Рішення № 136518133, 14.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2040/26

Провадження № 2/466/2178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі

головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.

секретар Гураш М.В.

учасники провадження

представник позивача Дяків Б.З.

представник відповідача Кадикало Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені якої діє адвокат Дяків Богдан Зіновійович (79020, м.Львів, вул.П.Панча, 7а, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, РНОКПП 04055896) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

13.03.2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дяків Б.З., звернулась в суд з позовною заявою до Львівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_2 , 1953р.н., який, відповідно до повторного Свідоцтва про смерть від 22.02.2022р., виданого 05.07.2025р., помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовує тим, що її батьки розлучилися у 1975 році. Батько позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя батько повідомляв їй про свого рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав у АДРЕСА_2 . Вона з батьком кілька разів була в гостях у дядька. Про наявність у нього дітей та сім`ї їй не було відомо.

За твердженням позивачки, у 20-х числах лютого 2022 року вона виїхала до Німеччини, де проживає та працює до теперішнього часу.

Лише восени 2025 року, перебуваючи у м.Львові, позивачка дізналась від матері що дядько ОСОБА_2 помер за невідомих обставин у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , його тіло тривалий час перебувало у квартирі. Відповідно до свідоцтва про смерть, він помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 . Похованням дядька займалась невідома їй особа - ОСОБА_4 .

На день смерті спадкодавець був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_4 , яка належала йому на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 18.03.2005 року, виданим Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №260. Ця квартира входить до складу спадщини

Зазначає, що у вересні 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса м.Львова із усною заявою про прийняття спадщини як спадкоємець третьої черги за законом, однак їй було усно роз`яснено, що шестимісячний строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, пропущений, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру №84353765 від 03.03.2026 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Позивачка вказує, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки вона не знала про смерть спадкодавця до осені 2025 року; тривалий час перебувала за межами України; її перебування за кордоном пов`язане з військовою агресією РФ та введенням воєнного стану; через відсутність інформації про смерть спадкодавця не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса.

На підтвердження цього посилається на документи щодо перетину державного кордону та довідки про тимчасове проживання у Німеччині за періоди: з 19.04.2022 по 04.03.2025; з 04.03.2025 по 04.03.2026.

Посилаючись на норми ст. ст. 1263, 1269, 1270, 1272 ЦК України, просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 17.03.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Відзиву на позов представником відповідача не подано.

Ухвалою суду від 21.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на вказані обставини. Зазначив, що позивачка єдиний спадкоємець 3-ої черги за законом, інших спадкоємців за законом немає. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. Вважає, що наведені у позові обставини та подані документи свідчать про наявність у позивачки поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Просить задовольнити позов.

Представник Львівської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у письмовому поясненні. Вказала, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована і до лютого 2022 року проживала за адресою: АДРЕСА_5 . Спадкодавець - ОСОБА_2 - помер за невідомих обставин приблизно 17.02.2022 року, його тіло довго лежало у належній йому на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить зазначена квартира загальною площею 33,8кв.м, житловою площею 21,1кв.м.

Відповідач вважає, що наведені позивачкою обставини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини: не знання про смерть дядька, тривале перебування за межами України у зв`язку з військовою агресією рф, не є поважними причинами у розумінні ст.1272 ЦК України, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для звернення до нотаріуса.

На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на правові висновки: постанову Верховного Суду України від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17; постанову Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 643/3049/16-ц; постанову Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 619/2906/23, у якій зазначено, що незнання про смерть спадкодавця, відсутність спілкування з ним та перебування спадкоємця за кордоном самі по собі не є поважними причинами пропуску строку.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що правові підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 відсутні, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними нормами ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_5 є рідною племінницею ОСОБА_2 , оскільки батько позивачки ОСОБА_3 був рідним братом ОСОБА_6 , що підтверджується витягами з реєстру актів цивільного стану, долучених до позову.

ОСОБА_2 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 22.02.2022р. відділом РАЦС у місті Львові ЗМУМЮ (м.Львів) зроблено актовий запис №967, і що стверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 05.07.2025р.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_4 .

Ця квартира належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 18.03.2005, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно розпорядження №260.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ст. ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У даній справі спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 17.08.2022р.

