Ухвала суду № 136514585, 14.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

14 травня 2026 року № 520/6757/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Відділ поліції № 1 (Індустріальний) Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - Відділ поліції № 1 (Індустріальний) Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Луі Пастера, б. 16А, м. Харків, 61075), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 та у направленні до Відділу поліції № 1 (Індустріальний) Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області звернення від 25.02.2026 р. № Е4824575 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 та направити до Відділу поліції № 1 (Індустріальний) Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області повідомлення про відсутність факту порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В порядку забезпечення позову представник позивача адвокат Домашенко Д.М. подав заяву, в якій просить суд: «вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, а також органам та підрозділам Національної поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/6757/26.».

Мотивуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову позивач зазначив, що Наявність очевидних ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , що полягають у внесенні відомостей про розшук позивача та направленні до органів Національної поліції звернення від 25.02.2026 р. № Е4824575 щодо нібито порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також очевидність порушення прав та законних інтересів позивача.

Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї документи суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за доцільне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглянув подану заяву разом з доданими до неї матеріалами та дійшов такого висновку.

Так, частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 ст. 150 КАСУ передбачено, що забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, для можливості застосування судом вищезазначених форм забезпечення позову необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України, підтверджених відповідними доказами.

Крім того, згідно приписів ч. 1 ст.151 КАСУ позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключена;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи зі змісту поданої заяви та встановлених судом обставин, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено наявності жодної з підстав, зазначених у Кодексі адміністративного судочинства України, а саме: у чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує лише на ймовірну протиправність дій ТЦК та СП і органів національної поліції у майбутньому щодо доставлення позивача до ТЦК задля проведення в подальшому дій щодо мобілізації. При цьому неможливо наперед стверджувати, що такі дії будуть носити незаконний характер. Такі дії можуть призвести до додаткового надмірного тягаря щодо доведення протиправності дій шляхом складання скарг та в подальшому звернення до суду.

Отже, розгляд вказаної заяви без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. Забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно частини другої статті 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 12 КПК України кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так, статтею 146 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а статтею 371 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що незаконне, на думку представника, затримання та позбавлення позивача свободи може бути предметом розслідування у кримінальному провадженні, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Поряд з цим, відповідно до пунктів 47, 54 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Постанова №560):

- у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

- у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється поліцейським та відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення (Глава 20 КУпАП).

Відповідно до статті 267 КУпАП адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

При цьому, частиною першою статті 286 КАС України, яка встановлює особливості провадження окремих категорій адміністративних справ, передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами.

Таким чином, дії та рішення уповноважених осіб, щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, та можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що незаконне затримання, а також позбавлення особи свободи, в тому числі якщо затримання здійснено не уповноваженими особами, є кримінально караними діяннями та підлягають розслідуванню та розгляду в порядку кримінального судочинства.

Крім цього, дії та рішення уповноважених осіб щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду. А тому підстави та заходи для забезпечення позову, котрі виникають з відносин, врегульованих приписами КПК та КУпАП мають і розглядатись належним судом у відповідних провадженнях.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає подану заяву безпідставною та необґрунтованою, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Відділ поліції № 1 (Індустріальний) Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 14 травня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.