Ухвала суду № 136506288, 12.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4504/25

Провадження № 1-кп/204/540/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

представника потерпілих: ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, із зали судового засідання у м. Дніпро кримінальне провадження № 12023040000001012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.

У судове засідання прокурором подані клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, а також про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_8 . Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким. Так обвинувачений ОСОБА_7 може: переховуватися від суду, оскільки, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлює, що у разі визнання винним йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, зобов`язаний оцінювати при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Також, обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки їм достовірно відомо місце мешкання, зокрема потерпілих, а також незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Не маючи постійного джерела доходів обвинувачений може знову вчинити інше кримінальне правопорушення з корисливих мотивів. Крім того, обвинувачений схильний до протиправної поведінки та вчинення злочинів з корисливих мотивів і є достатні підстави вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, зокрема, знову вчинити інше кримінальне правопорушення. Підтвердженням обґрунтованості ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення є зокрема наявність у нього попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів. Також, обвинувачений ОСОБА_7 може покинути відоме стороні обвинувачення та суду місце мешкання з метою ухилення від суду, оскільки він після вчинення інкримінованих злочинів разом зі співучасниками злочинів виїхав з міста Дніпра з метою нелегально перетнути кордон України, однак були зупинені у м. Літин Вінницької області. З огляду на викладене, застосування до обвинуваченого найтяжчого запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, та обставин вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, які були вчинені з корисливих мотивів вказує на те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби обґрунтовано тим, що метою застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, свідчить про існування ризику можливого переховування від суду та потребує на цьому етапі судового розгляду застосування запобіжного заходу. Існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може покинути відоме стороні обвинувачення та суду місце мешкання з метою ухилення від суду. Також, існує і певний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може знову вчинити з корисливих мотивів інше кримінальне правопорушення, оскільки дав згоду на участь у спільному вчинені у складі організованої групи тяжкого та особливо тяжкого злочинів, саме з корисних спонукань. Оскільки на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні лише тільки буде розпочато, існують ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Окрім того, після направлення обвинувального акту до суду та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, упродовж підготовчого судового провадження, будь-яких порушень обраного запобіжного заходу ОСОБА_8 не допускав. Обвинувачений ОСОБА_8 належним чином виконував процесуальні обов`язки, визначені ст. 42 КПК України, зокрема прибував за викликом суду.

У судовому засіданні прокурор подані клопотання підтримав та просив їх задовольнити.

Представник потерпілих у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала, просила їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала в повному обсязі, зазначивши, що ризики є не доведеними. ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, працював. Просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_7 думку захисника підтримав, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 залишили на розсуд суду. Проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 не заперечували.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, судовий розгляд не розпочато.

На зазначеній стадії кримінального провадження при розгляді питання про продовження запобіжного заходу, підлягають оцінці характер, тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду чи вчинить нове кримінальне правопорушення.

При цьому слід вказати, що ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, ураховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При цьому, при встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про наявність ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності).

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, вимоги якої, в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, є обов`язковими й для суду під час проведення підготовчого судового засідання.

З огляду на викладені норми закону, зважаючи на особливості порядку продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені судом ризики не зменшилися та продовжують існувати або з`явилися нові ризики.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому виходить з наступного.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень за вчинення яких передбачене покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Злочини інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_7 мають високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки відносяться до кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, проти власності, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може вжити заходи, спрямовані на переховування від суду. При цьому ризик втечі може бути розцінений обвинуваченим, як менш небезпечне діяння ніж покарання та процедура його виконання.

Також при встановленні ризику переховування суд враховує раніше надані відомості, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_7 є учасником бойових дій, під його опікою перебували дідусь ОСОБА_9 , який є особою пенсійного віку, бабуся похилого віку ОСОБА_10 , те, що він працював на посаді контролера пасажирського транспорту; згідно характеристики, виданою ТОВ «Явір -2005» за місцем роботи характеризувався позитивно, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , який, відповідно до копій медичних документів має захворювання. Однак усі вказані обставини у сукупності з обставинами кримінального провадження, не є такими, які можуть бути однозначно прийняті судом на підтвердження існування беззаперечних стримуючих факторів належної процесуальної поведінки обвинуваченого у подальшому та мінімізувати ймовірність вчинення дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування, на даній стадії судового розгляду, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, на які неодноразово вказує сторона захисту, на даній стадії судового розгляду не є таким фактором, які нівелюють ризик переховування обвинуваченого від суду, не зменшують ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень.

Окрім того, вирішуючи клопотання прокурора, судом також ураховується, що обвинувачений ОСОБА_7 може з великою імовірністю вчинити заходи для переховування від суду, оскільки він під час досудового розслідування виїхав з міста Дніпра з метою нелегально перетнути кордон України, однак був зупинений. Отже, соціальні зв`язки, які і на той час були наявні в обвинуваченого не були такими, які стримували його від вчинення дій направлених на переховування від органу досудового слідства, що у свою чергу не виключає аналогічної його поведінки в майбутньому у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Також слід вказати, що в умовах, які існують в Україні, у зв`язку з військовою агресією РФ, у обвинуваченого наявні реальні можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі, з об`єктивних причин, через дії РФ відсутні можливості належним чином контролювати поведінку та місцезнаходження обвинуваченого, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.

З огляду на наведене, суд уважає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду не зменшився та продовжує існувати.

При встановленні ризику впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, судом ураховується встановлена КПК процедура отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Таким чином, ураховуючи наведене та те, що наразі кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду ризик впливу на потерпілих та свідків не зменшився та залишається актуальним.

Аналізуючи наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд виходить з відомостей вказаних в обвинувальному акті, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі за злочини проти власності.

Отже, у сукупності наведені обставини свідчать про достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на потерпілих та свідків, інших обвинувачених, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, які на даний час залишаються існуючими та своєї актуальності не втратили.

Продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовує подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінується останньому, та більш м`які запобіжні заходи, як то домашній арешт, не забезпечать його належної процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених у кримінальному провадженні ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, як на це посилається сторона захисту, суд уважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого від суспільства. При цьому, позитивні характеристики обвинуваченого в минулому, наявність на триманні дитини та те, що він є учасником бойових дій, не зменшують ступінь суспільної небезпеки інкримінованих йому злочинів та не зменшують наявності встановлених та підтверджених судом ризиків.

Відтак клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

З огляду на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ураховуючи кількість покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та співвідношення з існуючими ризиками їх невиконання, а також особу обвинуваченого, суд уважає, що визначений розмір застави у розмірі 230 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 764440 гривень, відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, не суперечитиме Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.

У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Так відносно обвинуваченого ОСОБА_8 наразі встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_8 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що свідчить про існування ризику можливого переховування від суду та потребує на цьому етапі судового розгляду, застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, хоча і більш м`якого ніж тримання під вартою.

Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів.

Таким чином, ураховуючи вказані обставини, суд уважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_8 забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду. Відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_7 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів з визначенням застави у розмірі 230 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням у відповідності до ст. 194 КПК України певних обов`язків; продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та строком на 2 місяці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 181, 183, 193-194, 197, 315, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в певний період доби з 22:00 год. до 06:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 12 липня 2026 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 12 липня 2026 року наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду;повідомляти суд, прокурора про зміну місця свого проживання;утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні;здати, за наявності, на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвалу передати до Відділення поліції № 1 Самарівського РВП за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 для виконання.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 10 липня 2026 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 230 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 765440 грн.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 765440 гривень, уважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 10 липня 2026 року виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який, - відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 14.05.2026.

Суддя ОСОБА_1