Позивачка ОСОБА_1 , яка не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, у встановлений законом 6-місячний строк заяви нотаріусу про прийняття спадщини не подала.

Відповідно до правил ст.1272 ЦПК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12, постанові від 23 серпня 2017 року у справ № 6-1320цс17.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку, та доведення поважності причин пропуску строку.

Законодавством не визначено перелік поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При визначенні поважності причин пропуску такого строку суд керується правовими висновками, зробленими з цього питання Верховним Судом.

У постанові від 11.08.2021 у справі № 720/1079/19 Верховний Суд зауважив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала основні підходи щодо визначення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Велика Палата ВС завернула увагу, що головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту (які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом) тощо.

У постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 619/2906/23 Верховний Суд виснував, що незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Судом зазначено якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 вказано, що «якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Перебування за кордоном не є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо спадкоємець мав можливість подати заяву через консульські установи, поштою або електронним повідомленням. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 26 березня 2025 року по справі 522/18483/21 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а на підставі статті 1272 ЦК України звернулася в суд із позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини лише 13 березня 2026 року.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася в день його смерті, а встановлений законом шестимісячний строк для її прийняття закінчився 17.08.2022 року.

Строк подання заяви на прийняття спадщини пропущений позивачкою на понад 3 роки 6 місяців(з 18.08.2022р. до 12.03.2026р.).

Обгрунтовуючи прочини пропуску цього строку, позивачка вказує на те, що вона не знала про смерть спадкодавця до осені 2025 року; тривалий час перебувала за межами України; її перебування за кордоном пов`язане з військовою агресією рф та введенням воєнного стану; Тому вона не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із відповідною заявою.

Проте, суд критично оцінює доводи позивачки щодо наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд зазначає, що сам по собі факт проживання позивачки за кордоном не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними, оскільки чинне законодавство не позбавляє спадкоємця можливості подати заяву про прийняття спадщини через представника, шляхом направлення нотаріально посвідченої заяви поштовим зв`язком або через консульські установи.

Крім того, з наданих позивачкою доказів убачається, що згідно з відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон вона виїхала з України 15.02.2022 року, однак уже 08.03.2022 року повернулася в Україну та якийсь час перебувала на території України.

Водночас із наданих документів щодо тимчасового проживання у Федеративній Республіці Німеччина вбачається, що посвідку на тимчасове проживання позивачка отримала з 19.04.2022 року, що свідчить про її перебування на території України у період з 08.03.2022 року до щонайменше середини квітня 2022 року.

Таким чином, після відкриття спадщини та в межах шестимісячного строку, встановленого для її прийняття, позивачка певний час перебувала на території України та не була об`єктивно позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Неспілкування позивачки зі спадкодавцем, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті ОСОБА_2 не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування та відсутність об`єктивних доказів неможливості вчасного звернення до нотаріуса, виключає визнання причин пропуску строку поважними.

Підсумовуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про відсутність у позивачки об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Така поведінка свідчить не про наявність об`єктивних, непереборних труднощів, а про відсутність належної дбайливості щодо реалізації свого спадкового права.

При цьому твердження позивачки, що про смерть спадкодавця їй стало відомо у вересні 2025 року під час перебування у місті Львові правового значення для вирішення справи не мають. Позивачка звернулася до суду з даним позовом лише у березні 2026 року, а до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 23 квітня 2026 року.

Запровадження в Україні режиму воєнного стану також не може розцінюватися як поважна причина пропуску встановленого строку, оскільки така обставина стосується всіх громадян України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час відкриття спадщини), перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 №469 зазначену норму було виключено.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі №676/47/21 зазначив, що строки прийняття спадщини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати положення статті 1270 ЦК України щодо шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Навіть за умови застосування максимально сприятливого для позивачки підходу та врахування можливого зупинення перебігу строку на чотири місяці, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, який помер приблизно 17.02.2022р., закінчився не пізніше 17.12.2022.

Таким чином, навіть застосування спеціального правового регулювання, пов`язаного із запровадженням воєнного стану, не спростовує висновку суду про істотний пропуск позивачкою строку для прийняття спадщини без поважних причин.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що наведені позивачкою причини пропуску строку не є поважними у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України, а тому підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 79, 81, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дяків Богдан Зіновійович, до Львівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська