Ухвала суду № 136496054, 13.05.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/561/26

н/п 1-кс/174/181/2026

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2026 року м. Вільногірськ

Слідчий суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041150000113 від 24.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні СВ ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041150000113 від 24.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

13.05.2026, до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшло дане клопотання слідчого, яке погоджено прокурором, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України. В свою чергу, з метою забезпечення подальшого відшкодування завданих управлінню архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області збитків, виникла необхідність у накладені арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5 , а саме: на земельну ділянку площа (га) 0.1500, кадастровий номер 1224583000:02:002:0223, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Вишнівської селищної ради та житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,8 м2 шляхом заборони відчуження та розпорядження майном ОСОБА_5 .

В разі не застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та його можливе подальше використання, позбавить орган досудового слідства можливості проведення об`єктивного та всебічного розслідування по кримінальному провадженню, а також дозволить підозрюваній (обвинуваченій) відчуження такого майна.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 , клопотання підтримали, посилаючись на його законність та обґрунтованість з підстав викладених у письмовому клопотанні, просили його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 , заперечували з приводу заявленого клопотання, виходячи з відсутності правових підстав. Оскільки, в межах даного кримінального провадження не визначено належного потерпілого, відсутні будь-які докази, які б підтверджували обґрунтованість пред`явленої їй підозри, крім того не визначена у законний спосіб, дійсна вартість майна, на яке просять накласти арешт.

Вислухавши прокурора, слідчого, власника майна та її захисника, дослідивши письмові матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити по наступним підставам.

Так, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема є доказом злочину.

Згідно з ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Нормами ч.2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

З ч.3 ст.132 КПК України слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що ст.ст.7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У рішеннях ЄСПЛ по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

В пунктах 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Пунктом 15 ч.1 ст.7 КПК України регламентовано, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен серед іншого враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) відповідність майна критеріям, зазначеним в статті 98 КПК (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

В свою чергу, долучені до клопотання та досліджені під час судового розгляду матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна як арешт майна, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області має статус потерпілого в рамках даного кримінального провадження матеріали клопотання не містять, цивільний позов не заявлявся, вартість нерухомого майна, на яке просять накласти арешт, у законний спосіб не визначена, злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, причетність останньої до інкримінованого їй злочину, ще не доведена, а тому враховуючи принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження,відсутні правові підстави для задоволення заявленого слідчим клопотання.

Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 07.05.2026 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12026041150000113 від 24.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_1