Рішення № 136514035, 14.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Справа № 480/6902/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6902/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

1. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.07.2025 року № 183450037300 про відмову у призначенні пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до наявного в ОСОБА_1 стажу, що надає право на пенсію за віком період роботи в БУ Опорядбуд тресту Сумхімбуд з 19 листопада 1984 р. по 01 квітня 1992 р., та період навчання в СГПТУ № 4 м. Курск з 01.09.1983 р. по 25.07.1984 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.07.2025 вона звернулась до Головного Управління пенсійного фонду України в Сумській області, з заявою для з`ясування який стаж буде врахований при призначенні їй пенсії, та віку, коли вона буде мати право виходу на пенсію.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 22.07.2025 року № 183450037300 відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що пенсійний вік визначений статтею ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії, визначений статтею ст. 26 Закону Україну "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для позивачки становить - 33 роки.

Вік заявника - 59 років 5 місяців 8 днів. Страховий стаж особи становить - 22 роки 10 місяців 5 днів.

За наданими документами до страхового стажу не враховано:

період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом посадової особи та печаткою підприємства;

період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки відповідно довідці №01/07 від 11.07.2025, оскільки довідка видана Ліквідатором ТОВ Опорядбуд-2 та потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи;

період навчання в СГПТУ №4 м. Курск з 01.09.1983 по 25.07.1984 роки (10 місяців 25 днів) відповідно диплому НОМЕР_2 , оскільки не виконано умови Постанови № 562 від 16.05.2025.

Зазначено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату (відповідно наданих документів) - 08.02.2031, або при набуті необхідного страхового стажу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Осіповій О.О.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 09.09.2025 (а.с. 27).

У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.

У зв`язку з відрахуванням ОСОБА_2 зі штату Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 958/2025 від 13.12.2025 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 за № 5-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у якості співвідповідача до участі у справі.

Копію ухвали направлено учасникам справи.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області копію ухвали надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 20.01.2026 (а.с. 34).

У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.

Ухвалою суду від 26.02.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати копію заяви ОСОБА_1 від 15.07.2025 та розписки повідомлення до вказаної заяви, розрахунок страхового стажу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 15.07.2025 ОСОБА_1 звернулася через веб-портал ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

22.07.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №183450037300, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с.20).

В обґрунтування рішення зазначено, що пенсійний вік визначений статтею ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років.

Необхідний страховий стаж для призначення пенсії, визначений статтею ст. 26 Закону Україну "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для позивачки становить - 33 роки.

Вік заявника - 59 років 5 місяців 8 днів. Страховий стаж особи становить - 22 роки 10 місяців 5 днів.

За наданими документами до страхового стажу не враховано:

- період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом посадової особи та печаткою підприємства;

- період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки відповідно довідці №01/07 від 11.07.2025, оскільки довідка видана Ліквідатором ТОВ Опорядбуд-2 та потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи;

- період навчання в СГПТУ №4 м. Курск з 01.09.1983 по 25.07.1984 роки (10 місяців 25 днів) відповідно диплому НОМЕР_2 , оскільки не виконано умови Постанови № 562 від 16.05.2025.

Зазначено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату (відповідно наданих документів) - 08.02.2031, або при набуті необхідного страхового стажу.

Не погодившись із наведеним рішення позивачка звернулася до суду із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 25 років.

У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.

Згідно змісту оскаржуваного рішення та за розрахунком страхового стажу позивача, здійсненого пенсійним органом, на час звернення ОСОБА_3 із заявою про призначення пенсії страховий стаж позивача становить 22 роки 10 місяців 5 днів /а.с. 20/, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Спір між сторонами виник щодо не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи згідно, трудової книжки, а саме період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки та період навчання з 01.09.1983 по 25.07.1984 роки.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частинами 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, перелік яких наведено вище, у тому числі виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.

Так, згідно трудової книжки (№ НОМЕР_1 від 19.11.1984) позивач в період з 19.11.1984 по 01.04.1992 працювала в БУ Опорядбуд тресту Сумхімбуд на посаді маляра-штукатура (а.с. 10 звор.бік).

Таож, судом встановлено, що запис про звільнення не завірено підписом посадової особи та печаткою підприємства.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що запис про звільнення не завірено підписом посадової особи та печаткою підприємства та довідка видана Ліквідатором ТОВ Опорядбуд-2 потребує перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи.

Суд вважає, що наявні у копії трудової книжки серії записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача.

Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи з 19.11.1984 по 01.04.1992 роки в БУ Опорядбуд тресту Сумхімбуд неправомірно не зарахований відповідачам до страхового стажу позивача.

Щодо періоду навчання в СГПТУ № 4 м. Курськ з 01.09.1983 р. по 25.07.1984 р., суд зазначає наступне.

За змістом статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що не зараховано період навчання в СГПТУ №4 м. Курськ з 01.09.1983 по 25.07.1984 роки (10 місяців 25 днів) відповідно диплому НОМЕР_2 , оскільки не виконано умови Постанови № 562 від 16.05.2025.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить запису про період навчання в СГПТУ №4 м. Курськ з 01.09.1983 по 25.07.1984 роки.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний диплом серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_4 , який підтверджує факт, що в період з 01.09.1983 по 25.07.1984 року позивач навчалася в СГПТУ №4 м. Курськ та по завершенню навчання її було присвоєно кваліфікацію оператора зв`язку (а.с.18).

Суд наголошує, що відповідачем жодних зауважень до наведеного диплому не висловлено.

Суд зауважує, що відповідачами не наведено жодних обставин, які можуть спростовувати факт навчання позивачки, а отже юридичний факт навчання позивачки протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, тому такий період навчання позивача підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до його страхового періоду навчання в СГПТУ № 4 м. Курськ з 01.09.1983 р. по 25.07.1984 р.

Отже, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.07.2025 року № 183450037300 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, підлягають задоволенню і похідні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в БУ Опорядбуд тресту Сумхімбуд з 19 листопада 1984 р. по 01 квітня 1992 р. та період навчання в СГПТУ № 4 м. Курськ з 01.09.1983 р. по 25.07.1984 р.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 02.09.2025 (а.с.21).

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.07.2025 року № 183450037300.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу період роботи в БУ Опорядбуд тресту Сумхімбуд з 19 листопада 1984 р. по 01 квітня 1992 р. та період навчання в СГПТУ № 4 м. Курськ з 01.09.1983 р. по 25.07.1984 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук