Ухвала суду № 136497729, 13.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 755/1368/26 2/335/2047/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю представника позивача - адвоката Алєксєєва В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року за підсудністю з Дніпровського районного суду міста Києва до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ТДВ СГ «Оберіг» про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 21692,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є особою, відповідальною за шкоду, завдану власнику транспортного засобу Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.06.2024. Позивач, як страхувальник цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач в момент завдання шкоди потерпілому, виплатив останньому страхове відшкодування у розмірі 37500,00 грн. Однак при встановленні обставин страхового випадку було виявлено, що власник транспортного засобу DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований у місті Запоріжжя, тоді як при укладенні договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-215138941) про цю обставину страховика не було повідомлено, внаслідок чого при розрахунку розміру страхового платежу не були застосовані підвищуючи коригуючі коефіцієнти, і страховий платіж був визначений у розмірі меншому, ніж належало. Це є порушенням умов страхування і тягне відповідальність у виді обов`язку особи, яка відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, компенсувати страховику половину страхового відшкодування, виплаченого за відповідним страховим випадком. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача, як фактичного заподіювача шкоди, половину виплаченого ним страхового відшкодування, а також пеню в розмірі 2563,87 грн. і штрафні санкції, нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 130,95 грн. втрат від інфляції та 248,12 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою від 26.03.2026 було відкрите провадження у справі, її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження, а учасникам справи було надано час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Алєксєєв В.В., позовні вимоги підтримав, пославшись на викладені у позовній заяві факти і норми права. Пояснив, що незважаючи на те, що відповідач у цій справі не був страхувальником за відповідним договором страхування, і не був власником забезпеченого транспортного засобу, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо передбачає, що за викладених у позові обставин саме особа, відповідальна за завдану шкоду, має відшкодувати страхову половину виплаченого ним страхового відшкодування. При цьому така особа не буде позбавлена права висунути зі свого боку вимоги до страхувальника та (або) власника забезпеченого транспортного засобу, які були відповідальні за надання страховику повних і достовірних відомостей про обставини, що мають істотне значення для визначення умов страхового полісу.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні про ти позовних вимог заперечував, наполягаючи на тому, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки не був власником забезпеченого транспортного засобу або стороною відповідного договору страхування, і тому на нього не можуть бути покладені негативні наслідки певних неналежних дій з боку вказаних осіб.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 10.06.2024 о 12 год. 53 хв. в м. Києві по вул. Пантелеймона Куліша, 9, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався позаду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За вказаним фактом Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 755/10267/24 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Станом на момент вчинення ОСОБА_1 вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ СГ «Оберіг» за Полісом № ЕР-215138941, страхувальником за яким був ОСОБА_2 .

Вказаний поліс був чинним з 14.06.2023 по 13.06.2024 включно.

Водночас власником автомобіля DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення вказаної ДТП була ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , і факт чого учасниками справи не заперечувався.

За поясненнями відповідача ОСОБА_1 , в момент вчинення ним ДТП вказаний автомобіль перебував у його володінні і користуванні з дозволу власника, і використовувався для задоволення власних потреб.

Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі Закон № 1961), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Як випливає із назви ст. 38-1 вказаного закону, виплата такої компенсації є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов страхування.

Відповідно до п. 20.1 і п. 20.2 ст. 20 вказаного Закону № 1961,у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

При цьому, як випливає із змісту Закону № 1961, дотримання умов страхування покладалось як на страхувальника за відповідним договором, так і на наступного власника транспортного засобу як правонаступника страхувальника за таким договором, а також на інших осіб, відповідальність яких застрахована.

Таким чином, незважаючи на те, що у ст. 38-1 Закону № 1961 було прямо вказано на суб`єкта відповідальності за порушення вказаних у ній умов страхування безпосередньо перед страховиком особу, відповідальну за заподіяння шкоди, - це не виключає виникнення у такої такої особи права вимоги до власника (страхувальника) транспортного засобу у разі, якщо буде встановлено, що порушення умов страхування було вчинене з причин, які залежали від них.

Отже, рішення у цій справі може вплинути не лише на взаємні права та обов`язки між позивачем та відповідачем, й між відповідачем та ОСОБА_3 як особою, яка була власником забезпеченого транспортного засобу в момент заподіяння відповідачем шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє відповідну ухвалу.

Позивач та відповідач не заперечували проти залучення ОСОБА_3 до участі у цій справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 53, 259-261 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Залучити до участі у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Копію цієї ухвали разом з позовною заявою та додатками до неї надіслати третій особі.

Встановити третій особі п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення копії цієї ухвали, для подання до суду письмових пояснень по суті позову з доказами на їх обґрунтування, з дотриманням правил, передбачених ст. 181 ЦПК України.

Встановити позивачу та відповідачу триденний строк, з дня отримання письмових пояснень третьої особи, для подання до суду заперечень та доказів на їх обґрунтування.

Судовий розгляд відкласти до 10 год. 00 хв. 10.06.2026.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Мінаєв