Рішення № 136524747, 14.05.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/578/26

Провадження № 2/615/427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/578/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

27 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»(далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК Єврокредит») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г у розмірі 39 921,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21-104-867-2-21-Г, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 500,00 грн, строком до 25 квітня 2023 року, зі сплатою відсотків у розмірі 5,00 % річних.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39 921,82 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 14 392,49 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 626,33 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 6 903,00 грн.

03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 21-104-867-2-21-Г.

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 21-104-867-2-21-Г.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

13 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволені позову (а.с. 75).

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, відповідач посилається на те, що позивач, вказуючи у позові, що відповідач має перед ним борг за кредитним договором, у позові посилається на те, що кредитний договір укладений між відповідачем та Акціонерним товариством «Мегабанк». У позові відсутні посилання на факт повернення кредиту, зокрема дату повернення та суми. Окрім того, відповідач зазначив, що ним сплачено 11 березня 2022 року щомісячний платіж у розмірі 2 000,00 грн та з цієї дати Акціонерне товариство «Мегабанк» припинило свою діяльність, відповідно невідомо було на який рахунок необхідно погашати кредит, о і призвело до виникнення заборгованості. У відзиві також посилається на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та Указ Президента України, яким введено в Україні воєнний стан. Також, зазначив, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн є безпідставною, оскільки підготовка позовної заяви зі зразка складала 10 хвилин.

28 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 82-87).

В обґрунтування відповіді на відзив посилається на те, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Відповідно до тексту відзиву, відповідач знав про початок ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк». Тобто, відповідачу було відомо про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку, сплату заборгованості необхідно здійснювати на накопичувальний рахунок, що відкривається у Національному банку України. Відомості про ліквідацію Банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на веб-сайті неплатоспроможного Банку та на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зокрема, на офіційному веб-порталі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наявна інформація про банки, що ліквідуються, зокрема і про АТ «МЕГАБАНК», де наявна інформація щодо порядку погашення кредиту та щодо реквізитів. Отже, відповідач мав можливість дізнатися всю інформацію про стан заборгованості за кредитним договором, а також здійснювати погашення заборгованості, не дивлячись на те, що АТ «МЕГАБАНК» перебувало у стані ліквідації. Проте, він поставився несумлінно до своїх обов`язків щодо погашення боргу за Кредитним договором, що стало причиною наявності простроченої заборгованості. Підстави для застосовування положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у даному випадку відсутні, оскільки з відповідача стягуються тіло кредиту та відсотки саме за користування кредитом, що не є відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання. Що стосується суми витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що зі сторони позивача надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу. Відповідач же не довів перед судом неспівмірність витрат, понесених позивачем на правову допомогу та не надав жодних доказів у зв`язку із чим, на його думку, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу. У разі, якщо відповідач вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним, він повинен був надати належні докази та обґрунтування, які в матеріалах справи відсутні.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит».

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21-104-867-2-21-Г (надалі кредитний договір) (а.с. 11).

Розділом 2 кредитного договору передбачено наступне.

Кредит надається на строк: з 26 квітня 2021 року по 25 квітня 2023 року включно.

Загальний розмірі кредиту 29 500,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних 5,00.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 50,78.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору, грн 43 851,00.

Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1,80.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г від 26 квітня 2021 року, станом на 03 вересня 2024 року становить 39 921,82 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 14 392,49 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 626,33 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 6 903,00 грн (а.с. 14 зворот).

03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців (а.с. 30-32).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 21-104-867-2-21-Г (а.с. 33 зворот).

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників (а.с. 35-36).

Згідно витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 21-104-867-2-21-Г (а.с. 37 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1 -3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г від 26 квітня 2021 року, станом на 03 вересня 2024 року становить 39 921,82 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 14 392,49 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 18 626,33 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 6 903,00 грн (а.с. 14 зворот).

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків.

Посилання відповідача на те, що після припинення діяльності Акціонерним товариством «Мегабанк» у нього була відсутня інформація щодо рахунку на який необхідно погашати кредит, що в свою чергу призвело до заборгованості, суд до уваги не приймає.

Згідно рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року, що розміщено на офіційному сайті Національного банку України, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МЕГАБАНК».

Із змісту вказаного рішення вбачається, що згідно з рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року № 261-рш/БТ АТ «МЕГАБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних у зв`язку з неприведенням АТ «МЕГАБАНК» своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (далі Національний банк), після віднесення його до категорії проблемних та невиконанням АТ «МЕГАБАНК», віднесеним до категорії проблемних, вимоги Національного банку щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку протягом визначеного Національним банком строку.

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною першою ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

У свою чергу, відповідач, посилаючись на те, що не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з відсутність у нього відомостей про банківський рахунок на який необхідно було погашати кредит, не надав доказів суду щодо звернення в тому числі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Національного банку України, з метою отримання інформації про подальший порядок виконання зобов`язань за кредитним договором, за яким банк було віднесено до неплатоспроможних.

Так само, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у позовній заяві відомостей про повернення ним кредиту, оскільки відомості щодо часткового погашення ним кредиту містяться у виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 та заборгованість за кредитним договором, розрахована з урахуванням погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У свою чергу, заборгованість відповідача за кредитним договором виникла за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, які за своєю суттю не є відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання, а тому положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосуванню не підлягають.

Що стосується стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1,80.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи слідує, що в даному випадку відсутня необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за надання кредиту та обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 6 903,00 грн задоволенню не підлягають.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 26 квітня 2021 року по 02 грудня 2022 року, останнім здійснено погашення заборгованості за нарахування комісійної винагороди на загальну суму 6 372,00 грн.

Отже, з урахуванням нікчемності умов договору про нарахування та стягнення комісійної винагороди, сплачений розмір комісійної винагороди у розмірі 6 372,00 грн підлягає зарахуванню в рахунок заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г.

У зв`язку з чим, доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, через те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» не має права вимоги до нього є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г від 26 квітня 2021 року у розмірі 26 646,82 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8 020,49 грн; заборгованості за відсотками 18 626,33 грн.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 7201 від 26 березня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 777,08 грн (26 646,82 / 39 921,82 х 2 662,40).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (а.с. 41-44); ордер серії АН № 1414107 від 11 серпня 2025 року на надання адвокатом Журавльовим Станіславом Георгійовичем правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на підставі договору № 1/07 від 01 липня 2025 року (а.с. 48); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12086022 від 05 січня 2026 року, згідно якого вартість послуг з правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 складає 11 200,00 грн та включає в себе проведення юридичного аналізу, складання, підписання та подання до суду позовної заяви (а.с. 47 зворот).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн є безпідставною.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК Єврокредит» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 9 000 грн.

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 007,27 грн (26 646,82 / 39 921,82 х 9 000).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 21-104-867-2-21-Г від 26 квітня 2021 року у розмірі 26 646 (двадцять шість тисяч шістсот сорок шість) грн 82 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 020 (вісім тисяч двадцять) грн 49 коп; заборгованості за відсотками у розмірі 18 626 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 33 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 08 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 007 (шість тисяч сім) грн 27 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, код ЄДРПОУ: 40932411.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов