Ухвала суду № 136504659, 11.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" травня 2026 р. Справа № 916/1294/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання (Вх. № 2-634/26 від 02.04.2026) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Деметра" (57437, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Новофедорівка, вул. Приморська, буд. 49-Б; код ЄДРПОУ 36742996),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

про стягнення 13756286,11 грн.

За участю представників сторін:

від приватного виконавця - не з`явився;

від АТ "Банк Кредит Дніпро" не з`явився;

від ОСОБА_1 не з`явився;

від ФГ "Деметра" не з`явився;

від ОСОБА_2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1294/24 за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Деметра" та ОСОБА_2 про стягнення 13756286,11 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 у справі № 916/1294/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО заборгованість за Кредитними договорами (№ 310821-КЛН/1 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/2 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/3 від 31.08.2021, № 200123-КЛН від 20.01.2023) в сумі 13756286,22 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 206344,29 грн.

17 вересня 2024 року Господарським судом Одеської області на примусове виконання рішення від 02.07.2024 у справі № 916/1294/24 було видано наказ.

02 квітня 2026 року до Господарського суду Одеської області від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна С.С. надійшло подання (Вх. № 2-634/26 від 02.04.2026) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно наказу № 916/1294/24, виданий 17.09.2024.

Обґрунтовуючи подання, приватним виконавцем було зазначено, що 08 жовтня 2024 року на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна С.С. надійшов наказ № 916/1294/24, виданий 17.09.2024 Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО заборгованості за Кредитними договорами (№ 310821-КЛН/1 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/2 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/3 від 31.08.2021, № 200123-КЛН від 20.01.2023) в сумі 13756286,22 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 206344,29 грн.

08 жовтня 2024 року приватним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Боржник на електрону адресу направив декларацію про доходи, в якій зазначив, що дохід відсутній, майно рухоме та нерухоме за ним не зареєстроване.

Боржник в добровільному порядку судове рішення не виконав, що спонукало приватного виконавця вжити заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

08 жовтня 2024 року приватним виконавцем було здійснено запит до банківських установ на отримання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/ електронних гаманців боржника.

08 жовтня 2024 року у відповідь на запит, від Державної фіскальної служби України отримано інформацію про наявність рахунків боржника в банківських установах, а саме: АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

08 жовтня 2024 року приватним виконавцем здійснено запит до Пенсійного фонду України про отримання пенсії або доходу боржником.

08 жовтня 2024 року у відповідь на запит, встановлено, що боржник пенсію не отримує.

З метою забезпечення виконання рішення суду, 08.10.2024 приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої надіслано банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання та сторонам виконавчого провадження до відома

08 жовтня 2024 року приватним виконавцем було сформовано та надіслано на виконання, до вищевказаних банківських установ, платіжні інструкції (списання).

09 жовтня 2024 року на депозитних рахунок приватного виконавця надійшли кошти у розмірі 607,31 грн, що були розподілені у черговості.

10 жовтня 2024 року у відповідь на запит приватного виконавця, Міністерство внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів повідомило про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

24 жовтня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника

24 жовтня 2024 року приватним виконавцем здійснено опис та арешт майна вищевказаного майнового права, а саме право оренди земельної ділянки.

09 грудня 2024 року приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майнових прав на оренду земельних ділянок.

Надалі вищевказане право оренди земельних ділянок виставлялись на аукціон для продажу.

Станом на момент направлення подання жодних торгів не відбулось, у зв`язку з відсутністю зареєстрованих учасників на аукціон.

Згідно відповіді на запит від 09.05.2025, яка надійшла з Державної прикордонної служби України на адресу приватного виконавця, боржник неодноразово перетинав державний кордон України, а саме:

1. Виїзд Старокозаче, 09.11.2024 12:34, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_3 ;

2. В`їзд Старокозаче 26.11.2024 15:42, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_3 ;

3. ОСОБА_5 , 13.12.2024 11:07, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_4 ;

4. В`їзд Маяки-Удобне, 22.12.2024 16:08, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_4 ;

5. Вїзд Маяки-Удобне, 28.12.2024 10:45, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_3 ;

6. В`їзд Старокозаче, 02.02.2025 15:14, ОСОБА_4 , 04.01.1966 НОМЕР_3 ;

7. ОСОБА_5 , 05.03.2025 11:36, Горбунов Василь, 04.01.1966 НОМЕР_5 .

09 жовтня 2025 року приватним виконавцем повторно здійснено запит до банківських установ на отримання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців боржника, ПФУ, МВС, ДПСУ.

09 жовтня 2025 року приватним виконавцем повторно було сформовано та надіслано на виконання, до банківських установ, платіжні інструкції (списання).

10 жовтня 2025 року на депозитних рахунок приватного виконавця надійшли кошти у розмірі 2253,55 грн, що були розподілені у черговості.

Згідно відповідей на запит про отримання доходу встановлено, що у боржника відсутній дохід, пенсію не отримує, рухомого та нерухомого майна не виявлено.

Таким чином, в ході перевірки майнового стану боржника при примусовому виконанні рішення встановлено, що задовольнити вимоги стягувача за рахунок звернення стягнення на кошти боржника, рухоме майно являється неможливим.

Також, 26.03.2026 виконавцем здійснено запит в Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо перетину боржником державного кордону з 08.10.2024 по 26.03.2026 встановлено, що боржник знову неодноразово перетинає державний кордон України, а саме: 16.11.2025 17:14 - В`їзд, 22.12.2025 12:28 Виїзд, 10.03.2026 14:22 - В`їзд.

Перетинаючи державний кордон України, боржник має можливість забезпечувати покриття своїх постійних витрат, включно з витратами на дорогу.

З дати відкриття виконавчого провадження та станом на день звернення до суду з даним клопотанням, з боржника на користь стягувача стягнень не було, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання боржник не вчинив, з жодними заявами, клопотаннями до приватного виконавця не звертався, про зміну адреси не повідомляв.

Однак, перетинаючи державний кордон України, боржник має можливість забезпечувати покриття своїх постійних витрат, включно з витратами на дорогу, що свідчить проте, що боржник приховує свій реальний дохід.

Отже, за твердженням приватного виконавця все вищевикладене свідчить, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням.

Ухвалою суду від 07.05.2026 прийнято до розгляду подання (вх. № 2-634/26 від 02.04.2026) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 916/1294/24. Призначено судове засідання для розгляду подання на 11.05.2026 о 14:10 год.

3 квітня 2026 року до Господарського суду Одеської області від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшли пояснення, в яких заявник просить суд задовольнити подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Вказані пояснення АТ "Банк Кредит Дніпро" суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

11 травня 2026 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких заявник просить суд відмовити приватному виконавцю у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Вказані пояснення ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник приватного виконавця у судове засідання 11.05.2026 не з`явився.

У судовому засіданні 11.05.2026 судом постановлено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, поданого у справі № 916/1294/24, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Обов`язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що приватний виконавець Баталін С.С. вчинив ряд необхідних дій для примусового виконання судового рішення у справі № 916/1294/24, проте, боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо виконання рішення суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює.

Суд також погоджується з доводами приватного виконавця в частині того, що перетинаючи державний кордон України, боржник має можливість забезпечувати покриття своїх постійних витрат, включно з витратами на дорогу, що свідчить проте, що боржник приховує свій реальний дохід.

Отже, на переконання суду, матеріали справи містять достатні докази, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення.

Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Крім того, у справі Стецов проти України (AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.

Тобто, Європейський Суд вказав про те, що саме по собі невиконання судового рішення боржником не є підставою для застосування такого виключного заходу, як накладення обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, ухилення боржника від виконання такого рішення, яке полягає, в даному випадку, у тому, що боржник приховує свій реальний дохід, може свідчити про таке ухилення.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що доводи приватного виконавця Баталіна С.С. знайшли своє підтвердження під час розгляду подання, відповідно до ст. 74 ГПК України доведено факт обізнаності боржника ОСОБА_1 із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі доведено, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі № 916/1294/24.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Баталіна С.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі № 916/1294/24 задовольнити.

2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно наказу № 916/1294/24, виданого 17.09.2024 Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО заборгованості за Кредитними договорами (№ 310821-КЛН/1 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/2 від 31.08.2021, № 310821-КЛН/3 від 31.08.2021, № 200123-КЛН від 20.01.2023) в сумі 13756286,22 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 206344,29 грн.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено 14.05.2026.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович