Рішення № 136538134, 13.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7737/25

Провадження № 2/204/439/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі

головуючого судді - Чапала Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Азарян Б.С.,

представника третьої особи - Шевченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального закладу «Дніпропетровський дитячий будинок-Інтернат» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду м. Дніпра із позовною заявою звернувся Комунальний заклад «Дніпропетровський дитячий будинок-Інтернат» Дніпропетровської обласної ради із вимогами щодо позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у комунальному закладі «Дніпропетровський дитячий будинок - інтернат» Дніпропетровської обласної ради» перебуває дитина з інвалідністю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 03.10.2018 року є вихованкою зазначеного закладу та знаходиться на повному державному утриманні відповідно до наказу по закладу від 03.10.2018 №20-В, на підставі путівки департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21.09.2018 №3207. Згідно з медичною документацією, дитина має тяжкі захворювання та стійкі порушення здоров`я, а саме: набуту зовнішню гідроцефалію (стан після субдурально-перитонеального шунтування від 12.06.2014), спастичний тетрапарез зі стійкими вираженими руховими порушеннями, глибоку розумову відсталість, часткову атрофію зорових нервів, ангіопатію І ступеня, двобічний звих стегон, контрактури суглобів нижніх кінцівок, метаболічну кардіоміопатію, затримку фізичного розвитку, гіпертрофію мигдаликів та аденоїдів, функціональний розлад жовчного міхура та інші супутні захворювання, у зв`язку з чим дитина потребує постійного догляду, лікування та спеціалізованого утримання.

ОСОБА_3 прибула до установи з іншого закладу - КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР», що знаходиться за адресою: вул. Петрозаводська, 371-А, м. Дніпро.

Батьком дитини є ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (відповідач 1). Матір`ю дитини є ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №1305 від 17.04.2017 (відповідач 2).

Позивач зазначає, що певний час батьки дитини періодично цікавилися станом її здоров`я та життям, однак після повномасштабного вторгнення на територію України повністю припинили будь-яке спілкування із закладом, на телефонні дзвінки не відповідають, за місцем реєстрації не з`являються, у соціальних мережах відсутні, участі у вихованні, лікуванні, утриманні та житті дитини не беруть. Крім того, позивач неодноразово звертався до органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради щодо безучасності батьків у долі їхньої доньки та необхідності вирішення питання про доцільність позбавлення їх батьківських прав. Проте, як вбачається з відповідей третьої особи, орган опіки та піклування фактично самоусунувся від вирішення вказаного питання, зазначивши, що саме заклад повинен самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, і лише після цього органом опіки та піклування буде надано оцінку обставинам та вивчено питання доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав. На підставі викладеного та враховуючи, що батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра справу було відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою було зобов`язано Орган опіки та піклування надати суду висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів.

На виконання ухвали суду, 26 грудня 2025 року від представника Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради до суду надійшла заява, в якій остання просила долучити до матеріалів цивільної справи копію розпорядження, висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав батьків малолітньої ОСОБА_3 , а також документи, на підставі яких зазначений висновок був прийнятий. Разом з тим представник третьої особи просила суд взяти до уваги потребу у вирішенні питання щодо стягнення з батьків дитини аліментів на її утримання.

06 квітня 2026 року від представника позивача - ОСОБА_4 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , а також стягнути з кожного з відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу останнього відомого місця проживання. Своїм правом на подання відзиву не скористалися. Жодних заяв або клопотань на протязі розгляду справи не надходило.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради - Шевченко Г.В. позовні вимоги підтримала та просила суд ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі cт. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст. 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , 2014 року народження, відповідно до путівки №3207 на влаштування до дитячого будинку-інтернату КЗ «Дніпропетровський ДБІ» ДОР направлялася на обслуговування та отримання соціальних послуг у строк з 21 вересня 2019 по 21 жовтня 2018 року (а.с.8). Згідно з наказом № 20-В від 03.10.2018 року, малолітня дитина ОСОБА_3 перебуває в інтернаті на повному державному забезпечені (а.с.10).

Малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 04.02.2014 року, виданим Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис 134. Батьками дитини зазначені: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до корінця медичного висновку №225 про дитину-інваліда віком до 18 років від 15 вересня 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має вади здоров`я, а саме захворювання (патологічний стан) Спастичну тетрапелгію, зі стійкими вираженими руховими порушеннями, відсутністю ходи, самообслуговування. Набута зовнішня гідроцефалія (СПО субдурально-перітонеальне шунтування 2014). Глибока розумова відсталість, контрактури суглобів множеної локалізації (а.с.50).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.10.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Комунальному закладі «Дніпропетровський будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради, знаходиться на спостереженні лікарів закладу. Медична декларація з лікарем, який надає первинну медичну допомогу, укладена з 20.02.2019, декларацію укладав заклад. Ніхто з батьків не контролював і не цікавився станом здоров`я дитини, лікарів не відвідував, не виконував і не стежив за виконанням рекомендацій лікарів, за потреби не забезпечував ліками та засобами догляду (а.с.54).

Відповідно до повідомлення відділення поліції № 6 Дніпропетровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.01.2024 № 436/324, згідно з наявною інформацією місце перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 невідомо (а.с.55).

Мати малолітньої дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки про склад сім`ї №1305 (а.с.15). Фактичне місце проживання, засоби зв`язку невідомі.

