕР_2 , який записано на диск CD-R, відповідно до якого на лінію «102» лікарнею Швидкої медичної допомоги, травмпункт здійснено повідомлення про звернення пацієнта до відділення, також повідомила, що у м. Дніпро, по вул. Робоча на пацієнта напав колишній хлопець його дівчини ОСОБА_10 , та побив його. Пацієнта доставили до лікарні о 10:20. Діагноз: закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків. Обвинувачений після прослуховування аудіозапису вказав, що з ним ознайомлений (а.с.116-117).

Згідно з постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 04.10.2023, копія висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3189 від 03.10.2023, копію консультаційного висновку спеціаліста від 03.10.2023, визнано речовими доказами (а.с.19).

Згідно з постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 16.10.2023, диск CD-R, на який збережена інформація системи ОДС «103» (архіватору мовлення) виклику, який здійснювався 03.10.2023, визнано речовим доказом (а.с.35).

Згідно з постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 01.12.2023, диск CD-R, на який збережені аудіо записи телефонних дзвінків, здійснених на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 09:20 з абонентського номеру НОМЕР_2 , визнано речовим доказом (а.с.56).

Оцінуючи вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінуючи кожен доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд доходить таких висновків.

Так, безперечними доказами вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, є показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , допитаних у судовому засіданні, які прямо вказували на обвинуваченого ОСОБА_10 , як на особу внаслідок вчинення дій, яким, потерпілий ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При цьому судом не приймаються твердження сторони захисту про визнання недопустимим доказом показів свідка ОСОБА_13 , з підстав, що вона є дружиною потерпілого, оскільки покази вказаного свідка, яка попереджена за дачу неправдивих показів, приведена до присяги, повністю узгоджуються з показами потерпілого та іншими дослідженими судом письмовими доказами. При цьому наявність подружніх відносин між свідком та потерпілим автоматично не є такою підставою, яка тягне за собою визнання доказів недопустимими. Також і не встановлено у судовому засіданні, що свідок давала покази з метою оговорити обвинуваченого та мала таку мету.

Також вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, таких як: протоколи слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_5 від 14.11.2023 та 12.02.2024, свідка ОСОБА_13 від 12.02.2024. За наслідками аналізу та співставлення вказаних доказів, слід вказати, що показання вказаних осіб під час слідчих експериментів за їх участю в повній мірі узгоджується з показаннями, наданими ними під час безпосереднього допиту в судовому засіданні. Незначні розбіжності щодо загальних обставин вчинення кримінального правопорушення, на думку суду, обумовлені тривалим проміжком часу, що минув після події кримінального правопорушення та безпосереднім допитом у суді. У той же час при проведенні слідчих експериментів за участю вказаних осіб, які проводились через невеликий проміжок часу після подій, усі вказані особи показали, що подія відбулася саме 03 жовтня 2023 року близько 09:00, а також механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень: відштовхування ОСОБА_21 своєю вагою потерпілого ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, ОСОБА_5 , не втримавши рівновагу, у час коли його тримав ОСОБА_10 , впав на асфальт на ліву руку, при цьому ОСОБА_10 , коли вони удвох падали на асфальтне покриття, знаходився зверху на потерпілому. Показання потерпілого та вказаного свідка, дані ними у судовому засіданні, є логічними, послідовними, у повній мірі узгоджуються між собою та значних відмінностей в частині часу, обставин та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому не містять. Важливо відзначити, що механізм виникнення встановлених у потерпілого тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта № 3736е від 16.11.2023, відповідає механізму його спричинення, на який вказано у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 .

Також вина ОСОБА_10 підтверджена вищенаведеними висновками експертів, відповідно до яких у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, що спричинений від однократної дії тупого твердого предмету, в термін, на який вказує потерпілий, тобто 03.10.2023 року.

Виявлене тілесне ушкодження відноситься до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Термін зрощення кісткової тканин понад 21 доба.

Слід вказати, що при дослідження висновку експерта, судом не приймаються вказані стороною захисту твердження про те, що у висновку експертом вказано, що спричинення тілесних ушкоджень неможливо внаслідок падіння з висоти власного зросту, оскільки у висновку експерта вказано, що отримання потерпілим тілесних ушкоджень неможливо внаслідок самостійного падіння. При цьому, необхідно зауважити, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 , який дані ним висновки підтримав в повному обсязі, зокрема, відповідаючи на питання сторони захисту, вказав, що закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, є наслідком місцевої дії травмуючого предмету в зону променевої кістки (прямий перелом). Характер перелому свідчить, що він є прямим, місцевим, від однократної дії. Якщо б потерпілий впав сам на руку зап`ястям, то рука була б зламана в іншому місці.

