Постанова № 13649078, 20.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2011 року № 2а-11678/10/2670

10:32

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електрик Енжін»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321506/0 від 15.06.2010, № 0000191506 від 09.04.2010, № 0000221506 від 11.05.2010, № 0000321506/1 від 20.08.2010, другої податкової вимоги № 2/7456 від 12.07.2010 та зобовязання вчинити певні дії Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про, з урахуванням уточнень, скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321506/0 від 15.06.2010, № 0000191506 від 09.04.2010, № 0000221506 від 11.05.2010, № 0000321506/1 від 20.08.2010, другої податкової вимоги № 2/7456 від 12.07.2010 та визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в оскаржуваний період позивач здійснював оподатковувані операції.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій ТОВ «ЕЛЕКРІК ЕНЖІН»(ЄДРПОУ 36425760) за періоди: червень 2009 (Акт перевірки 30.04.2010 №0022/15-06); січень-лютий (Акт перевірки від 09.04.10 № 0019/15-06), березень (Акт перевірки від 04.06.2010 № 0030/1506) 2010 року (далі разом Акти перевірки).

Як вбачається зі змісту Актів перевірки при перевірці податкових декларацій податковою службою встановлено заниження та несплату податку на додану вартість. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлений позивачем задекларований розмір операцій з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту є безпідставним. Адже вказаний у декларації позивача контрагент з індивідуальним податковим номером 356176050161 не існує, так як не зареєстрований як платник податку у органах державної податкової служби згідно відомостей інформаційних баз останньої.

Таким чином, згідно висновків Актів перевірок позивачем було порушено пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.5. пп.7.4., пп.7.7.1. пп.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон про ПДВ).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпункт 7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного вище закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, задекларовані суми з неіснуючим індивідуальним номером платника податку необґрунтовано було використано позивачем при визначені поточної суми податкового зобов'язання з ПДВ та відображено у відповідних деклараціях.

Таким чином встановивши вказані обставини податковою службою було вчинені дії у відповідності та в порядку частини 2 статті 19 Конституції України, а саме винесено податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги.

Суд не приймає покликання представників позивача про направлення уточнюючих розрахунків відповідно до яких було уточнено індивідуальний податковий номер контрагента позивача. Адже такі уточнення були направлені всупереч положенням пп. 1.7.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-III від 21.12.2000) - після проведення перевірки і встановлення вказаних вище обставини, що спричинили прийняття оскаржуваних рішень та вимог.

Окрім того, позивач в уточненнях і доповненнях позовних вимог від 02.12.2010 просить суд визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій згідно Актів перевірки.

Проте всупереч положенню ч.1 статті 72 КАС України не виклав обставин та не надав доказів які б підтверджували вказану позовну вимогу.

Разом з тим, у відповідності до пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (№ 509-XII від 04.12.1990) прямо передбачено право відповідача здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Окрім того, пункт «в»підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст..4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язує відповідача самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Таким чином жодних порушень згідно вказаних покликань позивача в цій частині судом не встановлено, а позивачем не доведено.

У відповідності до положень статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Поряд з цим у відповідності до положень статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на вказане вище, покликання відповідача на наявність ознак фіктивності вказаних позивачем торгових операцій та встановлення усіх обставин у справі, судом витребувано усі належні докази від представників позивача які б свідчили про товарність проведення декларованих операцій.

Представниками протягом декількох судових засідань було надано лише податкові накладні, прибуткові накладні, оборотно-сальдові відомості, витяги з книги обліку придбань.

Проте суд не вбачає можливість встановлення з цих документів реального товарного характеру операцій.

Разом з тим судом згідно пояснень представників позивача було встановлено наступне.

Позивач придбавав у свого контрагента товар, який є специфічним та вузько- профільним, адже може бути використаний лише у сфері електроніки (приладобудування) (як-от: резистори, діоди, мікросхеми та інш.). Вказані комплектуючи придбавалися у постачальника, який знаходиться у м. Луганськ.

На вимогу суду пояснити та надати докази отримання (докази зокрема щодо оформлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та перевезення (спосіб перевезення, особа перевізника, товарно-транспортні накладні та інші документи перевезення) вказаних комплектуючих з міста Луганськ представники позивача нічого не подали та не пояснили.

Окрім того, представники на вимогу суду пояснили, що вказаний товар реалізовувався в місті Києві, проте жодних належних доказів такої реалізації суду не було надано, як і не було надано пояснень з приводу конкретного місця, адреси реалізації товару, складу збереження та/або реалізації товару.

Враховуючи вищевказане у сукупності, неодноразові вимоги суду про надання доказів у справі, оцінюючи зазначене у сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер операцій позивача. Адже з наданих документів вказаного не вбачається, а як витребувані судом документи, так і належні пояснення з приводу обставин проведення торгових операцій представниками позивача не надано.

Таким чином, з огляду на те, що вказані операції є безтоварними, зворотнього позивачем суду не доведено, а також беручи до уваги позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 27.01.2011.