Рішення № 136493293, 05.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5442/26

Провадження № 2/344/4352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача адвоката Марчук С.В.

представника відповідача - адвоката Войцеховської Н.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська Залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні із роботи у зв`язку із виходом на пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Марчук С.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 19.03.2026 звернулася в суд з позовом до відповідача АТ «Українська Залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні із роботи у зв`язку із виходом на пенсію.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2026 відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позов обґрунтовувала тим, що позивач ОСОБА_1 наказом №660 від 21.07 1987 прийнятий на роботу слюсарем 2 розряду в ремонтно-механічний цех як структурний підрозділ Львівської залізниці (станом на 1987 рік АТ «Укрзалізниця» не існувало, а були відокремлені залізниці, зокрема і Львівська залізниця). В подальшому і до 28.02.2025 ОСОБА_1 працював на різних посадах у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківські механічні майстерні» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця». Наказом (розпорядженням) №04/ос від 20.02.2025 начальника майстерні начальника Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківські механічні майстерні» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» Володимира Паращука звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком (ст. 38 К3пП України). У виданій ОСОБА_2 копії наказу (розпорядженні) від 20.02.2025 №04/ос зазначено: «виплатити: згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та п. 1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 (ПРОТОКОЛ №ц-54\31 Ком.т.) виплатити, відповідно до п.5.1.3 к.д. при стажі 37 років одноразову матеріальну допомогу 3 (три) середньомісячні заробітки: за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4 (чотири) середньомісячні заробітки. Згідно п.п. 26.1., 26.2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 (протокол №85144 Ком.т.) виплати проводити в хронологічній послідовності, відповідно до затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат».

Однак фактично при звільненні з роботи ОСОБА_3 отримав лише компенсацію за невикористані відпустки, та по сьогодні відповідачем не виплачено йому одноразову матеріальну допомогу, а також не виплачено додаткову матеріальну допомогу. Після звільнення з роботи ОСОБА_4 неодноразово звертався до виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківські механічні майстерні» із усними зверненнями про виплату йому вказаних вище матеріальних допомог, однак жодних таких виплат по сьогодні не проведено.

Одноразова матеріальна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у відповідності до Колективного договору в залежності від стажу роботи в галузі (37 років, а отже більше 10 років) становить 3 середньомісячні заробітки, що ревалентно 87 719 грн. 83 коп. та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (для чоловіків при наявності стажу від 35 до 40 років (у випадку ОСОБА_1 - 37 років) становить 4 середньомісячних заробітки, а отже 116 959 грн. 76 коп., а всього загальна сума заборгованості становить 204 679 грн. 59 коп..

На підставі наведеного представник позивача просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію в сумі 87 719 грн. 83 коп. та додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 116 959 грн. 76 коп., а всього разом 204 679 грн..

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» скористався правом подання відзиву на позов, в якому вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є передчасною, необґрунтованою та безпідставною у зв`язку із тим, що під час вирішення питання про виплату вказаних невиплачених сум при виході на пенсію повинні бути враховані нижчезазначені заходи залізниці, прийняті в зв`язку з запровадженням в країні правового режиму воєнного стану та заходи щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності АТ «Укрзалізниця». Нарахування і виплата одноразової грошової допомоги відповідно до п.5.1.3 колективного договору в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків, а також додаткову одноразову допомогу в розмірі 4 (чотирьох) середньомісячних заробітки було призупинено згідно підпункту 1.1.4 пункту 1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.). Відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності, відповідно затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат, згідно з пунктом 1,2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» 14.10.2024 (Витяг Ц-82/63 Ком.т.). На даний час залізницею затверджено графіки виплат для працівників, які звільнилися з роботи в зв`язку з виходом на пенсію включно по травень 2024 року, тоді як Позивач ОСОБА_1 був звільнений в лютому 2025 року та відповідно у вказаний графік не увійшов. Крім того, у відповідності до листа АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 зазначено про те, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 - виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. У вказаному листі також зазначено, що призупинення зазначених виплат це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства та при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Також, спільним листом АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/ЦПроф/ 30-22 від 06.09.2022 повідомляється, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Отже, призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця».

Обмеження виплат пов`язуються з постійним руйнуванням інфраструктура залізниці від російських обстрілів, що призводить до значних збитків товариства, спрямування наявних ресурсів на відновлення інфраструктури, що є пріоритетним під час захисту суверенітету і територіальної цілісності України (посилається на позицію ВП ВС від 14.05.2025 у справі №440/14216/23).

Окремо зазначає, що позивачем не вірно вказано суму середнього заробітку за останні два місяці роботи. Зокрема, у відповідності до довідки Відокремленого підрозділу «Івано-Франківські механічні майстерні» Про розрахунок середньої зарплати, середня зарплата за останні два місяці роботи (грудень 2024р. та січень 2025р.) становить 28103,99 грн., а не 29239,94 грн., що призвело до невірного розрахунку суми позовних вимог.

Окрім того, з позиції відповідача, позивачем пропущено встановлений ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України термін позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами. Так, 25.02.2025 року ОСОБА_1 було надано письмове Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, про що свідчить його власноручний підпис на даному повідомленні. Таким чином, позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду із вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який минув 25.05.2025 року, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі зазначеного, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача адвокат Марчук С.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав вказаних у позові, додатково зазначила, що у повідомленні відповідача зазначено лише ті суми, які він отримав при звільненні - 29 636,49 грн., і там не йдеться про суми виплат, які є предметом цього спору, а тому до такого повідомлення не можна застосовувати, строки звернення до суду, визначені в статті 116 КЗпП України, яка регламентує, що таке повідомлення повинно містити інформацію окремо по кожному виду виплат. Щодо розрахунку середньої заробітної плати відповідача, то така була взята за останніх два місяці перед звільненням, тому вважає здійснений у позові розрахунок правильним. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Войцеховська Н.Я. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві. Крім того, вважає, що позивачем також пропущено строк позовної давності.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Трудові права підлягають захисту в конституційному вимірі. Зокрема, частина сьома статті 43 Конституції України встановлює, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Винагорода за працю безпосередньо пов`язана з людською гідністю та соціальною справедливістю, адже право на винагороду за працю є складовою права на працю і водночас гарантією поваги до людської гідності. Обмеження можливості працівника вимагати належну винагороду за працю в судовому порядку під час дії трудових відносин фактично нівелює цю гарантію.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функції.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно y колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»

зміст колективного договору визначається сторонами.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше).

Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України та ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно ст. 10, 16 К3пП України колективний договір укладається на основі чинного

законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціальних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів, умови колективного договору, що погіршує порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 К3пП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом №660 від 21.07 1987 прийнятий на роботу слюсарем 2 розряду в ремонтно-механічний цех як структурний підрозділ Львівської залізниці (станом на 1987 рік АТ «Укрзалізниця» не існувало, а були відокремлені залізниці, зокрема і Львівська залізниця) (а.с.21-27).

Наказом (розпорядженням) №04/ос від 20.02.2025 начальника майстерні начальника Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківські механічні майстерні» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» Володимира Паращука звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком (ст. 38 К3пП України). У виданій ОСОБА_2 копії наказу (розпорядженні) від 20.02.2025 №04/ос зазначено: «виплатити: згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та п. 1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 (ПРОТОКОЛ №ц-54\31 Ком.т.) виплатити, відповідно до п.5.1.3 к.д. при стажі 37 років одноразову матеріальну допомогу 3 (три) середньомісячні заробітки: за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4 (чотири) середньомісячні заробітки. Згідно п.п. 26.1., 26.2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 (протокол №85144 Ком.т.) виплати проводити в хронологічній послідовності, відповідно до затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат» (а.с.31).

Між державною адміністрацією залізничного транспорту України та радою профспілки залізничників та транспортних будівельників укладено колективний договір на 2009-2012 роки, дію колективного договору продовжено до 2015, на 2015-2016 роки. Пунктом 5.1.3 Колективного договору передбачено, що при звільненні працівників перше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки, більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, а саме: за віком, за вислугу років, за віком на пільгових умовах - на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права, виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в таких розмірах при стажі роботи в галузі для чоловіків з 20 до 25 1 середньомісячний заробіток, з 25 до 30- 2 середньомісячних заробітки, з 30 до 35 3 середньомісячних заробітки, з 35 до 40- 4 середньомісячних заробітки, понад 40- 5 середньомісячних заробітків. Середньомісячний заробіток для виплати одноразової грошової допомоги згідно з цим пунктом обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню на пенсію. У випадку переведення працівника з одного відокремленого підрозділу залізниці в інший підрозділ залізниці середньомісячний заробіток для виплати цієї допомоги обчислюється з врахуванням виплат у відокремленому підрозділі, з якого працівник переведений. (із змінами і доповненнями відповідно до спільних постанов П-13/2 від 18.04.2013, П-16/16 від 14.11.2013) (а.с.35-85).

Відповідно до п. 3.2.21. Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після виникнення вперше цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі для чоловіків при наявності стажу від 35 до 40 років (у випадку ОСОБА_1 - 37 років) становить 4 середньомісячних заробітки.

Згідно витягу з протоколу МоЦ-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (п. 1.1.4).

Відповідно до листа від 06.09.2022 АТ «Укрзалізниця» та Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України повідомили, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Зазначено, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Згідно витягу з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 по питанню поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Українська залізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року ухвалено: виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення; нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (а.с.86-92).

Відповідно до графіку виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік згідно з п. 3.2.21. Галузевої угоди, затвердженого 16.10.2024 директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця», для Регіональної філії «Львівська залізниця» передбачено виділення коштів відповідно: у листопаді 2024 року за січень 2024 року, у грудні 2024 року за лютий 2024 року, у січні 2025 року за березень 2024 року, у лютому 2025 року за квітень 2024 року, у березні 2025 року за травень 2024 року та у квітні 2025 року за червень 2024 року. Виділення коштів за інші періоди відсутні (а.с.93-95).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд при вирішенні пору між сторонами, зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. За змістом частини першої ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Згідно з частиною першою ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Відповідно до частини другої ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Згідно з частиною першою ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до п. 1.4., 1.5 Колективного договору укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002 - 2006 роки, який є чинним по цей час, сторони погодили, що за спільною домовленістю сторін в Договір можуть вноситься зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим договором. Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Щодо рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) про припинення на період дії правового режиму воєнного стану в Україні виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами, а також витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 по питанню поновлення таких виплат, то такі рішення правління не базуються на нормах законодавства та не беруться судом до уваги. Суд розуміє складність ситуації в якій постійно перебуває АТ «Укрзалізниця», інфраструктура якої перебуває під постійними обстрілами, проте обмеження будь-якого виду виплат не може ґрунтуватися на основі односторонніх рішень роботодавця, без відповідного погодження з працівниками та профспілковими органами. Слід враховувати, що для будь-якого роду обмежень, навіть в умовах воєнного стану, потрібно приймати відповідні підзаконні нормативно-правові акти, які видаються компетентними органами (до прикладу Кабінетом Міністрів України) на основі відповідних законів.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивача одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію в сумі 87 719 грн. 83 коп. та додаткової одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 116 959 грн. 76 коп., а всього разом 204 679 грн..

Щодо розрахунку вказаних сум, то такі позивачем здійснено правильно. Так, при розрахунку до уваги взято довідки про розрахунок заробітної плати за грудень 2024 року та січень 2005 року, в яких вказано, що сума виплат до оподаткування становила 27 358,10 грн. та 31 121,79 грн., тобто середньомісячна: 58479,82/2=29239,94 грн.. З урахуванням вказаної суми, одноразова матеріальна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у відповідності до Колективного договору в залежності від стажу роботи в галузі (37 років, а отже більше 10 років) становить 3 середньомісячні заробітки, тобто - 87 719 грн. 83 коп. (29 239,94 х 3); додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (для чоловіків при наявності стажу від 35 до 40 років (у випадку ОСОБА_1 - 37 років) становить 4 середньомісячних заробітки, тобто - 116 959 грн. 76 коп. (29 239,94 х 4). Всього загальна сума заборгованості становить - 204 679 грн. 59 коп..

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, 25.02.2025 року ОСОБА_1 було надано письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, про що свідчить його власноручний підпис на даному повідомленні. Проте, таке повідомлення не містить сум одноразової та додаткової матеріальної допомоги, з приводу яких виник спір, а тому дата вручення такого повідомлення не може братися до уваги при розрахунку тримісячного строку для звернення до суду із даним позовом.

За таких обставин, суд вважає, що позов поданий в межах строків, визначених ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 2046 (дві тисячі сорок шість) грн. 80 коп. з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 10-13, 76-81,89,133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ

40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову матеріальну допомогу при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 87 719 (вісімдесят сім тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 83 коп., та додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 116 959 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 76 коп., а всього разом 204 679 (двісті чотири тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 59 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ

40075815) судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 2046 (дві тисячі сорок шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 13.05.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК