Ухвала суду № 136489995, 08.05.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3470/26

Провадження № 1-кп/496/599/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12026160000000273 від 13.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. При цьому прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-3 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

16.03.2026 року ОСОБА_4 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 11.05.2026 року. Судове провадження не закінчено, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, тому строк дії запобіжного заходу необхідно продовжити.

Захисник в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, при цьому посилався на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення. Зазначив, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, має мати з інвалідністю 3 групи, доглядає за нею, у зв`язку з чим просив застосувати відносно обвинуваченого цілодобовий домашній арешт. Крім того, обвинувачений хворіє, переніс операцію.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечив, та підтримав думку захисника.

Потерпілі та їх адвокати в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора підтримали та просили задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілих та їх представників, дослідивши клопотання прокурора та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд вважає, доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді клопотанні сторони обвинувачення, суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який призвів до загибелі людини, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, без альтернативи іншого покарання, а також звільнення від відбування покарання, відповідно до ст. 75 КК України

Також, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які були допитані на досудовому слідстві та будуть допитуватися безпосередньо судом, приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним на потерпілих та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності за імовірно вчинений тяжкий злочин.

Однак, посилання сторони обвинувачення на існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, суд відхиляє, з огляду на те, що стороною обвинувачення він не доведений.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, оскільки застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, зокрема ризик можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 не забезпечать, на думку суду, належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно вплинути на судовий розгляд. Суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному розгляді справи, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Що стосується клопотання захисника та обвинуваченого, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на той факт, що у обвинуваченого на утриманні перебувають неповноті діти (08.07.2019 року та 15.02.2021 року), він здійснює догляд за матір`ю, яка є інвалідом третьої групи, а також наразі він має захворювання, в даному випадку, суд вважає, що вказані факти не є безумовними підставами для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, суд вважає, що ці обставини, у даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Надані до суду медичні документи, датовані 2025 роком, та наразі не підтверджують його дійсний стан здоров`я або неможливість перебувати у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Враховуючи суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою вказані ризики не зменшилися та продовження тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання, відомості, в тому числі які стосуються наявності обвинувачення за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який призвів до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті людини, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо, шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.

Тому суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, та є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 177, 314, 331, 376, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 08.05.2026 року по 06.07.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня проголошення, до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 11.05.2025 року о 16:30.

Суддя ОСОБА_1