Рішення № 136528306, 13.05.2026, Миронівський районний суд Київської області

13.05.2026

Єдиний унікальний № 371/1688/25 провадження № 2/371/531/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1688/25

Провадження № 2/371/531/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судового засідання Чайки А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що він та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матір`ю дитини ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 03 червня 2024 року рішенням Ржищівського міського суду Київської області. За судовим рішенням від 23 жовтня 2024 року місце проживання неповнолітньої дитини було визначено за його місцем проживання.

Факти вони не проживають з відповідачем з лютого 2022 року. Вона виїхала за кордон на постійне місце проживання, залишила дитину та не бажає займатися її вихованням. Неповнолітня дитина проживає разом з ним, перебуває на його утриманні. Він самостійно опікується дочкою.

Неодноразово він намагався повернути матір для дитини та використав всі можливі способи для примирення, проте всі його зусилля виявились марними.

Відповідач своїх батьківських обов`язків щодо дочки не виконує, як в матеріальному, так і в моральному плані. Вона не приймає участі у житті дитини та її вихованні, навчальний заклад не відвідує, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не телефонує їй та й взагалі не проявляє до доньки ніякого інтересу та материнських почуттів. Доглядом, вихованням та лікуванням дитини займається він. Лише він приходить до школи на виклики, є активним учасником життя ліцею, допомагає з ремонтами і завжди відгукується на прохання класного керівника.

Просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позов не подала.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, в поясненнях послався на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що вони з відповідачем мають двох дітей. Син ОСОБА_4 є повнолітнім, дочка ОСОБА_5 , 2010 року народження, не досягла повноліття.

З травня 2022 року відповідач проживає за кордоном. Деякий час дочка проживала з мамою, місяць походивши в Чехії до школи, вирішила повернутися в Україну. Подружні стосунки між ними розладилися, на неодноразові його прохання зберегти ці стосунки, відповідач заперечувала, він дізнався, що вона має іншого чоловіка та не має наміру повертатися до сім`ї. Це стало підставою для розірвання шлюбу.

Дочка проживає з ним, навчається у 9 класі Піївського ліцею «Ерудит». Матір спілкується з дочкою в телефонному режимі, допомагає їй матеріально, купує одяг, кожні три, чотири місяці приїздить в Україну, останній раз приїздила 24 грудня 2025 року. Проживати в Чехії дочка не бажає. Він є військовозобов`язаним, переймається тим, щоб дитина не залишилася сама, оскільки його в будь який час можуть мобілізувати.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлялася за адресою зареєстрованого місця проживання 29 жовтня 2025 року, 10 грудня 2025 року та 06 січня 2026 року.

За отриманими відомостями, 07 листопада 2025 року, 29 грудня 2025 року та 25 лютого 2026 року судову повістку про виклик до суду вручено члену сім`ї відповідача.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, яка мала брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в судове засідання не з`явилася та на відеоконференцію через Ржищівський міський суд Київської області не вийшла.

Зважаючи на наведені обставини, враховуючи правила статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області.

Свідок ОСОБА_6 до суду не з`явився, позивач відмовився від допиту свідка.

Фактичні обставини справи

У судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 травня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Піївською сільською радою Миронівського району Київської області 15 вересня 2010 року (а.с. 12).

Сімейне життя сторін не склалося, ОСОБА_2 залишила сім`ю і з травня 2022 року проживає за кордоном. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 03 червня 2024 року шлюб сторін розірвано (а.с. 14-15). Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 23 жовтня 2024 року місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

За даними листа Піївського старостинського округу виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області № 14/07-02-02/135 від 18 листопада 2025 року ОСОБА_2 виїхала за кордон, приїздить додому рідко (а.с. 55).

Згідно з даними витягу з Реєстру Ржищівської територіальної громади від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 (а.с. 13). У вказаному будинку дитина проживає разом з позивачем.

За даними довідки про доходи від 19 лютого 2024 року, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», займає посаду машиніста друкарсько-висікального агрегата (Виробничий цех основний персонал), розмір його доходів, починаючи з серпня 2023 року до січня 2024 року, складає 70966,44 грн (а.с. 23).

Відповідно до довідки № 172 від 14 листопада 2025 року, виданої директором Піївського ліцею «Ерудит» Ржищівської міської ради Київської області Осипенко Я.В. є ученицею 9 класу ліцею. Мати ОСОБА_2 , понад три роки тимчасово проживає та працює в Чехії, відвідує дочку 3-4 рази на рік по 10-12 днів. Забезпечує її одягом, мають добрі та довірливі стосунки. Навчанням і вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 (а.с. 56).

За даними акту обстеження житлового приміщення на предмет проживання в ньому громадян від 06 червня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , комісією встановлено, що в даному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 - власник будинку, а також його діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , зареєстрована ОСОБА_2 - дружина позивача, з лютого 2022 року виїхала за кордон. Вихованням та утриманням неповнолітньої ОСОБА_3 займається виключно її батько (а.с. 20).

За відомостями довідки КНП «Ржищівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ржищівської міської ради № 181 від 13 листопада 2025 року, на медичні огляди ОСОБА_3 приходить лише з батьком ОСОБА_1 (а.с. 54).

З письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 від 15 грудня 2025 року, наданих начальнику Служби у справах дітей та сім`ї, вбачається, що мама неповнолітньої ОСОБА_2 з нею не проживає, оскільки працевлаштована в Чехії. Спілкуються вони в телефонному режимі, мама фінансового допомагає, приїздить у період своєї відпустки, під час якої вони добре спілкуються та проводять дозвілля. Мама цікавиться навчанням та здоров`ям дочки (а.с. 57).

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_9 розглядалося 15 грудня 2025 року комісією з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Ржищівської міської ради Київської області.

За даними висновку комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Ржищівської міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради № 310 від 18 грудня 2025 року, вказаний орган з питань захисту прав дитини дійшов висновку, що щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються на розсуд суду (а.с. 52-53).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв?язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам?ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров?я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Відповідно до приписів статей 76, 80, 81, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

В судове засідання мати дитини та представник органу опіки та піклування не з`явилися. Спір вирішується судом без участі відповідача з підстав її відсутності за зареєстрованим місцем проживання у зв?язку з виїздом за кордон, та за відсутності представника органу опіки та піклування.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав позивач як на підставу позбавлення батьківських прав відповідача посилався на те, що вона тривалий час перебуває за межами України,додому повертатися не бажає, ухиляється від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини, дочка проживає з ним.

Таким чином правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обовязків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про злісне та умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов?язків.

Надані суду позивачем докази беззаперечно не підтверджують ті обставини, що біологічна матір ОСОБА_9 не спілкується з дочкою, не утримує її, не має з нею психоемоційного контакту, не має наміру виконувати свої батьківські обов`язки, її поведінка є винною по відношенню до дитини.

В ході розгляду справи встановлено, що матір дитини (відповідач у справі) хоч і перебуває за кордоном, але постійно спілкується з дочкою, бере участь у вихованні та утриманні дитини, виконує батьківські обов`язки, дійсно проявляє інтерес до дитини.

У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 722/225/23, провадження № 61-248св24, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що вимушене тимчасове перебування матері за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дітьми. Але при цьому вона не усувається від виховання та утримання своїх дітей, цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матірю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Та обставина, що відповідача тимчасово перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Суд враховує, що матір ніколи не втрачала інтересу до своєї дитини, в тому числі до участі у її вихованні, забирала дочку до себе в Чехію та пропонувала їй залишитися разом з нею задля спільного проживання. Саме дочка виявила бажання проживати в Україні разом з батьком. Матір підтримує постійне спілкування з дочкою, цікавиться її життям та навчанням, надає матеріальну допомогу, періодично приїздить до дочки та проводить з нею час.

Щодо висновку комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Ржищівської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21) та інші).

Відповідно до частини п?ятої статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом наданого суду висновку комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Ржищівської міської ради Київської області на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 15 грудня 2025 року, члени комісії з питань захисту прав дитини переглянули надані їм документи та у прийнятті рішення щодо позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_9 покладаються на розсуд суду.

Висновок містить відомості про те, що ОСОБА_3 з лютого 2022 року проживає з батьком, оскільки мати перебуває за кордоном. Дитина відвідує Піївський ліцей «Ерудит». Згідно листа № 172 від 14 листопада 2025 року, наданого до комісії з питань захисту прав дитини, встановлено, що мати спілкується з дочкою в телефонному режимі, відвідує її в Україні 3-4 рази на рік, забезпечує її матеріально, купує одяг, вони мають добрі та довірливі стосунки, мати приймає участь у її вихованні.

При складенні висновку секретар комісії зазначила, що в телефонному режимі мала розмову з ОСОБА_2 , яка зазначила, що вона працевлаштована за кордоном, до доньки часто приїздити не може, приїздить лише під час своєї відпустки, з дитиною спілкується, фінансово допомагає.

Складений висновокне містить відомостей про те, що орган опіки та піклування прийняв рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Наданий суду висновок органу опіки та піклування суд бере до уваги з тих підстав, що він гне містить відомостей про те, що застосування до матері такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Вказані встановлені обставини дають підстави для висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на її свідоме ухилення від виконання батьківських обов?язків щодо виховання дочки.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).

У постанові від 01 серпня 2024 року Верховний Суд у справі № 61/25311/20-ц зазначив, що позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз?єднання.

Реалізація взаємного спілкування між матір?ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 49, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв?язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз?єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).

Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно до закону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (Jovanovic v. Sweden), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).

Обґрунтованих доводів та доказів щодо свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов?язків чи наявності обставин, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, позивач не надав. Суд не встановив фактів заподіяння шкоди дитині або наявність загрози для її розвитку та здоров?я.

Позивач при розгляді спору вказав, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, проте така мета не повинна досягатися шляхом позбавлення матері дитини батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду

На підставі статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин щодо свідомого, злісного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки ОСОБА_9 , якими обґрунтував позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача. Позивач не надав достатніх доказів того, що позбавлення батьківських прав відповідача необхідне для забезпечення дотримання чи поновлення прав та/чи інтересів дитини та буде відповідати якнайкращим її інтересам.

Суд взяв до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам стосовно дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Щодо розподілу судових витрат

При подачі позову позивач сплатив 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Третя особа:

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 35486602, місцезнаходження : будинок під номером 22, вулиця Соборна, місто Ржищів, Обухівський район, Київська область.

Дата складення повного судового рішення 13 травня 2026 року.

Суддя Л.О. Капшук