Рішення № 136498630, 13.05.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 166/390/26

Провадження № 2/166/353/26

категорія: 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2026 року сел Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Фазан О. З.,

з участю секретаря Омелько Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі ТОВ «Свеа Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Паладич А.О., яка діє в інтересах позивача ТОВ «Свеа Фінанс» через систему електронний суд звернулася до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 5137859 від 26.11.2024 у розмірі 22017,82 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2024 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5137859 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу кредит в гривні в сумі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачу 6000 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-27/25, відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором №5137859 від 26.11.2024 року становить 22017,82 грн, з яких: заборгованість по тілу 5999,99 грн; заборгованість по відсотках 13017,83 грн,заборгованість за пенею,штрафом-3000 грн..

Враховуючи викладене просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості та суму судового збору.

Ухвалою суду від 19.03.2026 цивільну справу було прийнято до провадження.

Судове засідання 24.04.2026 року відкладено у зв`язку з відпусткою судді.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи провести без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився, відзив не надіслав, про відкладення розгляду справи не клопотав.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року постановлено заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом установлено, що 26.11.2024 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5137859 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов даного договору, кредитодавець - ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику 6000 грн строком на 360днів за базовою процентною ставкою 1,0% відсотків в день, яка застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов кредитного договору 23 квітня 2023 року надало відповідачу грошові кошти в сумі 6000 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану відповідачем у кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ "Пейтек" № 1-3007 від 30.07.2025 ( а. с. 29).

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунку заборгованості складається із заборгованості по тілу 5999,99 грн., заборгованості по відсотках 13017,83 грн.,штрафні санкції-3000 грн. Загальна заборгованість 22017,82 грн.

29.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-27/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-27/25 від 29.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 22017,82 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5999,99 грн., заборгованість по відсотках 13017,83 грн.,заборгованість по штафних санкціях-3000 грн.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону ).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі №524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20).

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка складається із тіла кредиту в сумі 5999,99 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 13017,83грн.

Поряд з цим, відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 3000 грн заборгованості за штрафними санкціями .

Так, згідно до пункту 18 "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 затверджено Указ Президента України " Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 жовтня 2024 року № 740/2024, відповідно до якого продовжено дію воєнного стану в Україні до 08.02.2025 року, який діє до теперішнього часу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача неустойки в сумі 3000 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 19017,82 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5999,99 грн, суми заборгованості за відсотками 13017,83 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2299,64 грн (2662,40 грн х 19017,82 грн / 22017,82 грн = 2299,64).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-283 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №5137859 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 листопада 2024 року у розмірі 19017 (дев`ятнадцять тисяч сімнадцять ) гривень 82 копiйки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2299 (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 64 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8, 04070, ЄДРПОУ 37616221);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Ратнівського

районного суду О.З. Фазан