Рішення № 136527929, 13.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14593/25

2/296/984/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «Він Фінанс» - Романенко М.Е. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №813833 від 22.04.2019 у розмірі 30 928,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 22.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №813833 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

1.3. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. У свою чергу, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на день подання позову становить 24 346 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 7 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 3780 грн., заборгованість за простроченими процентами 10 206 грн., заборгованість за штрафами 3360 грн.

1.4. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»), як фактором, було укладено договір факторингу №1, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №813833 від 22.04.2019. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 24 346 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 7 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 3780 грн., заборгованість за простроченими процентами 10 206 грн., заборгованість за штрафами 3360 грн. Також просив стягнути 3% річних в сумі 2017,05 грн та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 4 565,44 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 07.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/14593/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.67).

2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 22.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір №813833 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 7000 грн терміном на 30 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с.29-31).

3.2. У пункті 1.3.2 вказаного договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,80% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту.

3.3. Знижена процентна ставка 0,90% від суми позики за кожен день користування позикою (п.1.3.1 договору).

3.4. Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п.1.5. договору).

3.5. У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п.1.6. договору).

3.6. Пунктом 3.2 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

3.7. Відповідно до Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №813833 від 22.04.2019 (графік розрахунків), дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 22.05.201, сума кредиту 7000 грн., сума нарахованих процентів 1890 грн. Разом до оплати 8890 грн (а.с.32).

3.8. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 593492 22.04.2019 13:08:01 (а.с.47).

3.9. 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Строк дії договору до 31.12.2018 (а.с.21-26).

3.10. 31.12.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу №1 від 12.04.2018, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2019 (а.с.51).

3.11. 12.09.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено додаткову угоду №25 до договору факторингу №1 від 12.04.2018, якою внесено зміни до п. 3.1.1 та п.3.1.2 договору (а.с.52).

3.12. Відповідно до реєстру прав вимог №25 від 12.09.2019, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №813833 від 22.04.2019 в сумі 10 780 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 7000 грн.; сума заборгованості за відсотками 3780 грн (а.с.19, 24).

3.13. Відповідно до карти обліку договору (розрахунку заборгованості), ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24 346 грн., з яких: 7 000 грн заборгованість за кредитом; 3 780 грн заборгованість за відсотками; 10 206 заборгованість за простроченими процентами; заборгованість за штрафами 3 360 грн (а.с.13-15, 36).

3.14. 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «ФК Довіра і Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» (а.с.34-35).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №813833 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 7 000 грн терміном на 30 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

5.2. Крім того, сторонами погоджену стандартну відсоткову ставку 1,80% в день, яка застосовується у межах строку кредиту та знижену процентна ставка 0,90% від суми позики за кожен день користування позикою.

5.3. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

5.4. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору №813833 від 22.04.2019 сплачено: 21.05.2019 1890 грн., які зараховані на оплату відсотків.

5.5. Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.6. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.8. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.9. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.10. 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1 та додаткові угоди до нього, а також підписано реєстр прав вимог №25 від 12.09.2019, за якими ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») набуло право грошової вимоги до боржника за договором №813833 від 22.04.2019.

5.11. Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

5.12. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

5.13. Відповідно до карти обліку договору (розрахунку заборгованості), ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24 346 грн., з яких: 7000 грн заборгованість за кредитом; 3780 грн заборгованість за відсотками; 10 206 заборгованість за простроченими процентами; заборгованість за штрафами 3360 грн.

5.14. На виконання умов кредитного договору №813833 від 22.04.2019 ОСОБА_1 сплачено 21.05.2019 1890 грн., які зараховані на оплату відсотків.

5.15. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.16. Суд звертає увагу на те, що за умовами договору клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується) (п.1.7 кредитного договору).

5.17. Оскільки, ОСОБА_1 протягом погодженого сторонами строку кредитування сплачено відсотки за користування кредитом в сумі 1890 грн., строк кредитування продовжено на 30 днів, відповідно до умов п.1.6 та п.1.7 договору зі сплатою відсотків в розмірі 1,80% в день.

5.18. Таким чином, загальна заборгованість за відсотками складає 3780 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

5.19. Відповідно до п.4.5 договору сторони погодили, що штрафи нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором не може перевищувати 50% суми одержаної клієнтом за договором і становить 3500 грн.

5.20. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не виконав умови договору, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 3360 грн підлягають задоволенню.

5.21. Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню на користь позивача складає 14 140 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 7000 грн., заборгованість по процентах 3780 грн та штраф в розмірі 3360 грн.

5.22. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.23. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем, на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 22.05.2019 по 23.02.2022 в сумі 2 651,58 грн (1,18752327% індекс інфляції за вказаний період ) та 3% річних за цей же період з 22.05.2019 по 23.02.2022, що становить 1172,65 грн (14 140 грн х 3% х 1009 днів прострочення).

5.24. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №813833 про надання споживчого кредиту від 22.04.2019 в розмірі 17 964,23 грн., яка складається з: суми заборгованості по тілу кредиту 7000 грн., заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 3780 грн., суми боргу за штрафами 3360 грн., суми інфляційних витрат 2 651,58 грн., суми 3% річних 1172,65 грн., а в решті позову слід відмовити.

5.25. Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову.

5.26. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

5.27. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

5.28. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Крім того, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із позовом. Отже позовна заява подана в межах строку позовної давності.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (58,08%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 406,93 грн за подання позовної заяви до суду.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №23 від 22.03.2024 (а.с.16-20), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023 (а.с.27, 28), копію акту на підтвердження факту надання правничої допомоги від 19.12.2025, згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 5 000 грн (а.с.37), копію детального опису робіт (а.с.46).

6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 30 928,49 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за договором №813833 про надання споживчого кредиту від 22.04.2019 в розмірі 17 964 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 23 копійки, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 406 (одна тисяча чотириста шість) гривень 93 копійки та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»,

місцезнаходження за адресою:

04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8,

код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Олена РОЖКОВА