Таким чином, вищевказане твердження сторони захисту не відповідає фактичному викладу висновку експерта, спростовано наявними у справі висновками, а також показами експерта даними ним у судовому засіданні.

Слід вказати, що за наслідками дослідження доказів, судом приймається саме вказаний потерпілим ОСОБА_5 механізм отримання ним тілесних ушкоджень, оскільки такий механізм підтверджений висновком експерта, як такий, за який дійсно потерпілий отримав встановлені у нього середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Натомість, судом не приймається механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень, вказаний обвинуваченим ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю, оскільки згідно висновку експерта № 369е від 07.02.2024, встановлена локалізація перелому виключає його виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту на ліве передпліччя, тобто механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень, не відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_10 , отже з вказаного слідує логічний висновок, що під час слідчого експерименту ОСОБА_10 було відтворено неправдиві обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

Необхідно також вказати, що судом приймаються у якості доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення протоколи огляду (прослуховування аудіозапису), якими зафіксовано факт звернення ОСОБА_13 на лінію «102» про вчинення нападу та необхідність надання допомоги ОСОБА_5 , у зв`язку з переломом руки за наслідками отриманих побоїв, а також повідомлення лікарні Швидкої медичної допомоги, травмпункта, згідного якого працівник лікарні звернувся на лінію «102» з повідомленням про звернення до лікарні пацієнта ОСОБА_5 , якому встановлено діагноз: закритий уламковий перелом середньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків.

Таким чином з викладеного слідує, що ОСОБА_5 отримав виявлені у нього тілесні ушкодження під час конфлікту з ОСОБА_10 у вказаний ним проміжок часу та за вказаного механізму, що зокрема підтверджується тим, що одразу після події, яка мала наслідком отримання тілесних ушкоджень потерпілим, було зафіксовано зверненням до правоохоронних органів та лікарні. При цьому слід вказати, що час який пройшов між конфліктом обвинуваченого з потерпілим та часом звернення до правоохоронних органів і лікарні, є таким, що виключає можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень за інших обставин, а ніж внаслідок вчинення дій ОСОБА_10 під час конфлікту між ними. Такий висновок суду логічно слідує з сукупності досліджених судом доказів, та стороною захисту не спростовано.

Аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_10 в частині, що він будь-яких дій по відношенню до потерпілого, внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження не вчиняв; коли вони зустрілися з потерпілим, саме потерпілий почав виказувати агресивні прояви відносно нього, замахнувся; після падіння потерпілий викручував йому пальці, суд зазначає таке.

Так, під час судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 мали місце неприязні відносини, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_5 були сімейні відносини з ОСОБА_13 , у якої раніше були особисті відносини з ОСОБА_10 . Отже, як випливає з показів потерпілого, свідка ОСОБА_13 , матеріалів кримінального провадження, 03.10.2023 на вулиці відбулась випадкова зустріч ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Потерпілий та обвинувачений своїми мімікою та жестами почали виказувати негативні емоції по відношенню один до одного, та під час такої раптово виниклої ситуації ОСОБА_10 , не бажаючи, тобто не маючи умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, ситуативно вчинив дії, що виразились у тому, що він ( ОСОБА_10 ) вагою свого тіла відштовхнув потерпілого назад, при цьому продовжуючи утримувати потерпілого, а той у свою чергу, не втримавши рівновагу впав на асфальт, при цьому, падіння відбулося так, що ОСОБА_10 , впавши опинився зверху на потерпілому. За результатами вказаних дій ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Слід також зауважити, що з аналізу зібраних доказів не підтверджено факт, на який звертав увагу обвинувачений ОСОБА_10 , про те, що саме ОСОБА_5 почав вчиняти конфліктні, провокуючі дії.

Також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду вчинення ОСОБА_5 відносно ОСОБА_10 неправомірних дій, оскільки факту звернення ОСОБА_10 до правоохоронних органів, та/або звернення ним до медичних закладів з приводу вчинення потерпілим по відношенню до обвинуваченого таких насильницьких дій, які завдали фізичного болю та не спричинили тілесні ушкодження, або завдали обвинуваченому тілесні ушкодження, не встановлено. Натомість, усі досліджені судом докази, як у своїй сукупності, так і кожен окремо достовірно доводять факт, що саме в результаті необережних дій ОСОБА_10 потерпілий ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Слід також вказати, що з аналізу досліджених та проаналізованих судом доказів, у тому числі допитом потерпілого, свідка ОСОБА_13 , висновками експертиз, протоколами слідчих експериментів, не встановлено обставину, на яку вказували під час судового розгляду потерпілий та його представники, щодо умислу в діях обвинуваченого на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, резюмуючи викладене, слід вказати, що всі вищенаведені докази, є належними, допустимими та достовірними, та у своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку підтверджують факт вчинення ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.

Вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні дій, які виразились в необережному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, що правильно кваліфіковано за ст. 128 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, є раніше не судимим, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують та пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити ОСОБА_10 за ст. 128 КК України покарання, передбачене санкцією вищевказаної статті у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання з речовими доказами суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 подав суду цивільний позов, збільшивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_10 на його користь: 1000000 грн. моральної шкоди; 34414, 72 грн. матеріальної шкоди, 115225 грн. упущений заробіток. Позовна заява обґрунтована тим, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 визнаний потерпілим. Після скоєння злочину, у зв`язку зі спричиненням тілесних ушкоджень, в період часу з 03.10.2023 року по 01.11.2023 року він перебував на амбулаторному лікуванні. Під час амбулаторного лікування, ним були витрачені кошти на загальну суму 16905,36 гривень (з них: 1105,36 гривень на придбання лікарських засобів та 15800 гривень на придбання комплекту фіксаторів для остеосинтезу кісток). Окрім цього, після спричинення тілесних ушкоджень, потерпілий звертався до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» для проходження судово-медичного обстеження (висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3189 від 03.10.2023 року). На проходження судово-медичного обстеження були витрачені кошти у сумі 269,86 гривень. У подальшому, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я 11 січня 2024 року ОСОБА_5 був змушений повторно пройти операцію, та ним витрачені кошти у сумі 16500 гривень на придбання комплекту фіксаторів для остеосинтезу кісток, що підтверджується рахунком від 10.01.2024 року. У лютому 2024 року ним було куплено лікарські засоби на суму 739,50 гривень, що підтверджується фіскальним чеком від 09.02.2024 року. Окрім цього, у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_10 ним втрачено середньомісячний заробіток. Так, він є фізичною особою підприємцем, займається стоматологічною діяльністю, щомісячно звітує до податкових органів про свій дохід та сплачує податки. У зв`язку з травмою та необхідністю повторного оперування, протягом трьох місяців він не міг працювати, у зв`язку з чим втратив заробіток за вказані три місяці. Так, за останні 9 місяців його середній заробіток в місяць складав 38408,3333 гривні, що підтверджується звітністю до податкових органів. Відповідно, у зв`язку лікуванням та повторним оперуванням ним недоотриманий прибуток на загальну суму 115225 гривень. Спричинення моральної шкоди на думку потерпілого полягає в тому, що з моменту умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 пройшов 2 хірургічних втручання, яке полягало у встановлені імплантів до руки. ОСОБА_5 є діючим лікарем стоматологом, робота якого полягає у здійснені ряду операцій у порожнині рота людини, для якості яких необхідні здорові руки. Проте, з жовтня 2023 ОСОБА_5 , в наслідок умисних дій ОСОБА_10 , які привили до важкого перелому руки ОСОБА_5 , та як наслідок, до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, останній не в змозі повноцінно займатися своєю професійною діяльності та підтримувати стабільний дохід для своєї родини. Крім того, ОСОБА_5 змушений щодня носити бандаж для руки, що призводить до постійного дискомфорту, почуття неповноцінності та позбавляє можливості насолоджуватися життям в повному обсязі, оскільки навіть заняття спортом вже є протипоказаним. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.129 КПК України, суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно ст. 129 КПК України має вирішити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб унаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо).

За правилами ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, які визначаються на підставі довідок, рецептів лікарів, рахунками про їх вартість тощо.

Як встановлено з матеріалів провадження внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення потерпілим ОСОБА_5 отримано тілесні ушкодження, та відповідно здійснено витрати на лікування, що підтверджено фіскальними чеками та платіжними інструкціями на загальну суму 34414, 72 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у сумі 34414, 72 грн., що є витратами на лікування, підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 1000000 грн., суд доходить такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

Згідно з висновками сформованими у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №607/4341/20, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Так, у суду не виникає сумніву, що діями обвинуваченого потерпілому, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та спричинили розлад здоров`я, завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, що він зазнав фізичного болю та страждань, як під час травмування так і під час лікування, у зв`язку з необхідністю прийому медичних препаратів, необхідністю повторного оперативного втручання, був позбавлений повноцінно працювати та забезпечувати особисті потреби та потреби своєї родини, чим безперечно було порушено звичайний для нього уклад життя і життєві зв`язки. Однак, неповоротних наслідків від дій обвинуваченого для здоров`я потерпілого, патологічних змін у потерпілого, на підставі наданих суду доказів, встановлено не було.Таким чином, ураховуючи всі в сукупності наведені обставини, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що визначений потерпілим розмір моральної шкоди підлягає зменшенню, а сума моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 40000 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого 115225 грн. на відшкодування втраченого заробітку, суд дійшов таких висновків.

При визначенні розміру відшкодування шкоди (заробітку, доходу), пов`язаної із втратою працездатності, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.

Так, у пункті 59 постанови вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що колізію між приписами абзаців першого та третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IVі частиною першою статті 1198 ЦК України слід вирішувати на користь застосування приписів цього кодексу. Визначаючи розмір шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності позивачки як підприємця, суди попередніх інстанцій приписи статті 25 Закону № 1961-IVзастосували помилково.

Пунктами 63, 64,65 вказаної постанови передбачено, що наведені приписи ЦК України та Закону № 1961-IV по-різному регулюють порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження здоров`я. Різниця полягає у тому, що за ЦК України розмір втраченого доходу фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров`я, рік на кількість місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність. Натомість за Законом № 1961-IVнеотримані доходи фізичної особи-підприємця за час втрати нею працездатності слід обчислювати як різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була тимчасово непрацездатною.

Підхід до визначення втраченого доходу фізичної особи-підприємця на підставі припису абзацу третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IVфактично допускає ситуацію, за якої такий втрачений дохід може мати від`ємне значення, а саме, якщо дохід фізичної особи-підприємця за певний період того календарного року, коли вона стала непрацездатною, до настання такої непрацездатності перевищував її підприємницькі доходи за попередній рік.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на засаду розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) для цілей відшкодування втраченого доходу фізичної особи-підприємця, якій завдану майнову шкоду внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я (постійної чи тимчасової втрати працездатності), розмір такого доходу не може мати від`ємного значення. Здійснення людиною успішної підприємницької діяльності зі зростанням доходу у кожному наступному році не може бути підставою для того, щоби через негативну різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була непрацездатною, відмовити у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У пунктах 69, 70 та 73 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78)). Отже, визначаючи розмір неотриманого позивачкою як підприємцем доходу за час тимчасової втрати нею працездатності, слід застосовувати приписи статті 1198 ЦК України, а не абзацу третього частини першої та частини другої статті 25 Закону № 1961-IV. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід визначати на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід обчислювати з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини друга та третя статті 1198 ЦК України).

При прийнятті рішення у справі суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №641/10491/15-ц.

У вказаній поставі Верховний Суд зробив висновок про те, що належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності.

Позовні вимоги цивільного позивача в частині стягнення упущеної вигоди обґрунтовані тим, що він є фізичною-особою підприємцем і його дохід залежить від здійснення підприємницької діяльності, а оскільки він є стоматологом, то у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, які йому завдав ОСОБА_10 , він не міг працювати, тим самим зазнав матеріальних втрат. Як вказано позивачем у позовній заяві загальна сума втрати заробітку складає 115225 грн., та вказано, що дана сума підтверджена Податковою декларацією платника Єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано: Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; податкова декларація платника податку за 2023 рік; диплом спеціаліста; Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 682; Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 20313.

Однак, звертаючись з заявою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки та надати відповідні докази на їх обґрунтування, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було.

Наведена позивачем сума до стягнення у вказаній частині є неконкретною, та обмежена лише зазначенням її загальної суми, без проведення відповідного розрахунку, не підтверджена відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не вчинив відносно нього кримінальне правопорушення.

Також, позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються лише на припущенні, що він мав би отримати вигоду у зв`язку з здійсненням підприємницької діяльності, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що за звичайних умов позивачем на регулярній основі вчинялись дії щодо здійснення підприємницької діяльності, а відтак, на переконання суду, і відсутні реальні наслідки для відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди.

На підставі вищевикладеного, ураховуючи те, що сума збитків (упущеної вигоди), яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання ним доходу; позивач не довів належними та достатніми доказами розмір упущеної вигоди та її реальність, а також враховуючи, що стороною цивільного позивача не надано будь-яких медичних документів щодо втрати працездатності, періоду такої втрати, висновку МСЕК, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення упущеної вигоди.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Водночас, ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, оскільки матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди у розмірі 115225 грн. потерпілим документально не підтверджена, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині таких вимог за недоведеністю.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись статтями 86, 100, 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначити йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Запобіжний захід не застосовувався.

Речові докази:

- копію висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3189 від 03.10.2023, копію консультаційного висновку спеціаліста від 03.10.2023;диски CD-R, на якиізбережена інформація: системи ОДС «103» (архіватору мовлення) виклику, який здійснювався 03.10.2023, аудіо записи телефонних дзвінків, здійснених на спецлінію «102» ГУНП 03.10.2023 о 09:20 з абонентського номеру НОМЕР_2 , які долучено до матеріалів кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Позовну заяву потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної матеріально та моральної шкоди, заподіяної злочином, стягнення упущеного заробітку, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 (тридцять чотири тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1