Ухвала суду № 136529338, 22.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48563/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про зміну способу порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін С. В. звернувся до суду із заявою про зміну способу порядку виконання виконавчого листа №757/48563/21-ц від 07.08.2025, виданого Печерським районним судом м. Києва про зобов`язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 129,5 календарних дні щорічної основної відпустки за періоди з 01.04.2013 по 30.09.2014 та з 11.05.2016 по 27.08.2019, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми у порядку, передбаченому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що на виконанні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/48563/21-ц від 07.08.2025, виданого Печерським районним судом м. Києва, яким зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 129,5 календарних днів щорічної основної відпустки за періоди з 01.04.2013 по 30.09.2014 та з 11.05.2016 по 27.08.2019.

14.08.2025 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, разом з тим листом від 01.09.2025 № 30/10-2025/200869 Апаратом Верховної Ради України повідомлено про неможливість виконання вимог зазначеного виконавчого листа у встановлений спосіб, при цьому фактично нарахування відповідної грошової компенсації здійснено, однак її виплата не проведена. Наявні у матеріалах справи обставини свідчать про неможливість виконання судового рішення у визначений спосіб та є підставою для зміни способу і порядку його виконання, у зв`язку з чим заявник просить змінити спосіб виконання рішення суду шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

У судове засідання заявник не з`явився.

Позивач до суду подав заяву про розгляд заяви у його відсутність, вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник Апарату Верховної Ради України заяву підтримала просила задовольнити та врахувати пояснення подані до суду.

Представник Державної казначейської служби України заперечувала проти задоволення заяви, у поданих до суду поясненнях вказала, що заявником запропоновано встановлення способу виконання судового рішення, котрий не враховує ані вимоги законодавства України щодо виконання судових рішень, ані повноваження Казначейства та його органів у відповідній сфері. Також вказує, що заявником не доведено обставин, передбачених частиною першою статті 435 ЦПК України, які б свідчили про неможливість виконання рішення у спосіб, визначений судом. Рішенням суду від 14.09.2022 встановлено зобов`язальний спосіб захисту порушеного права шляхом покладення на Апарат Верховної Ради України обов`язку нарахувати та виплатити позивачу відповідну компенсацію, що потребує вчинення відповідних дій саме боржником. Запропонована заявником зміна способу виконання фактично спрямована на заміну визначеного судом способу захисту права на стягнення грошових коштів, що призведе до зміни змісту резолютивної частини судового рішення, що є неприпустимим на стадії його виконання. Аналогічна правова позиція щодо недопустимості зміни суті судового рішення шляхом зміни способу його виконання викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-506а14. З огляду на викладене правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення суду відсутні.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 129,5 календарні дні щорічної основної відпустки за періоди 01.04.2013 по 30.09.2014 та з 11.05.2016 по 27.08.2019.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.05.2023 рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2022 залишено без змін.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/48563/21-ц від 07.08.2025, виданого Печерським районним судом м. Києва про зобов`язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 129,5 календарні дні щорічної основної відпустки за період 01.04.2013 по 30.09.2014 та з 11.05.2016 по 27.08.2019.

Листом від 01.09.2025 №30/10-2025/200869 Апарат Верховної Ради України повідомив, що у зв`язку із внесенням змін до деяких законодавчих актів Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року (який набрав чинності 19.07.2022 року), відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», статті 3 Закону України «Про гарантії держави виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів за рахунок передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

При цьому, до вказаного листа було додано довідку про розрахунок грошової компенсації за невикористані 129,5 календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи на посадах помічника-консультанта народного депутата України, загальна сума якої становить 75692,77 грн.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У відповідності до положень ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

За вказаних обставин, а також з урахуванням складених відповідачем розрахунків сум, належних до виплати позивачу згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022 саме шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 129,5 календарні дні щорічної основної відпустки за періоди з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2014 року та з 11 травня 2016 по 27 серпня 2019 року.

Згідно з наданими відповідачем розрахунками грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи позивача на посаді помічника-консультанта народного депутата України з 01.04.2013 по 30.09.2014, сума такої компенсації становить 4 825,89 грн та 2 834,24 грн, що разом складає 7 660,13 грн.

Крім того, відповідно до розрахунку оплати відпустки за період з 11.05.2016 по 27.08.2019, сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки становить 68 032,64 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованої грошової компенсації за невикористані 129,5 календарних днів щорічної основної відпустки становить 75 692,77 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 81, 83, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича про зміну способу порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022 у цивільній справі № 757/48563/21-ц шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 129,5 календарні дні щорічної основної відпустки за періоди з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2014 року у розмірі 4 825,89 грн та 2 834,24 грн, що разом складає 7 660,13 грн та з 11 травня 2016 по 27 серпня 2019 року суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 68 032,64 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Головко Ю. Г.