Рішення № 136508194, 12.05.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1164/2026

521/22084/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

представником позивача Юлією Шишка,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Шишка Ю.О. через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" заборгованість за кредитним договором № 15736-08/2025 від 7 серпня 2025 року у сумі 48900 грн, а також 2422,40 грн судових витрат за сплачений судовий збір. Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав копію договору про надання фінансового кредиту, копію Заявка-анкети на отримання фінансового кредиту, копію Паспорту споживчого кредиту, копію довідки IPAY, копію квитанції IPAY про зарахування коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію повідомлення про повернення кредиту.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за підсудністю з Хаджибейського районного суду міста Одеси 2 березня 2026 року (а.с. 42).

Разом з позовною заявою представник позивача подає клопотання про витребування доказів по справі в Банка-емітента АТ «Універсал Банк», а саме інформації яку позивач самостійно отримати не в змозі. Також, представник позивача в позовній заяві просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надати можливість представнику позивача адвокату Шишці Ю.О. брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконфененції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 3 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 6 квітня 2026 року. Заяву представника позивача адвоката Шишки Юлії Олександрівни про проведення судових засідань в режимі відеоконфененції - задоволено. Також цією ж ухвалою витребувано в АТ «Універсалбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки та зарахування коштів відповідачу, яка 8 квітня 2026 року надійшла до суду.

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с.36).

3 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявляє клопотання про відкладення судового засідання для можливості надання відзиву на позовну заяву.

Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання у зв`язку з невиконанням ухвали суду в частині витребування доказів та надання можливості відповідачці надати відзив, розгляд справі відкладено на 12 травня 2026 року.

12 травня 2026 року представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи про, що свідчить розписка наявна в матеріалах справи (а.с. 54) причин неявку суду не повідомила.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 7 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання фінансового кредиту № 15736-08/2025. Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити за користування кредитом. Мета отримання кредиту: власні потреби. Кредит надається строком на 120 днів. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування.

Відповідно до пункту 1.4. Договору про надання фінансового кредиту за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Денна процентна ставка 0,98 % в день та застосовується в межах строку кредиту. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «Y618» (а.с.9-16).

7 серпня 2025 року відповідачем підписані паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту, згідно з якими сторонами погоджено усі умови кредитування, графік погашення кредиту та суми (а.с.17-23).

Згідно з копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №3426_251216153725 від 16 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» на рахунок відповідача 7 серпня 2025 року о 11:15:00 год було успішно перераховано кошти на платіжну карту № НОМЕР_1 в сумі 20 000 грн (а.с. 24), що також підтверджується копією Квитанції IPAY про зарахування № 825903311 від 07 серпня 2025 року (а.с. 25).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 15736-08/2025 від 7 серпня 2025 року відповідач має заборгованість перед товариством в розмірі 48900 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000 грн, заборгованості за відсотками 2700 грн, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 14200 грн, заборгованості за комісією в сумі 2000 грн та штрафи в сумі 10000 грн (а.с. 26-26). Крім того, відповідно до розрахунку відповідачем частково здійснювалося погашення заборгованості а саме: 5 вересня 2025 року на суму 2000 грн, що свідчить про те, що позичальник знав про наявність кредитного договору, погодився з його умовами та почав його виконання.

25 листопада 2025 року на адресу відповідача ОСОБА_1 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» направлено було досудову вимогу (а.с.40).

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду інформації АТ «Універсал Банк» від 8 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано банківську карту № НОМЕР_2 , на яку 7 серпня 2025 року було зараховано кошти в сумі 20000 грн (а.с. 55-57). Суд звертає увагу, що документ щодо перерахунку коштів боржникові виданий та підписаний АТ «Універсал Банк» містить усі вищезазначені реквізити, які повинні мати первинні документи у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом та укладений сторонами відповідно до чинного законодавства.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подавав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 523 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідачки суми фактично отриманих ним кредитних коштів.

Також наявні підстави і для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом оскільки як зазначено вище, відповідач підписав кредитний договір в якому сторонами узгоджено умови кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами . Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за сумою кредиту та відсотками, то така заборгованість підлягає стягненню.

Згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, нарахування комісії, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.

Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

За змістом частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Таким чином, суд вважає, що викладення Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу IV Закону № 1734-VIII в новій редакції не змінює визначене Цивільного кодексу України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 000 грн, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто з у розмірі 2422,40 грн (а.с.7).

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 79,55 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 1927,01 грн судового збору, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1080, 1084 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 15736-08/2025 від 7 серпня 2025 року, в розмірі 38 900 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот) грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн 01 коп.

В частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 10 000 грн - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»,код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: 01350, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-в.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