Батько дитини був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Фактичним місцем проживання значиться адреса: АДРЕСА_4 , згідно відповіді Міністерства соціальної політики (а.с.27).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року у справі №204/9767/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено - шлюб між сторонами розірвано (а.с. 49).

Згідно акту по КЗ «Дніпропетровський ДБІ» ДОР, малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться в закладі на повному державному утриманні, ні мати, ні батько, ніхто із будь-яких близьких рідних не відвідував, не цікавився станом її здоров`я: ні письмово, ні по телефону, участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини не приймав. Акт датований 22.12.2023 р. (а.с. 51).

Згідно відповіді Комунального закладу КЗ «Дніпропетровський ДБІ» ДОР датованої 09.12.2025 р. про надання інформації щодо дитини ОСОБА_3 , вбачається, що батьки останньої не сплачують кошти за проживання, перебування дитини в закладі. Аліменти на користь закладу або дитини не стягуються ані з матері, ані з батька. Батьки ОСОБА_3 не спілкуються з адміністрацією закладу, вихователями, медичними працівниками, педагогами щодо дитини, не відвідують лікарів, не виконують рекомендації. Не цікавляться емоційним станом та розвитком. Поліна визнає тільки ближній круг оточуючих (санітарки-няньки). Починаючи з 2022 року батько: ОСОБА_1 та мати: ОСОБА_2 не цікавились станом здоров`я дитини, за відомими адміністрації закладу засобами телефонного зв`язку не виходять, в соціальних мережах відсутні, про місця постійного мешкання на підконтрольній Україні території не повідомляли. Впродовж останніх трьох років батьки жодного разу не відвідали дитину (а.с.53).

Центральною адміністрацією Дніпровської міської ради складено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 18.12.2025 року № 388-р, з якого вбачається, що 03.11.2025 року на електронну адресу управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , про те що вона не може з`явитися на засідання комісії, зазначила, що тимчасово проживає за кордоном, про розгляд питання щодо позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 їй відомо та вона погоджується з цим, у зв`язку з неможливістю надання необхідного догляду та належного виховання дитині, сплачувати лікування і всі потреби. Відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м. Дніпрі Південного та Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.12.2025 року, відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164, 180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до Положення про Центральну адміністрацію Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 24.02.2021 N? 71/4 (зі змінами), на підставі ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 24.09.2025, розглянувши надані документи, враховуючи витяг із протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 03.12.2025, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44-45).

Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки, він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та не суперечить інтересам дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Згідно з п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10.05.2001 та «A. проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю та тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дитина з огляду на тяжкий стан здоров`я, перебуває на повному державному утриманні у Комунальному закладі «Дніпропетровський будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі тривалий час фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. Батьки не цікавляться станом здоров`я доньки, не беруть участі у її лікуванні, реабілітації та вихованні, не забезпечують її матеріально, не підтримують зв`язок із адміністрацією закладу, медичними працівниками та педагогами, не відвідують дитину, не телефонують та не виявляють будь-якого інтересу до її життя і потреб.

Згідно з наданими КЗ «Дніпропетровський ДБІ» ДОР документами, впродовж останніх років ні мати, ні батько жодного разу не відвідали дитину, не сплачували кошти на її утримання, не забезпечували ліками, засобами догляду та не виконували рекомендацій лікарів. Крім того, встановлено, що відповідачі не підтримують будь-якого емоційного контакту з дитиною, яка фактично впізнає лише працівників закладу, що здійснюють за нею постійний догляд.

Окрім того судом враховано, що місце перебування батька дитини тривалий час невідоме, а мати повідомила орган опіки та піклування про неможливість здійснювати належний догляд та виховання дитини і погодилась із позбавленням її батьківських прав.

Також суд бере до уваги висновок Центральної адміністрації Дніпровської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , від 18.12.2025 року № 388-р. (а.с. 44-45).

Враховуючи викладене, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи як з найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Судом під час розгляду справи було встановлено, що малолітня ОСОБА_3 перебуває на повному державному утриманні у Комунальному закладі «Дніпропетровський будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради, тоді як відповідачі жодної участі у матеріальному забезпеченні дитини не беруть, коштів на її утримання не сплачують, аліменти не стягуються, витрати на лікування, догляд та забезпечення потреб дитини не несуть.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо її утримання.

Згідно з частиною третьою статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Отже, з урахуванням частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, тому вирішення судом першої інстанції у цій справі вимоги про стягнення аліментів не є порушенням норм процесуального права, оскільки суд одночасно з позбавленням батьківських прав може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20).

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частинами 1-3 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

При цьому, враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб та в розмірі як того просить позивач, а саме - у твердій грошовій сумі в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з кожного з батьків, починаючи з 21.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, а позивач був звільнений від сплати судового збору, то з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

У судовому засіданні 04 травня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 13 травня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального закладу «Дніпропетровський дитячий будинок-Інтернат» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з 21 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з 21 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1664,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1664,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 13.05.2026.

Позивач: Комунальний заклад «Дніпропетровський дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради, місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 167, ЄДРПОУ: 03188272.

Відповідач - 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач - 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м. Дніпро, пр-т. Лесі Українки, буд. 65, ЄДРПОУ: 44209446.

Суддя