Рішення № 136526271, 30.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58680/23-ц

Пр. № 2-1954/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Птащуку Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/58680/23-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брамлет» до ОСОБА_1 , треті особи, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та виселення без надання іншого житла,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брамлет» (далі - позивач, ТОВ «Брамлет») звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), треті особи, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та виселення без надання іншого житла.

Позов мотивовано тим, що позивач є законним власником квартири АДРЕСА_1 , тоді як відповідач продовжує фактично користуватись цією квартирою та вважає себе власником інших квартир у цьому ж будинку, право власності на які зареєстровано на підставі документів, що не відповідають фактичним характеристикам об`єкта нерухомості та наявним матеріалам технічної інвентаризації.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2023 року позов ТОВ «Брамлет», залишено без руху.

21.02.2024 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2023 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/58680/23-ц за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/58680/23-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.12.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов повністю та долучити до матеріалів справи письмовий виступ у судових дебатах.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленою про розгляд справи належним чином.

Окрім цього, відповідачем не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.

У судове засідання треті особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи убачається, що 31.03.2006 року між АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір № 94/Н, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) дол. США на строк користування до 31.03.2011 року, в порядку та на умовах, що передбачені Кредитним договором №1, а ОСОБА_2 був зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у порядку та строки, що передбачені Кредитним договором № 1.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором з ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. зареєстрований в реєстрі за № 1825, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме: квартира під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 531 кв.м., житловою площею 344,40 кв. м.

Крім того, 22.03.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 0050/0307/88-108, згідно умов якого позивач надав відповідачу кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) дол. США до 22.03.2017 року в порядку та на умовах, що передбачені Кредитним договором №2, а ОСОБА_2 був зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у порядку та строки, що передбачені Кредитним договором №2, забезпеченням виконання якого виступає іпотека, а саме вищевказана квартира.

18.06.2013 року між ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватний в реєстрі № 1358, за яким право вимоги за вказаним Кредитними договорами та Іпотечним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк», з подальшою реєстрацією переходу права вимоги у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

У 2017 році «Дельта Банк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі № 757/564/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 шляхом визнання за АТ «Дельта Банк» права власності на зазначену квартиру. На підставі цього рішення 23.10.2018 року за АТ «Дельта Банк» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1676236580000).

01.03.2019 року відбулися електронні торги з продажу активів АТ «Дельта Банк», за результатами яких ОСОБА_3 визнана переможцем торгів по лоту, що включав, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 531 кв. м за вказаною адресою.

19.06.2019 року між АТ «Дельта Банк» і ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

19.06.2019 року між АТ «Дельта Банк», як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., відповідно до п. 1.1., 1.2. якого, за цим Договором продавець передає майно, вказане в п.1.2. цього Договору у власність Покупцю, а Покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку передбаченому цим Договором. Предметом купівлі-продажу за цим Договором є наступне нерухоме майно: десятикімнатна квартир, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 531,0 кв.м., в тому числі житловою площею 344. 4 кв.м.

На підставі укладеного 19.06.2019 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , остання набула всіх прав та стала одноосібним власником квартири АДРЕСА_4 .

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2020 року у справі № 757/2520/19-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та членів його сім`ї задоволено частково: визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та членів його сім`ї.

Зазначене рішення набрало законної сили та є обов`язковим для суду при розгляді цієї справи в частині встановлених ним обставин (стаття 82 ЦПК України).

10.12.2021 року ОСОБА_3 передала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 531 кв. м, до статутного капіталу ТОВ «Брамлет» за актом приймання-передачі майна до статутного капіталу, посвідченим приватним нотаріусом.

На підставі цього акту 13.12.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Брамлет» (витяг з Реєстру, технічна документація БТІ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду позивач - ТОВ «Брамлет» - є належним і добросовісним власником квартири АДРЕСА_1 .

З письмових відповідей КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2022 року № 062/14-9895 (И-2022) та від 26.01.2023 року № 062/14-1107 (И-2023) із доданими технічними матеріалами вбачається, що за первинною технічною документацією на будинок АДРЕСА_5 в ньому станом на момент введення в експлуатацію та проведення інвентаризації існувала, зокрема, квартира АДРЕСА_2 .

Будь-яких відомостей про існування в цьому будинку квартир з номерами НОМЕР_2 первинна технічна документація не містить.

Згідно з відповідями БТІ та схемами, наданими позивачем, приміщення, зареєстровані як квартири АДРЕСА_7 , фактично відповідають частині площі квартири АДРЕСА_2 і як окремі самостійні квартири ніколи не формувалися.

Разом з тим, з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих позивачем, убачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська М.А. як державний реєстратор у травні-липні 2019 року прийняла ряд рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 , власником яких зареєстровано ОСОБА_1 , а саме:об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1827625480000, квартира за адресою: АДРЕСА_12 ; номер запису про право власності: 31512271;об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1844459980000, квартира за адресою: АДРЕСА_13 ; номер запису про право власності: 31846261;об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1844468280000, квартира за адресою: АДРЕСА_14 ; номер запису про право власності: 31846441;об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1863551480000, квартира за адресою: АДРЕСА_15 ; номер запису про право власності: 32225150;об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1863532880000, квартира за адресою: АДРЕСА_16 ; номер запису про право власності: 32224786.

Рішення про державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти прийнято приватним нотаріусом Разумовською М.А. з індексними номерами: 46825381, 47187043, 47187292, 47597343, 47596966 відповідно.

При цьому на час вчинення зазначених реєстраційних дій право власності на квартиру АДРЕСА_2 як цілісний об`єкт нерухомості було зареєстровано за АТ «Дельта Банк», а в подальшому - за ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Будь-яких рішень уповноважених органів про поділ квартири АДРЕСА_2 на інші квартири, погодженої в установленому порядку реконструкції з зміною геометричних розмірів та технічних характеристик об`єкта, суду не надано.

З наданих документів також слідує, що у будинку за адресою АДРЕСА_5 наявні нежитлові приміщення, що мають аналогічну адресу до адреси спірних квартир, зокрема, нежитлове приміщення АДРЕСА_8 , до складу якого входять коридор, підсобна, санвузол, основне приміщення, сходова клітка.

У той же час відповідно до Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, не допускається повторення номерів квартир, приміщень тощо, зокрема збіг номерів квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках.

Реєстрація спірних об`єктів за повторюваною адресою, що дублює адресу нежитлових приміщень є додатковим підтвердженням протиправності проведеної реєстрації.

Фактично квартири АДРЕСА_8 - АДРЕСА_17 були сформовані шляхом поділу площі квартири АДРЕСА_2 без належного внесення змін до технічної документації будинку та без підтвердження можливості такого поділу як формування самостійних об`єктів цивільних правовідносин.

За таких обставин суд вважає доведеним, що спірні квартири АДРЕСА_7 накладаються на квартиру АДРЕСА_2 , а державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на них створює юридичну колізію та порушує права власника квартири АДРЕСА_2 .

Правову позицію про те, що державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а лише підтверджує вже набуте право, неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1,2 ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Про це також зазначається у п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, а саме; розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до статей 1, 3, 4, 5, 18, 24, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід чи припинення речових прав, із обов`язковою перевіркою законності таких документів, повноважень особи, яка їх видала, та відсутності суперечностей між заявленими правами і вже зареєстрованими.

Пункт 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, встановлює, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу чи виділу, здійснюється за умови наявності технічної можливості такого поділу/виділу та можливості використання утвореного майна як самостійного об`єкта, а також за відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та обтяженнями.

Отже, державний реєстратор мав обов`язок перевірити чи не суперечить державна реєстрація квартир АДРЕСА_7 вже існуючому запису про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що охоплює відповідну площу поверху.

З огляду на те, що на момент реєстрації квартир АДРЕСА_8 -79 права АТ «Дельта Банк» як власника квартири АДРЕСА_2 уже були зареєстровані, а технічна документація БТІ не підтверджувала існування окремих квартир АДРЕСА_7 , приватний нотаріус Разумовська М.А. не мала правових підстав для прийняття рішень про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначені об`єкти.

Жодних належних та допустимих доказів набуття ОСОБА_1 права власності на окремі квартири, сформовані в межах площі шостого поверху будинку АДРЕСА_5 , відповідачем до суду не подано.

Даних про те, що на користь ОСОБА_1 існували правочини щодо набуття у власність частини квартири АДРЕСА_2 або належні рішення компетентних органів про поділ об`єкта нерухомого майна, суду не надано.

Крім того, згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1-16/12 від 16.12.2025 року складеного судовим експертом Сверидою О.М., який було надано представником позивача, вбачається, що квартири АДРЕСА_18 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 утворені за рахунок приміщень квартири АДРЕСА_1 .

Разом з цим, як вбачається, зі змісту вказаного висновку, достовірність наданих на дослідження документів експертом не встановлювалося. Дослідження було проведено в межах отриманих на дослідження матеріалів.

З урахуванням викладеного, враховуючи що стороною відповідача не надано суду жодних доказів на спростування позиції позивача, суд приходить до висновку, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ТОВ «Брамлет»; ОСОБА_1 не набула права власності на приміщення шостого поверху будинку АДРЕСА_5 у законний спосіб; фактичне користування частиною приміщення шостого поверху з присвоєнням умовних номерів квартир АДРЕСА_7 за відсутності належної правової підстави та при наявності зареєстрованого права іншої особи кваліфікується судом як самоправне зайняття жилого приміщення.

Частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для проживання та іншого не забороненого законом використання, а також вимагати усунення порушень його права.

Стаття 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Стаття 116 ЖК України прямо передбачає можливість виселення без надання іншого житлового приміщення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц наголосила, що новий власник житла має право на ефективний спосіб захисту у вигляді усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення осіб, які не мають чинного речового чи зобов`язального титулу на проживання, із урахуванням гарантій статті 109 ЖК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У подальшій практиці Верховного Суду (зокрема, у справах № 554/5587/20, № 521/7073/21) послідовно підкреслюється, що відсутність у особи чинного правового титулу на користування житлом за умови набуття права власності іншою особою є підставою для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні майном, у тому числі шляхом виселення.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми права, суд вважає, що фактичне проживання ОСОБА_1 у приміщенні шостого поверху будинку АДРЕСА_5 , яке накладається на квартиру АДРЕСА_2 , є самоправним користуванням житловим приміщенням, що порушує права власника - ТОВ «Брамлет», і дає підстави для її виселення без надання іншого житла.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування записів про право власності на нерухоме майно є необґрунтованими та сформульовані позивачем некоректно. З огляду на викладене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брамлет» до ОСОБА_1 , треті особи, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та виселення без надання іншого житла - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 13.05.2019 року, приватного нотаріуса Разумовська Марина Анатоліївна, про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_14 , загальною площею 113.3 кв.м., житлова площа 77.6 кв.м (індексний номер рішення: 46825381).

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 04.06.2019 року, приватного нотаріуса Разумовська Марина Анатоліївна, про внесення відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 39,8 кв.м., житлова площа 23.8 кв.м (індексний номер рішення: 47187043).

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 04.06.2019 року, приватного нотаріуса Разумовська Марина Анатоліївна, про внесення відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 97.6 кв.м., житлова площа 43.8 кв.м (індексний номер рішення: 47187292).

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 03.07.2019 року, приватного нотаріуса Разумовська Марина Анатоліївна, про внесення відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_15 , загальною площею 95.6 кв.м., житлова площа 69.6 кв.м (індексний номер рішення: 47597343).

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 03.07.2019 року, приватного нотаріуса Разумовська Марина Анатоліївна, про внесення відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 170.4 кв.м., житлова площа 124.7 кв.м (індексний номер рішення: 47596966).

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брамлет» судовий збір у розмірі 6441,60 грн.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брамлет», адреса: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 15/5, кв. 69-А, код ЄДРПОУ: 37201911.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_19 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, адреса: АДРЕСА_20 .

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_21 .

Суддя О.М.Соколов