Рішення № 136500129, 12.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/296/26

провадження № 2/492/530/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37680 грн, а також судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що 29 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 544698-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 12000 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач свої зобов`язання відповідно умов договору виконав та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 12000 грн, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальниці, а відповідачка всупереч умовам договору кредиту свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором кредиту у загальному розмірі 37680 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа була розподілена судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 11 березня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачці за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з позначкою «адресат відсутній».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 544698-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 18-27).

29 червня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 544698-КС-002 про надання кредиту (а.с. 28-38). Того ж дня ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 544698-КС-002 про надання кредиту на визначених офертою умовах (а.с. 39-48).

Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com) містить анкетні дані позичальника, суму кредиту, дату отримання кредиту, банківський рахунок/банківську картку позичальниці ОСОБА_1 (а.с. 51).

Пунктом 2. 1 договору № 544698-КС-002 про надання кредиту на визначених офертою умовах, визначено, що ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальниці грошові кошти у розмірі 12000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Пунктом 2.3 договору визначено, що кредит надається строком на 24 тижні. Строк дії договору до 14 грудня 2025 року (пункт 2.8 договору).

Згідно з пунктом 2.4. договору стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована. Відповідно до пункту 2.5 договору комісія за видачу кредиту становить 2400 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.

Вказані обставини підтверджуються пропозицією (оферти) укласти договір про надання кредиту № 544698-КС-002; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 544698-КС-002; договором № 544698-КС-002 про надання кредиту від 29 червня 2025 року; паспортом споживчого кредиту, анкетою клієнта (витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://bizpozyka.com).

Із копії паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» надало кредит у сумі 12000 грн, строком на 169 днів (24 тижні), безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів (а.с. 15-17). Як видно з копії візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» сформовано послідовність дій товариства та клієнта в ІТС (а.с. 49-50).

Таким чином, 29 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 544698-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивачем також долучено правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес позика» (а.с. 53-65).

Позивач виконав умови договору, надавши суму кредиту відповідачці, про що свідчить підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, з якого слідує, що 29 червня 2025 року було перераховано кошти у розмірі 12000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору № 544698-КС-002 від 29.06.2025 без ПДВ (а.с. 52).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 11 березня 2026 року надійшов лист АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12723 від 08 квітня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Факт зарахування кредитних коштів на картку НОМЕР_4 (яка належить ОСОБА_1 та зазначена нею у пункті 12 договору) підтверджується рухом коштів по картці, наданим АТ «Універсал банк» на виконання ухвали про витребування доказів.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором кредиту № 544698-КС-002 від 29 червня 2025 року, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку та довідки про стан заборгованості станом на 18 лютого 2026 року становить 37680 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 12000 грн; заборгованість за відсотками - 17280 грн; заборгованість по комісії - 2400 грн; заборгованість по штрафам - 6000 грн (а.с. 12-13, 14).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитного договору

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що договір № 544698-КС-002 було укладено 29 червня 2025 року в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка і використала для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальниці при укладенні кредитного договору, відповідачкою використано фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , що також підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою. Саме на цей номер телефону НОМЕР_5 було відправлено одноразовий ідентифікатор UA-0655, яким підписано кредитний договір.

ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором UA-7830, що підтверджується візуальною формою.

Кредитний договір був підписаний відповідачкою 29 червня 2025 року о 22:22:03 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-0655 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 12000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції 45122-49419-52033, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно кредитного договору № 544698-КС-002 від 29 червня 2025 року.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

В обґрунтування наявності заборгованості відповідачки позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 18 лютого 2026 року, згідно з яким заборгованість становить 37680 грн, з яких заборгованість: за кредитом - 12000 грн; за відсотками - 17280 грн; по комісії - 2400 грн, по штрафам - 6000 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 правильність здійсненого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку невиконаного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не спростувала.

Процесуальний обов`язок, передбачений статями 12, 81 ЦПК України, відповідачкою не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.

Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманого кредиту за вказаним договором та відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн та відсотками в розмірі 17280 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути з відповідачки комісію в сумі 2400 грн.

Згідно з пунктом 2.5 договору про надання кредиту комісія за видачу кредиту складає 2400 грн.

Водночас, за змістом частини 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 2400 грн не підлягають задоволенню.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач також просив стягнути з відповідачки заборгованість по штрафам у розмірі 6000 грн.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), на яку посилався заявник в касаційній скарзі, дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 колегія суддів зазначила про те, що згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20 цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 343/2083/19 (провадження №61-7119св20) зі схожими правовідносинами Верховний Суд зазначив, що встановивши, що сторони у кредитному договорі визначили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 20 % від простроченої суми згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, тобто передбачили можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти та розмір таких процентів визначили в договорі.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у тому числі заборгованість по штрафам у розмірі 6000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений 29 червня 2025 року, тому нарахування позивачем штрафу за період після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 6000 грн не можуть бути задоволені, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX позичальники звільняються від відповідальності, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 6000 грн, яка нарахована за кредитним договором № 544698-КС-002 від 29 червня 2025 року.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідачка, отримавши кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки їх не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 29280 грн, з яких заборгованість: за кредитом 12000 грн, за відсотками - 17280 грн, у решті позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2068,87 грн.

На підставі статей 11, 207, 509, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором № 544698-КС-002 про надання кредиту від 29 червня 2025 року у розмірі 29280 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмір 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 17280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 41084239) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 87 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.