Ухвала суду № 136506951, 14.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1561/25

Провадження № 6/347/42/26

У Х В А Л А

Іменем України

14.05.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.

представника заявника (в режимі відеоконференції) Чутченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів заяву представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 року представник заявника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2025 року у справі № 347/1561/25 (провадження № 2/347/876/25), ухваленим суддею Драч Д.С., задоволено позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за угодою про надання кредиту № 491043727 від 15.01.2021 у розмірі 51 907 грн 69 коп., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 674 грн 75 коп.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року (справа № 347/1561/25, провадження № 22-ц/4808/373/26; повний текст складено 27 квітня 2026 року; головуюча суддя Томин О.О., судді Бойчук І.В., Пнівчук О.В.) зазначене рішення змінено в частині мотивування із залишенням резолютивної частини без змін. Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення 20 квітня 2026 року.

Загальна сума, що підлягає виконанню, складає 59 004 грн 84 коп. (51 907,69 + 2 422,40 + 4 674,75). 29 квітня 2026 року Івано-Франківський апеляційний суд (лист № 347/1561/25/12226/2026) повернув матеріали справи до Косівського районного суду для подальшого провадження, у тому числі для вирішення питань, пов`язаних із виконанням рішення.

Представник заявника посилається на те, що на підставі частини 1 статті 435, статті 267 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» він звертається до суду із заявою про розстрочення виконання зазначеного судового рішення, оскільки негайне одноразове виконання є об`єктивно неможливим з огляду на вкрай скрутне матеріальне становище та фактичну відсутність постійних джерел доходу, підтверджену офіційними даними ДПС України.

Представник заявника вказує, що відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу (відповідь на запит від 04.05.2026, РНОКПП НОМЕР_1 ), за весь аналізований період з січня 2024 по березень 2026 року включно (26 місяців поспіль) у ОСОБА_1 зафіксовано лише два нарахування, що стосуються жовтня 2025 року та здійснені АТ «ПУМБ»: 7 001,94 грн за ознакою 126 «Додаткове благо» (прощений борг, оподатковуваний як додаткова вигода) та 13 987,84 грн за ознакою 189 «Сума (основна), прощена (анульована) кредитором».

Жодного запису про заробітну плату, пенсію, підприємницький дохід, соціальну допомогу чи будь-яке інше систематичне джерело доходу в реєстрі ДПС за зазначений дворічний з гаком період не міститься. Ці виплати від АТ «ПУМБ» є разовими і являють собою списання залишку чужого кредиту вони не є регулярним джерелом засобів до існування. Таким чином, офіційна довідка ДПС беззаперечно підтверджує, що заявник є особою без постійного офіційного доходу і це є самостійною підставою для надання розстрочення за частиною 4 статті 435 ЦПК України («матеріальний стан фізичної особи»).

Загальна сума до стягнення 59 004,84 грн майже втричі перевищує єдине разове надходження, зафіксоване в реєстрі ДПС за два роки (20 989,78 грн у жовтні 2025 р.). Водночас навіть це разове надходження не є доходом у розумінні, що забезпечує засоби до існування: списання боргу спричинило лише виникнення податкового зобов`язання, але не реальний приплив ліквідних коштів. Відтак обов`язкове одноразове виконання рішення є для заявника об`єктивно неможливим саме та обставина, яка «робить виконання неможливим» у розумінні частини 3 статті 435 ЦПК України.

Представник зазначає, що заявник є мешканцем с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області гірської карпатської місцевості. Косівський район є депресивним з точки зору ринку праці: тут відсутні великі промислові підприємства, можливості офіційного найму обмежені, а переважна частина економічно активного населення або є самозайнятою (гуцульські ремесла, сільське господарство), або вимушена виїжджати на заробітки. Відсутність офіційного доходу в умовах такого регіону є об`єктивною обставиною, а не наслідком ухилення від виконання.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан (Указ Президента України № 64/2022), неодноразово продовжений. Воєнний стан є надзвичайною обставиною у розумінні пункту 3 частини 4 статті 435 ЦПК України. Він спричинив загальне скорочення ринку праці, падіння реальних доходів населення, зростання цін на товари першої необхідності та комунальні послуги, руйнування економічних зв`язків у більшості регіонів. Ці обставини є загальновідомими фактами у розумінні статті 82 ЦПК України і не потребують доведення окремими доказами. Вимагати від особи без постійного доходу в умовах воєнного часу негайно сплатити понад 59 000 грн означає прирівняти «виконання» рішення до знищення будь-яких можливостей боржника для нормального існування.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 435 ЦПК України суд при розгляді заяви про розстрочення враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору. По-перше, заявник звертався до банку з метою реструктуризації попередньої заборгованості, а не для отримання нового кредитного продукту у звичайному розумінні. По-друге, кредит від 15.01.2021 видавався виключно для погашення заборгованості за попереднім договором № 630537079 від 22.12.2016 (п. 3 кредитного договору), тобто фактичного готівкового отримання коштів боржником не відбувалось. По-третє, прострочення платежів розпочалось у червні 2022 року в умовах повномасштабного воєнного вторгнення, що суттєво пом`якшує оцінку вини заявника. Таким чином, ступінь вини є обмеженим та зумовленим переважно об`єктивними обставинами.

Сам факт звернення до суду із заявою про розстрочення свідчить про добросовісне ставлення до виконання судового рішення та готовність виконувати його в межах реальних фінансових можливостей. Заявник пропонує конкретний реалістичний графік погашення всієї суми боргу без будь-яких спроб уникнути виконання чи зменшити обсяг зобов`язань. Такий підхід є антиподом зловживання правом.

Заявник є фізичною особою без підприємницької діяльності та без зареєстрованого рухомого чи нерухомого майна, достатнього для покриття суми боргу. Примусове звернення стягнення на неіснуюче майно є безрезультатним і лише генеруватиме витрати виконавчого провадження без реального погашення заборгованості. Розстрочення ж гарантує поступове, але повне погашення всього боргу.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» є однією з найбільших банківських установ України з розгалуженою мережею та значним портфелем активів. Сума заборгованості у справі 59 004,84 грн є мізерною відносно масштабу фінансової діяльності банку. Надання розстрочення фізичній особі без доходів є комерційно вигіднішим для банку, ніж відкриття безрезультатного виконавчого провадження: примусове стягнення за відсутності доходів та майна лише генерує витрати виконавця, не даючи жодного реального результату.

Надання розстрочення на 12 місяців по 4 917 грн 07 коп. щомісяця забезпечить повне погашення всієї суми боргу протягом законодавчо встановленого строку. Стягувач отримає всі належні йому кошти лише рівними частинами. Жодної шкоди інтересам банку при цьому завдано не буде.

Натомість для заявника мешканця гірського карпатського села без постійного офіційного доходу в умовах воєнного стану примусове одноразове стягнення 59 004,84 грн є катастрофічним. Воно позбавить його будь-яких засобів до існування, унеможливить сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування та ліків, і в підсумку лише затягне виконання оскільки стягувати буде нічого і нікому.

Таким чином, представник заявника вважає, що надання розстрочення є єдиним способом досягнення реального, а не ілюзорного виконання судового рішення, що відповідає меті судочинства, принципу верховенства права та забезпечує справедливий баланс інтересів обох сторін.

З огляду на встановлену документально відсутність постійного доходу та граничний строк, визначений частиною 5 статті 435 ЦПК України (не більше одного року з дня ухвалення рішення), заявник просить надати розстрочення виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання ухвалою суду про розстрочення законної сили.

Загальна сума до погашення: 59 004 грн 84 коп. (51 907,69 + 2 422,40 + 4 674,75).

Щомісячний рівний платіж: 4 917 грн 07 коп. (59 004,84 ? 12; останній платіж 4 917 грн 01 коп. з урахуванням арифметичного округлення).

Перший платіж не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання ухвалою суду про розстрочення законної сили. Кожний наступний не пізніше 10 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок АТ «Сенс Банк», зазначений у виконавчому документі.

Заявник зобов`язується вживати всіх доступних заходів для пошуку офіційного працевлаштування та легальних джерел доходу; при появі доходів здійснювати платежі у більшому розмірі аж до повного дострокового погашення; невідкладно повідомляти суд та стягувача про будь-які зміни у своєму матеріальному становищі.

Представник АТ «СЕНС БАНК» Лейфер А.Е. 06.05.2026 року подав заперечення щодо заяви про встановлення/зміну способу виконання рішення та щодо зупинення виконавчих дій, мотивуючи тим, що відповідач фактично посилається на своє матеріальне становище, відсутність майна, при цьому не надаючи доказів його відсутності, дію воєнного стану та добросовісну поведінку. Однак такі доводи мають загальний характер і не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст. 435 ЦПК України, а належних доказів відсутності майна або інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання рішення суду, заявником не надано. Сама по собі відсутність бажаного рівня доходу або складність одноразового виконання рішення не свідчить про неможливість його виконання. Несприятливість виконання рішення для боржника не є тотожною неможливості його виконання. Посилання відповідача на воєнний стан також не може бути самостійною підставою для розстрочення виконання рішення. Воєнний стан є загальною обставиною, яка стосується всієї держави, однак заявник повинен довести, яким саме чином ця обставина вплинула на його можливість виконати конкретне судове рішення. Таких належних доказів відповідачем не надано. Крім того, під час розгляду справи відповідач не визнавав наявності заборгованості та подав зустрічний позов про захист прав споживача, визнання оферти та акцепту недійсними, встановлення факту нікчемності кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочинів, який рішенням суду залишено без задоволення. Така процесуальна поведінка свідчить про те, що відповідач протягом тривалого часу фактично заперечував обов`язок виконувати кредитне зобов`язання, а після набрання рішенням законної сили просить додатково відтермінувати його виконання. При вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення мають враховуватися матеріальні інтереси обох сторін, а не лише інтереси боржника. Надання відповідачу розстрочення на тривалий строк фактично покладе негативні наслідки невиконання ним договірних зобов`язань на позивача, який належним чином виконав свої зобов`язання та був змушений звернутися до суду для захисту порушеного права. Такий підхід порушуватиме баланс інтересів сторін і право позивача на своєчасне виконання остаточного судового рішення. При вирішенні питання про надання розстрочення суд також має враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору. Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також через відсутність добровільного погашення заборгованості до звернення позивача до суду.

Крім того відповідач просить розстрочити виконання рішення в частині всієї суми стягнення, яка включає не лише заборгованість за кредитним договором, а й судові витрати судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із необхідністю судового захисту свого порушеного права. Розстрочення відшкодування таких витрат фактично покладає на позивача додатковий негативний наслідок неправомірної поведінки відповідача та ще більше порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим, відповідачем не доведено реальності запропонованого ним графіка погашення заборгованості. Саме лише зазначення щомісячного платежу у розмірі 4 917 грн 07 коп. не підтверджує наявності у відповідача стабільного доходу або інших джерел коштів, за рахунок яких такий графік буде виконуватися належним чином. Щодо вимоги заявника про зупинення виконавчих дій слід зазначити, що така вимога є похідною від вимоги про розстрочення виконання рішення та також не обґрунтована належними доказами. Заявником не доведено наявності відкритого виконавчого провадження, а отже не підтверджено й наявності виконавчих дій, які можуть бути зупинені. У зв`язку з цим підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Вважає заяву відповідача про розстрочення виконання рішення необґрунтованою, не підтвердженою належними та достатніми доказами, такою, що не відповідає критеріям винятковості, передбаченим ст. 435 ЦПК України, та у разі її задоволення призведе до порушення балансу інтересів сторін і права позивача на своєчасне виконання судового рішення.

Представник заявника Чутченко С.О. в судовому засіданні заяву підтримав повністю та просив задовольнити, посилаючись на зазначені у заяві обставини, обгрунтовуючи необхідність розстрочення виконання рішення відсутністю доходів у боржника за станом здоров`я; добросовісністю дій боржника, спрямованих на погашення заборгованості, яка підлягає стягненню з нього за судовим рішенням, шляхом розстрочення виконання рішення рівними частина на 12 місяців, що дозволить йому виконувати це рішення без надмірного тягаря, а у разі збільшення доходу боржника останній швидше погасить наявну заборгованість.

Вислухавши представника заявника, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з нижче наведених підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2025 року у справі № 347/1561/25 (провадження № 2/347/876/25) позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за угодою про надання кредиту № 491043727 від 15.01.2021 у розмірі 51 907 грн 69 коп., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 674 грн 75 коп.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року (справа № 347/1561/25, провадження № 22-ц/4808/373/26 (головуюча суддя Томин О.О., судді Бойчук І.В., Пнівчук О.В.) зазначене рішення змінено в частині мотивування із залишенням резолютивної частини без змін. Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення 20 квітня 2026 року.

Отже, вказане рішення набрало законної сили 20.04.2026 року.

Виконання зазначеного рішення суду заявник просить розстрочити, посилаючись на те, що є особою без постійного офіційного доходу, загальна сума до стягнення 59 004,84 грн. майже втричі перевищує єдине разове надходження, зафіксоване в реєстрі ДПС за два роки (20 989,78 грн у жовтні 2025 р.). Негайне одноразове виконання є об`єктивно неможливим з огляду на вкрай скрутне матеріальне становище та фактичну відсутність постійних джерел доходу, підтверджену офіційними даними ДПС України. Заявник є фізичною особою без підприємницької діяльності та без зареєстрованого рухомого чи нерухомого майна, достатнього для покриття суми боргу. Одноразове стягнення 59 004,84 грн. позбавить заявника будь-яких засобів для існування, унеможливить сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування та ліків, і в підсумку лише затягне виконання. А тому, надання розстрочення є єдиним способом досягнення реального виконання судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у ОСОБА_1 склалися обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки підтверджують його складне матеріальне становище. В той же час, заявник має намір виконати рішення суду та сплатити заборгованість з розстроченням виконання рішення суду.

Враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, суд дійшов переконання про можливість розстрочити виконання зміненого рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від від 19 грудня 2025 року у справі № 347/1561/25 (провадження № 2/347/876/25) за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про захист прав споживача, визнання оферти та акцепту недійсними, встановлення факту нікчемності кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочинів, що не матиме суттєвого негативного впливу на права та інтереси банку. Однак з метою дотримання балансу інтересів сторін, таке слід провести в межах визначеного ч. 5 ст. 435 ЦПК України строку, тобто на 12 місяців з часу ухвалення рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19.12.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно положень ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці в сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Також під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто банку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заяву про розстрочення виконання рішення слід задовольнити частково, розстрочивши виконання рішення на 12 місяців рівними платежами з дня ухвалення рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19.12.2025 року відповідно до вимог ч.5 ст.435 ЦПК України, оскільки саме воно підлягає примусовому виконанню.

Щодо вимоги про зупинення виконавчих дій до набрання цією ухвалою законної сили у разі відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне :

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням (ч.1 ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Стаття 34 вказаного Закону не передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку із розстроченням виконання рішення.

Разом з тим за приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Зупинення виконавчих дій можливе лише у відкритому виконавчому провадженні. Та таке зупинення не узгоджується, зокрема, із інтересами позивача/стягувача у цій справі під час примусового виконання рішення за умови застосування розстрочення його виконання.

Отже, зважаючи на зміст вище наведених норм чинного законодавства та баланс інтересів сторін у справі заява в частині зупинення виконавчих дій не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 267, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

заяву представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2025 року у справі № 347/1561/25 (зі змінами, внесеними постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року) в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 59004 грн 84 коп. строком на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення вказаного рішення (19 грудня 2025 року) за наступним графіком: з 1-го по 12-й місяць по 4917 (чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять) гривень 07 копійок щомісячно.

Решту вимог заяви залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.С. Драч