Рішення № 13652734, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 8/186пн

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Сгари Е.В., Риженко Т.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача, Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33852448,

про визнання права власності, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився,

від прокуратури: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Справа розгадається відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. та розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 26.08.2009р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Маріуполь, Позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, м.Маріуполь Донецької області, про визнання права власності на основні нежитлові будівлі: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2008р. позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, задоволені повністю, за останньою визнано право власності на основні нежитлові будівлі: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2008р. по справі №8/186пн скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. справу №8/186пн передано на розгляд судді Іванченковій О.М.

Ухвалою суду від 26.08.2009р. справа прийнята до провадження та призначено її розгляд.

26.11.2009р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області справу №8/186пн передано на колегіальний розгляд. З цією метою створено суддівську колегію, склад якої змінювався.

Ухвалою суду від 14.10.2009р. до участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача Маріупольську міську раду, м.Маріуполь Донецької області.

18.11.2009р. виключено Міське комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” зі складу Відповідачів по доній справі, виключено Маріупольську міську раду зі складу третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача та залучено останнього до участі у справі №8/186пн у якості належного Відповідача, про що винесено відповідний процесуальний документ.

21.05.2010 року через канцелярію господарського суду Донецької області Позивачем надано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Міському комунальному підприємству „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” здійснювати технічну інвентаризацію, видавати довідки-характеристики, витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, технічний паспорт обєкту нерухомого майна, видавати необхідні довідки та документи, відповідну технічну документацію, здійснювати будь-які інші дії, що можуть мати наслідком зміну власника майна або зміни у складі майна: нежитлових приміщень абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні наведеної заяви судом відмовлено, про що 25.05.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог.

Прокурор надав письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Склад судової колегії змінювався розпорядженням заступника голови суду.

Перед початком розгляду справи по суті сторін та інших учасників процесу було ознайомлено з правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено, що між Позивачем та Маріупольською міською радою був укладений договір оренди від 09.12.2006р., за умовами якого Фізична особа підприємець ОСОБА_1 отримала у користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій в процесі господарської діяльності останнім були збудовані основні нежитлові будівлі: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент.

Листом б/н від 18.10.2007р. Позивач звернувся до Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте, листом №2817 від 18.10.2007р. останній повідомив, що будівництво основних нежитлових будівель: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент проведено самовільно.

Внаслідок непроведення Міським комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” державної реєстрації права власності на вищезазначені нежитлові будівлі та відсутності відповідних правовстановлюючих документів на них, Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на спірне майно на підставі пункту 5 статті 376, статті 392 Цивільного кодексу України.

В якості доказу дотримання ним будівельних норм і правил при проведенні будівництва та реконструкції спірних обєктів надано висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасспецмонтаж" про задовільний технічний стан (ІІ категорія технічного стану) будівельних конструкцій: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент з можливістю подальшої безпечної їх експлуатації.

Оцінивши в сукупності викладені представниками сторін та учасниками судового процесу доводи та заперечення, та представлені в їх обґрунтування докази, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, господарський суд вважає, що позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами частини 1 статті 376 вказаного Кодексу, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 ЦК України).

Проте, за частиною 4 статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки власником з цільовим призначенням, яке передбачає можливість будівництва на ній; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб, наявність необхідної дозвільної документації на будівництво та реконструкцію спірних нежитлових приміщень, а також дотримання норм щодо будівництва та реконструкції спірних нежитлових будівель у відповідності до їх приписів

Крім того, в Постанові по даній справі колегія суддів Вищого господарського суду наголосила на необхідності з”ясування, чи всі споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак, чи підлягають вони державній реєстрації, виходячи з норм п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. (у редакції на момент звернення до суду та вирішення спору по суті).

Втім, Позивач в порушення вимог ст.ст.32, 33 ГПК України, не зважаючи на неодноразові вимоги суду, не довів обставини, обумовлені вище.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач користується земельною ділянкою під об'єктами, щодо яких він просить визнати право власності на умовах оренди, згідно укладеного договору оренди.

Відповідно до п.“б” ст.80, ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, субєктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Пунктом “є” ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

За приписами ст.25 Закону України “Про оренду землі”, орендар має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати, багаторічні насадження, лише за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до п.9.1.2 договору оренди земельної ділянки, орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку, зокрема, будівлі і споруди.

Як вбачається з умов договору, земельна ділянка надавалися в оренду з метою та за цільовим призначенням для технічного обслуговування та ремонту автомобілів (функціонування станції технічного обслуговування) по АДРЕСА_1.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження Маріупольською міською радою, як орендодавцем земельної ділянки, будівництва Позивачем спірного обєкту нерухомості.

Крім того, згідно Закону України “Про основи містобудування”, Закону України “Про планування та забудову територій”, Закону України “Про архітектурну діяльність”, будівництво обєкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Отже, вимагаючи визнати право власності на нерухоме майно, Позивач повинен надати зазначені документи. Однак, в матеріалах справи вони відсутні.

Не доведено Позивачем і дотримання норм щодо будівництва нерухомого майна при реконструкції спірної нерухомості.

Висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасспецмонтаж" про задовільний технічний стан (ІІ категорія технічного стану) будівельних конструкцій: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент з можливістю подальшої безпечної їх експлуатації не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження відповідності самочинно забудованих обєктів нерухомого майна вимогам чинних будівельних норм і правил, їх відповідності містобудівним умовам, з огляду на приписи ст.ст. 34, 41, 43 ГПК України, положення постанови Кабінету Міністрів України № 923 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів”.

Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Оскільки метод даного обстеження візуальний, не має висновків санітарно-епідеміологічної та пожежної служб та інших державних органів, суд вищевказаний висновок не приймає як належний та допустимий доказ по справі в порядку ст. 34 ГПК України.

Крім того, за відсутності відповідних документів зясувати, чи всі споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак, чи підлягають вони державній реєстрації, виходячи з норм п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. (у редакції на момент звернення до суду та вирішення спору по суті), суду не представилось можливим.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені вище обставини, в задоволенні позовних вимог Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, про визнання права власності на основні нежитлові будівлі: абк-Б-1, А2-1-склад, а-1-склад, а2-1-склад, а5-1-склад, а3-1-тамбур, а6-1-бокс, А3-1-фундамент, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Донецької області, відмовити.

2.В судовому засіданні 27.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Іванченкова О.М.

Суддя Е.В. Сгара

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення підписано 31.12.2010р.