Постанова № 13652327, 26.01.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 січня 2011 р. № 13/33 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:Мирошниченка С.В.,

Барицька Т.Л.,

Жукової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації "Співдружність Комп" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 28.09.2010 р.

та на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 16.04.2009 р.

у справі№ 13/33 господарського суду Полтавської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до1.          ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод";

2.          Корпорації "Співдружність Комп";

3.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т";

4.          ТОВ "ХК "Кременчуцький автоскладальний завод";

5.          ТОВ "Інтер-Авто"; 6. ТОВ "Авто-Холдинг"

простягнення заборгованості за участю представників сторін: позивачаПужакова О.В., відповідача-1

відповідачів 2-6Заброда М.Л.,

Не з’явилися, В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позову від 07.04.2009 р.) до відповідачів про стягнення солідарно з відповідачів 30152458,16 доларів США, з них:борг за кредитом –29243496,68 доларів США;борг по процентам за користування кредитом - 862683,16 доларів США;борг по пені за несвоєчасне повернення кредиту –37096,66 доларів США;заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом –9181,66 доларів США.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2009 р. (суддя: Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. (судді: Мазур Л.М., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, Корпорація "Співдружність Комп" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У касаційній скарзі зазначено про порушення господарськими судами норм права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як встановили господарські суди, 26.12.2008 р. відповідач-1 (позичальник) та позивач (Банк) уклали договір про відкриття кредитної лінії № 406-МВ/08 (далі - Договір), за яким банк відкрив позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію із строком дії –до 30.09.2010 р., з лімітом кредитної лінії –сума, еквівалентна: в період з дати набуття чинності договором по 31.12.2008 р. –32250000 доларів США; в період з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р. –30250000 доларів; з 01.02.2009 по 28.02.2009 –29250000 доларів; з 01.03.2009 р. по 31.03.2009 –28250000 доларів; з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 -25250000 доларів США; з 01.05.2009 р. по 31.05.2009 -22250000 доларів; з 01.06.2009 р. по 30.06.2009 р. –20550000 доларів; з 01.07.2009р. по 31.07.2009 - 17550000 доларів; з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. - 14550000 доларів; з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 –7250000 доларів США,

та зі сплатою процентів: за користування частиною кредиту, наданою у доларах США - в розмірі 18 % річних, за користування частиною кредиту, наданою у гривнях та/або у євро та /або у російських рублях - в розмірі визначеному додатковими угодами, на підставі яких надаються кредитні кошти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 8 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях. Порядок встановлення цих ставок передбачено п. 16 Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. N 299 (зі змінами і доповненнями).

У кредитному договорі, під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, за якої після надання позичальнику одного або декількох траншів у загальній сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, подальше кредитування не здійснюється, незалежно від того, чи повернений він банку.

Згідно з п. 4.2 Договору, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної ліні, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди, укладеної між позичальником та банком, у строк не пізніше 2 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід’ємною частиною цього Договору.

Додатковою угодою № 2 від 30.01.2009 р. до Договору, внесено зміни в п. 4.2 Договору щодо підстав надання траншу, а саме: кожний транш надається на підставі окремої заяви позичальника про надання траншу у строк не пізніше 2 календарних днів з дня її надходження до банку. Заява позичальника про надання траншу є невід’ємною частиною Договору.

Згідно п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.01.2009 р.), позичальник зобов’язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував суму, еквівалентну станом на 01.01.2009 р.–30250000 доларів США; станом на 01.02.2009- 29250000 доларів; станом на 01.03.2009 -28250000 доларів; станом на 01.04.2009 -25250000 доларів; станом на 01.05.2009 -22250000 доларів; станом на 01.06.2009 -20550000 доларів; станом на 01.07.2009 - 17550000 доларів; станом на 01.08.2009 -14550000 доларів; станом на 01.09.2009 -7250000 доларів; станом на 30.09.2009 р.-0,00 доларів США.

На виконання Договору банк надав позичальнику кредит на суму 30243496,68 доларів США: 7899922,67 доларів - на підставі додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 р.; 22343574,01 доларів –на підставі заяви позичальника про надання траншу № 53 від 30.01.2009 р.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 11.6 Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, плати за управління кредитом і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення позичальнику відповідної вимоги у разі суттєвого порушення позичальником цього договору.

Згідно з п. 11.5 Договору, суттєвим порушення позичальником цього договору вважається, зокрема, повне або часткове прострочення повернення будь-якого траншу у термін, визначений згідно з п. 9.1. цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 12 місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів наданих менше ніж за 12 місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у п. 1.4 договору, - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що відповідач вимоги договору не виконав, своєчасно отриманий кредит (строк повернення якого настав) не повернув. Крім того, позичальник не виконав зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.03.2009 р. по 31.03.2009 р. у сумі 453274,20 доларів, що перенесені на рахунки простроченої заборгованості. Отже, Позичальник своєчасно не сплатив проценти, нараховані за лютий, березень 2009 р. у сумі 862683,16 доларів США.

Враховуючи несвоєчасне виконання Позичальником зобов'язань, на підставі п. 11.1 Договору та вимог законодавства, останньому нараховано пеню за прострочення повернення частини кредиту та сплати процентів. Загальний розмір пені, нарахованої станом на 07.04.2009 р. становить: 37096,66 доларів - пеня за кредитом;9181,66 доларів - пеня за процентами.

Загальний розмір заборгованості позичальника станом на 07.04.2009 р. становить 30152458,16 доларів США, з них: 29243496,68 доларів США - борг за кредитом; борг по процентам за користування кредитом у сумі 862683,16 доларів; борг по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 37096,66 доларів; борг по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 9181,66 доларів США.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань відповідача за договором про відкриття кредитної лінії, укладено наступні договори поруки: 30.12.2008 р. між позивачем та Корпорацією "Автоінвестстрой" (поручитель-1) №605-П/08; 29.12.2008 р. між позивачем та ТОВ "Автосервіс-Т" (поручитель-2) №606-П/08; 29.12.2008 р. між позивачем та ТОВ "ХК "Кременчуцький автоскладальний завод"(поручитель-3) № 607-П/08; 30.12.2008 р. між позивачем та ТОВ "Інтер-Авто" (поручитель-4) № 608-П/08; 29.12.2008 р. між позивачем та ТОВ "Авто-Холдинг" (поручитель-5) № 609-П/08.

У відповідності до ст. 2 договорів поруки поручителі поручилися за виконання обов’язків позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому у останнього на підставі договору про відкриття кредитної лінії, в тому числі: обов’язку повернути банку наданий за договором про відкриття кредитної лінії кредит, загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії; обов’язку повернути банку частину наданого кредиту на умовах, встановлених п. 9.1 договору про надання кредитної лінії; обов’язку сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією; обов’язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково, повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов’язки, що виникають із основного договору; обов’язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії.

Пунктом 3.1 договорів поруки встановлено, що позичальник та поручителі відповідають перед банком за порушення обов’язків, що перелічені в ст. 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручителі відповідають перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник. При цьому, відповідальність поручителів настає у випадку, якщо позичальник допустить прострочення виконання будь-якого з обов’язків, що зазначені в ст. 2 договору поруки.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позов до господарського суду подано банком 20.03.2009 р., тобто строк, який встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України пропущено не було.

Як з’ясували суди попередніх інстанцій, розрахунок сум боргу, здійснено позивачем, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідачі не подали доказів своєчасного здійснення розрахунків з позивачем за наданий кредит, відтак господарські суди стягнули солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає оскаржувану постанову законною і обгрунтованою.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами не враховано ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.03.2009 р. у справі № 7/27, якою порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки дана ухвала суду першої чи апеляційної інстанцій не надавалась. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу позивач наголошує, що ця ухвала скасована постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2009 р.

Водночас, згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації "Співдружність Комп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №13/33 залишити без змін.

Головуючий С. Мирошниченко

СуддіТ. Барицька

Л. Жукова