Рішення № 136516102, 14.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2437/26 2/335/1909/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до умов Кредитного договору № 5/ЦРБ від 12.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у ЗАТ «КБ Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк».

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 5/ЦРБ від 12.10.2007 було укладено договір поруки від 29.01.2009 з поручителем ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання нести повну майнову відповідальність у разі невиконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором.

Позичальник ОСОБА_1 не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

У зв`язку з порушенням відповідачами, які несуть солідарну відповідальність, зобов`язань за кредитним договором № 5/ЦРБ від 12.10.2007 року позивач був змушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

29.10.2010 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя (справа 2-4800/10) ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 , на користь ПАТ КБ ПриватБанк 76600,07 USD 605 707,39 грн. згідно курсу НБУ, судового збору 1 700,00 грн.

На даний час рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29.10.2010 р. по справі №2-4800/10 не виконано в повному обсязі та стягнута судовим рішенням заборгованість за кредитним договором не сплачена.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідачі належним чином не виконують свого обов`язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором розмір якої встановлено рішенням суду, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідачів коштів на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь позивача за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором № 5/ЦРБ від 12.10.2007 року, яке виникло на підставі рішення суду 3% річних у сумі 54 563,45 грн; інфляційні нарахування на суму боргу відповідно до ст.625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 132 446,67 грн., а всього стягнути 187 010,12 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 11 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У визначений ухвалою судді строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою судді від 16 березня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляд справи у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи від останнього до суду не надходило.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку проте у судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, а також відзиву до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду №5/ЦРБ. За умовами кредитної угоди ОСОБА_1 отримав кредит на суму 60 000,00 доларів США терміном до 12.10.2012 року, зі сплатою відсотків у розмірі 16% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаною кредитною угодою 29.01.2009 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за умовами якого останній зобов`язався перед банком в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитною угодою №5/ЦРБ від 12.10.2007 року.

Відповідач ОСОБА_4 взяті на себе зобов`язання за кредитною угодою №5/ЦРБ від 12.10.2007 року належним чином не виконував, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, які несуть солідарну відповідальність.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2010 року по справі №2-4800/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитній угоді №5/ЦРБ від 12.10.2007 року, відсоткам, штрафним санкціям на загальну суму 76 600,07 доларів США, або 605 707,39 грн. по курсу НБУ, а також витрати по сплаті судового збору 1 700 грн. та витрати ІТЗ в сумі 120 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом представник позивача зазначив, що рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2010 року по справі №2-4800/2010 відповідачами не виконано.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статі 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.5 ст.11 ЦК України визначено, що у випадках, встановленими актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитною угодою №5/ЦРБ від 12.10.2007 року, в забезпечення якої був укладений договір поруки від 29.01.2009, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконані. Рішенням суду від 29.10.2010 року з відповідачів солідарно стягнуто суму заборгованості за кредитною угодою №5/ЦРБ від 12.10.2007 року у розмірі 605 707,39 грн. На час звернення до суду з цим позовом рішення суду не виконано, заборгованість відповідачами не сплачена, отже позивач має право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України за час прострочення його виконання.

Згідно наданого представником позивача розрахунку сума трьох процентів річних від залишку заборгованості за кредитною угодою №5/ЦРБ від 12.10.2007 року у розмірі 605 707,39 грн. за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становить 54 563,45 грн., сума збитків від інфляції 132 446,67 грн.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс 18.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду які викладено у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20) закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. У постанові від 26.01.2021 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.102018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що "наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Також, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц в якій викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Положеннями п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене дає підстави для висновку, що інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані та стягнуті кредитодавцем лише за період до 23 лютого 2022 року включно.

Згідно долученого до позовної заяви розрахунку судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, тобто з урахуванням вищезазначених приписів Цивільного кодексу України.

Відповідачами доказів погашення заборгованості суду не надано, доводи позивача належними доказами не спростовані.

З огляду на наведене, суд повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані докази, приходить до переконання, що у зв`язку з невиконанням відповідачами грошового зобов`язання за кредитним договором №5/ЦРБ від 12.10.2007 року, яке виникло на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2010 року у справі № 2-4800/2010, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язанням, з відповідачів підлягають стягненню на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інфляційні втрати, нараховані згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 32 446,67 грн. грн, та 3 % річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 54 563,45 грн., а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., на підставі ст.540 ЦК України у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором №5/ЦРБ від 12.10.2007 року суму 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 54 563 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 45 копійок, суму нарахованих інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 132 446 (сто тридцять дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 67 копійок, а всього стягнути 187 010 (сто вісімдесят сім тисяч десять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д).

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 )

Суддя: А.Б.Алєксєєнко