Рішення № 136528329, 12.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/162/26

Провадження № 2/373/720/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представниця позивача звернулася до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1583-4677 від 01.08.2025 у розмірі 46008,00 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою 01.08.2025 був укладений договір №1583-4677 про відкриття кредитної лінії з встановленою сумою кредиту 18000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 0,90% в день, стандартна відсоткова ставка 1,00% в день.

Відповідачка належним чином не виконувала свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на 10.11.2025 утворилась заборгованість, у розмірі 46008,00 грн, з яких: 18000,00 грн заборгованість за кредитом, 15840,00 грн заборгованість за відсотками, 9000,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України, заборгованість за комісією 3168,00 грн.

У відзиві на позов представниця відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Відзив на позов мотивує тим, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, відправлення досудової вимоги та її отримання відповідачкою. Зазначає про недопустимість нарахування відсотків на підставі ст.625 ЦК України за вказаним кредитним договором під час дії на території України воєнного стану.

У відповіді на відзив представниця позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на те, що без активних дій з боку відповідачки укладення вказаного кредитного договору було б неможливим. Кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою електронним підписом шляхом використанням одноразового ідентифікатора, що узгоджується з вимогами чинного законодавства України. Підписавши договір, відповідачка засвідчила свою обізнаність з його істотними умовами.

Оскільки позивач є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття банківського рахунку, то не має можливості надати первинні бухгалтерські документи. Зазначає, що первинними документами можуть бути такі, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, хоча вони не є такими в розумінні бухгалтерського обліку. Перерахування кредитних коштів було здійснене за реквізитами карткового рахунку, зазначеними відповідачкою при заповненні відповідної анкети. Перерахування кредитних коштів було проведене ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на підставі укладеного із позивачем договору про надання послуг з приймання та переказу платежів №02/06/2020 від 10.06.2020. Довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування кредитних коштів підписана електронним підписом генерального директора та скріплена електронною печаткою вказаного товариства, тому підтверджує достовірність наявних у ній даних.

Зазначає про законність нарахування позивачем відсотків на підставі ст.625 ЦК України, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 та яким виключено норму про звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Також зазначає, що позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, направивши на адресу відповідачки відповідну вимогу.

Щодо заявленого представником відповідача розміру витрат на правничу допомогу, то вважає, що він є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та наданим представницею обсягом послуг.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від представниці відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.

02.04.2026 через систему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла відповідь на відзив.

Судом встановлено наступні обставини:

01.08.2025 між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» № 1583-4677, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 18000,00 грн на строк 300 календарних днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,0% за кожен день користування кредитом, комісією за видачу кредиту у розмірі 20,00% від суми виданого кредиту.

Пунктом 8.2 кредитного договору передбачено обов`язок позичальниці, у випадку порушення своїх зобов`язань за договором, сплатити кредитодавцю заборгованість, з урахуванням 401500% від суми заборгованості у відповідності до положень ст.625 ЦК України

Кредитний договір засвідчений електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора.

У п.4.2 договору зазначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У п.13 кредитного договору зазначений особистий платіжний засіб позичальниці НОМЕР_1 .

З інформаційної довідки ТОВ «Контрактовий дім» №17605 від 12.11.2025 вбачається, що на підставі договору №02/06/2020 від 01.06.2020, укладеного з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було успішно перераховано 01.08.2025 о 18:29 кошти у розмірі 18000,00 грн на карту № НОМЕР_1 на виконання умов кредитного договору №1583-4677 від 01.08.2025, ID платежу 1650090326.

Також факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідно до якої 01.08.2025 через платіжну систему «EasyPay» було здійснене перерахування коштів у розмірі 18000,00 грн на карту № НОМЕР_1 за кредитним договором №1583-4677 від 01.08.2025, платіж №1650090326.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку станом на 10.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 46008,00 грн, з яких: 18000,00 грн заборгованість за кредитом, 15840,00 грн заборгованість за відсотками, 9000,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України, заборгованість за комісією 3168,00 грн.

До позову також додані копії досудового вимоги №1583-4677/в від 28.11.2025 та докази направлення її 05.12.2025 на адресу відповідачки.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідачки, як споживача послуг позивача.

Судом встановлено, що підписавши кредитний договір №1583-4677 від 01.08.2025, відповідачка прийняла умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Позивачем було передано відповідачці на виконання договору, визначену в них суму коштів, що підтверджується довідками ТОВ «Контрактовий дім» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», де вказано всю необхідну інформацію для ідентифікації цього платежу, як такого, що здійснений на виконання договору №1583-4677 від 01.08.2025. Здійснення перерахування кредитних коштів з використанням платіжної системи узгоджуються з приписами Закону України «Про платіжні послуги».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, як стверджує представниця позивача, оскільки він є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.

Разом з тим, пункт 8.2 договору щодо обов`язку позичальника сплатити заборгованість із нарахуванням штрафних санкцій у вигляді відсотків, передбачених ст.625 ЦК України, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі № 40 від 12.01.2026, затвердженими відповідними Законами України.

Кредитний договір між сторонами укладено 01.08.2025 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов`язання.

Суд не може погодитися з аргументами представниці позивача про те, що норми Цивільного кодексу України в частині застосування під час дії воєнного стану наслідків порушення виконання зобов`язань, передбачених ст.625 ЦК України, є загальними та поступаються в пріоритеті нормам спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Із системного аналізу, як приписів п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на які вказує представниця позивача, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час дії воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин вимога про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, у розмірі 9000,00 грн не підлягає задоволенню.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за договором, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 37008,00 грн, з яких 18000,00 грн заборгованість за кредитом, 15840,00 грн заборгованість за відсотками, 3168,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову позивачем визначена сумою 46008,00 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 37008,00 грн, що становить 80,44% від ціни позову, то з урахуванням принципу пропорційності з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2141,63 грн судового збору (2662,40 грн : 100% х 80,44%).

Представницею відповідачки заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правничої допомоги б/н від 25.02.2026; акту здачі-приймання наданих послуг від 09.03.2026; квитанції б/н від 09.03.2026;ордеру серії АР №1301442 від 09.03.2026; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Зважаючи на викладене розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1583-4677 від 01.08.2025 у розмірі 37008 (тридцять сім тисяч вісім) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 15840 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, комісії у розмірі 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 37 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк