Рішення № 136524636, 13.05.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуселище ПетровеСправа № 941/425/26 Провадження № 2/941/533/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Больбот А. Ю.

за участю: секретаря судового засідання - Больбот Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7989253 від 19.06.2025.

Позов мотивований тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та відповідачем 19.06.2025 було укладено кредитний договір № 7989253, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7989253 від 19.06.2025 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ».

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, що стало підставою для утворення заборгованості, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» просить стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором № 7989253 від 19.06.2025 та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи призначено на 13.05.2026.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Поштова кореспонденція, яка надсилалась судом за зареєстрованим місце проживання відповідача, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення поштової кореспонденції у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштової кореспонденції.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши справу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7989253, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит на суму 5000,00 грн. під 0,0010 % річних строком на 360 днів.

Кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 879668.

Відповідно до платіжного доручення № 156042805 від 19.06.2025 кошти в сумі 5000,00 грн. ТОВ «МІЛОАН» перераховано на картку відповідача № НОМЕР_1 , яку останній зазначив у кредитному договорі.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7989253 від 19.06.2025 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ».

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 21920,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7920,00 грн. - заборгованість за комісіями; 9000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За змістом частин 3 та 4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із наявних по справі доказів, відповідач не здійснив погашення кредитної заборгованості на користь позивача.

Беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитними договором, не виконав, суд, вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення 7920,00 грн. заборгованості за комісіями, суд зазначає наступне.

Згідно «Термінів та визначень» кредитного договору № 7989253 від 19.06.2025:

Комісія за надання кредиту встановлена в п.1.5.1 цього Договору винагорода, що одноразово нараховується Кредитодавцемза підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) Позичальнику.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Згідно пункту 1.5.1. кредитного договору № 7989253 від 19.06.2025, комісія за надання кредиту: 1350,00 грн., яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно пункту 1.5.2. кредитного договору № 7989253 від 19.06.2025, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16060,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно частин 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає більше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).

Кредитним договором відповідачу встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п.1.5.2. кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не більше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості.

Ураховуючи те, що відповідачу встановлено систематичну плату за послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку про те, що положення пункту п.1.5.2. кредитного договору щодо обов`язку позичальника систематично сплачувати плату за обслуговування кредиту в терміни та у розмірах, визначених графіком платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування плати за обслуговування кредиту у розмірі 6570,00 грн. (7920,00 грн. заборгованість по комісіям 1350,00 грн. комісія за надання кредиту = 6570,00 грн.) та про відмову в стягненні такої складової заборгованості.

Що стосується позовних вимог про стягнення суми штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі 9000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4.1. кредитного договору № 7989253 від 19.06.2025, У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Відтак у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з позичальника штрафних санкцій за договором про споживчий кредит № 7989253 в розмірі 9000,00 грн. за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки слід відмовити.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що при обрахунку ціни позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» допущено арифметичну помилку, адже загальна вартість складових заборгованості, про стягнення якої просить позивач, складає 21920,00 грн. (5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту + 7920,00 грн. заборгованість за комісіями + 9000,00 заборгованість за штрафними санкціями), а не 34301,74 грн., як вказано у позовній заяві.

За вказаних обставин, позов підлягає до часткового задоволення у сумі 6350,00 грн. (5000,00 грн. тіла кредиту - 1350,00 грн. комісія за надання кредиту).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 771,30 грн. (6350,00 грн. ? 21920,00 грн. ? 100 % = 28,97 % задоволених позовних вимог; тому 2662,40 грн. судового збору ? 86,30 % = 771,30 грн.)

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, заявку про надання правової допомоги № 168 від 10 лютого 2026 року, витягом з акту № 168 про надання правової допомоги від 10 лютого 2026 року, платіжну інструкцію № 418 від 26 лютого 2026 року, з яких вбачається, що вартість наданої професійної правничої допомоги становить 12000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3476,40 грн. (12000,00 грн. ? 28,97 % задоволених позовних вимог = 3476,40 грн.).

Крім того, позивачем надано докази на підтвердження витрат, пов`язаних із підготовкою та направленням документів боржнику, а саме: договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30 жовтня 2025 року, додаток № 3 до вказаного договору, акт надання послуг № 80 від 28 лютого 2026 року, згідно яких вартість наданих послуг складає 381,74 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 110,58 грн. (381,74 грн. ? 28,97 % задоволених позовних вимог = 110,58 грн.).

На підставі ст.ст. 509, 512, 514, 516, 517, 526, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) заборгованість за кредитним договором № 7989253 від 19.06.2025 у розмірі 6350,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 771,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3476,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 110,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 13.05.2026.

Суддя А.Ю. Больбот