Рішення № 136526678, 14.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 639/9931/25

2/583/862/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 року на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харків від 29.12.2025 р. до Охтирського міськрайонного суду надійшла позовна заява ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 2744757 від 28.12.2021 р. в розмірі 39633,60 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 28.12.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 20000,00 грн. строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день. 23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 01.02-25/23, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 2744757 на суму 39633,60 грн. перейшло до позивача. Всупереч вимогам договору відповідач не виконала своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути з відповідача.

07.04.2026 р. від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої заперечення мотивує тим, що звертаючись до суду, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, однак не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Також в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі, реєстри прав вимог, що переходять до нового кредитора, укладені між первісним кредитором та ТОВ «СВЕА ФІНАНС»; первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Квитанції про сплату ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є доказами видачі кредитних коштів оскільки не містять реквізитів отримувача, його ПІБ та номеру картки, відповідно дана роздруківка не є доказом видачі грошових коштів по кредиту. З наданих позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість. Крім того, позивачем нараховано заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору з порушенням приписів ст. 1048 ЦК України. Отже, відсотки за користування кредитними коштами, нараховані ТОВ «СВЕА ФІНАНС» поза межами строку кредитування не підлягають стягненню, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування. Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню не підлягають. Також зазначає що з розрахунку заборгованості вбачається що позивач стверджує про оплату відповідачем процентів у сумі 29345,64 грн. Отже, позивач вже отримав плату по кредиту і додатково заявляє до стягнення 26057,96 грн. процентів. Отже, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони в перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, у відзиві просять справу розглянути у відсутності сторони відповідача .

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Установлено, що 28.12.2021 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає позичальникові кредит на суму 20000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процента ставка становить 1,99 % в день, знижена процента ставка становить 0,8 % в день.

Відповідно до п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої кредитної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Судом встановлено, що договір № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е520.

До укладення кредитного договору, 28.12.2021 р. ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування.

28.12.2021 р. ТОВ «Лінеура Україна» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником, кредитні кошти в сумі 20000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34927-0403 від 04.03.2024 р.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20000,00 грн.

23.05.2023 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 01.02-25/23, на підставі якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 2744757, укладеним 28.12.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 39633,60 грн. (реєстр боржників № 1 від 23.05.2023 р.).

Відповідно до п.3.1.3 договору факторингу № 01.02-25/23 право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

Згідно платіжної інструкції № 9152 від 24.05.2023 р. ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було сплачено ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 807531,32 грн. за договором факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цих договорів.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. ОСОБА_1 станом на 23.05.2023 року має заборгованість в розмірі 39633,60 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 13575,64 грн., сума заборгованості за відсотками 26057,96 грн.

Суд не в повній мірі погоджується з проведеним розрахунком, оскільки кредитодавцем було самостійно збільшено відсоткову ставку на нараховано відсотки за користування кредитом в період з 25.10.2022 р. по 28.11.2022 р. включно за підвищеною відсотковою ставкою.

Відповідно до п.3.4 договору № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку

Враховуючи, що відповідно до п.1.4 договору стандартна відсоткова ставка вставлена на рівні 1,99 % та застосується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору, розмір відсотків за період з 25.10.2022 р. по 28.11.2022 р. складає 4103,96 грн. ( 13575,64 х 0,99 % х 35 днів 600 грн. (сплачених боржником)). Таким чином, сума заборгованості за відсотками за період з 28.12.2021 р. по 28.11.2022 р. становить 17823,96 грн. (4103,96 грн. + 13720,00 грн.).

Доводи представника відповідача про те, що позивачем до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків не заслуговують на увагу, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. ОСОБА_1 станом на 23.05.2023 року, проведений кредитодавцем ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та містить відомості про щоденні нарахування та сплати тіла кредиту та відсотків за період з 28.12.2021 р. по 28.11.2022 р. Даний розрахунок є чітким та зрозумілим. Відповідачем даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі, реєстри прав вимог, що переходять до нового кредитора, укладені між первісним кредитором та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», оскільки до позовної заяви позивачем додано копію договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р., платіжну інструкцію № 9152 від 24.05.2023 р. про перерахування коштів згідно договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р., реєстр боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023 р., а також витяг з даного реєстру боржників № 1 щодо боржника № 1141 ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що відсутні докази на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, так як квитанції про сплату ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є доказами видачі кредитних коштів оскільки не містять реквізитів отримувача, його ПІБ та номеру картки, відповідно дана роздруківка не є доказом видачі грошових коштів по кредиту. Такі заперечення представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки позивачем до позовної заяви додано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34927-0403 від 04.03.2024 р. відповідно до якої на підставі укладеного між сторонами договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 28.12.2021 р. о 08.43 год. успішно перераховано грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 127721555. Доказів того, що на картку № НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 20000 грн., стороною відповідача не було надано. Відповідачем також не спростовано факту наявності у нього відкритого банківського рахунку та користування карткою № НОМЕР_2 . Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, тому надані суду позивачем довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № № 34927-0403 від 04.03.2024 р. суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості у справі. Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» нараховані відсотки поза межами строку кредитування, оскільки відповідно до п. 1.3 договору № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. строк кредиту 360 днів, а відповідно до розрахунку заборгованості відсотки за договором було нараховано в період з 28.12.2021 р. по 28.11.2022 р., тобто в межах строку кредитування.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договори, укладені між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за договором № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. в розмірі 31399,60 грн. (сума заборгованості за основною сумою боргу 13575,64 грн., сума заборгованості за відсотками 17823,96 грн.).

При подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2442,40 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (79 %).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1913,70 грн. (2422,40 грн. х 79 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (вул. Іллінська, 8 м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором № 2744757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 р. в розмірі 31399,60 грн. та судовий збір в розмірі 1913,70 грн., а всього 33313,30 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова