Рішення № 136489811, 12.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/312/26

провадження № 2/492/545/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 91310,90 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 27 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8996660. Також, 11 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит № 71739359.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло та стало новим кредитором у зобов`язанні.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідач свої обов`язки за кредитними договорами не виконав, не здійснив повернення кредиту, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року у розмірі 54000 грн, за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року у розмірі 37310,90 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачеві визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

27 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8996660 (а.с. 7-15), відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачеві кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки у розмірі 20000 грн строком на 360 днів. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 договору. Знижена процентна ставка 0,95 % в день і застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 27 травня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно з пунктом 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування поточний рахунок споживача, уключаючи реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А4043. Крім того, відповідачем було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 16-17), паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-20).

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20251231-1.1 від 31 грудня 2025 року, ТОВ «Пейтек» повідомляє про успішне перерахування 27 квітня 2025 року коштів у сумі 20000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 21).

24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло (а.с. 25-26, 28).

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 24 грудня 2025 року, реєстром боржників від 24 грудня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 8996660 від 27 квітня 2025 року у розмірі 54000 грн (а.с. 27, 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року заборгованість відповідача становить 54000 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 20000 грн, заборгованість за відсотками 24000 грн, по штрафам 10000 грн (а.с. 22-24).

11 квітня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71739359 (а.с. 35-41), відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало відповідачеві кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за банківський рахунок позичальника у розмірі 22000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,275 %, комісії за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3300 грн), процентів за понадстрокове користування кредитом 4,00 %.

Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, відповідачем було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 42) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 43-44).

ТОВ «1 БАНК» виконало умови договору та надало відповідачеві ОСОБА_1 кошти в кредит у розмірі 22000 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанк» від 11 квітня 2025 року (а.с. 45, 46).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 47-48, 51). Позивачем також надана суду додаткова угода № 9 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу (а.с. 49).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників № 16 від 24 вересня 2025 року, реєстру боржників № 16 від 24 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року у розмірі 37310,90 грн (а.с. 50, 52).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 24 вересня 2025 року становить 37310,90 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 18177,50 грн; за відсотками - 5005 грн; за відсотками за понадстрокове користування - 10828,40 грн; за комісією - 3300 грн (а.с. 53-54).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитних договорів

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частин 1, 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручного введення одноразових ідентифікаторів отриманих від позикодавців прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договори (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто договори вважаються укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочинів та не надано будь-яких доказів того, що позикодавці отримали його персональні дані та використали їх у власних цілях.

Вказаними договорами передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за кредитами, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 , підписавши вказані договори, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому вказаними договорами.

Таким чином, сторони договорів досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали їх у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договори вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).

Щодо відступлення права вимоги

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитними договорами № 71739359 від 11 квітня 2025 року (первісний кредитор ТОВ «1 БАНК») та № 8996660 від 27 квітня 2025 року (первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна») за відповідними договорами факторингу.

Надання позивачем витягів з реєстру боржників, актів приймання-передачі реєстру боржників до договорів факторингу в сукупності з копіями таких договорів факторингу є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитними договорами, укладеним між ТОВ «1 БАНК», ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Вищезазначені договори факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із їх частин, не оспорювалися та не визнані недійсними. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитними договорами до відповідача суду не надано.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договорів факторингу набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними між первісними кредитодавцями та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредитів та інших передбачених договорами платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.

Доказів на спростування отримання кредитів відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею, штрафами у розмірі 10000 грн.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 489/192/17 (провадження № 61-5465св23) зазначено, що «за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року у розмірі 54000 грн, з яких: 20000 грн - заборгованість за кредитом, 24000 грн - заборгованість за відсотками, 10000 грн пеня.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений 27 квітня 2025 року, тому нарахування позивачем пені (штрафу) після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 10000 грн, яка нарахована за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року не можуть бути задоволені, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX позичальники звільняються від відповідальності, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 10000 грн, яка нарахована за кредитним договором № № 8996660 від 27 квітня 2025 року.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманого кредиту та відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20000 грн та процентами у розмірі 24000 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором підлягають частковому задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з пунктами 2.2.1-2.2.4 договору сума кредиту 22000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка/день 0,275 % фіксована, дата повернення кредиту 10 травня 2025 року, денна процентна ставка/день 0,775 %, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 4,00 % в день.

Відповідно до пункту 2.3 договору ставки, визначені цим договором є незмінними протягом усього строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між кредитодавцем та позичальником додаткової угоди до договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Зазначена у договорі процентна ставка може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється, шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 10 травня року. Матеріали справи не містять звернення позичальника до кредитодавця щодо продовження строку кредитування, строк кредитного договору № 71739359 від 11 квітня 2025 року закінчився 10 травня 2025 року.

Оскільки строк дії кредитного договору № 71739359 від 11 квітня 2025 року закінчився 10 травня 2025 року, а матеріали справи не містять доказів пролонгації строку дії договору, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами з цього часу припинилося.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «1 БАНК» нараховувало відсотки за користування кредитом за ставкою 0,275 % в день за період з 11 квітня 2025 року по 10 травня 2025 року, з 11 травня 2025 року по 30 травня 2025 року, тобто після закінчення строку кредитування за ставкою 1 % в день, за період з 31 травня 2025 року по 12 червня 2025 року нараховувало відсотки за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4 % в день.

Згідно з розрахунком заборгованості 09 травня 2025 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за відсотками 1210 грн.

З вищенаведеного випливає, що ТОВ «1 БАНК» за статтею 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти в порядку, передбаченому договором, оскільки таке нарахування можливе лише в межах погодженого строку.

В позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» не зазначає правову підставу стягнення процентів за понадстрокове користування в розмірі 10828,40 грн, не посилається на положення статті 625 ЦК України, як правову підставу позовних вимог в цій частині, тому суд вважає, що проценти в зазначеному розмірі нараховані поза межами строку кредитування, що є неправомірним.

Крім того, пункт 2.4 договору, розташований в розділі 2 «Предмет договору, параметри та умови кредиту» договору, який регулює правомірну поведінку сторін.

Умовами укладеного сторонами договору не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми, як міри відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України.

Суд, аналізуючи зміст кредитного договору, норми закону, які регулюють спірні правовідносини, а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду дійшов висновку, що установлені товариством відсотки у розмірі 4 % в день не є мірою відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому не підлягають нарахуванню поза межами строку кредитного договору.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що проценти за користування кредитом становлять 1815 грн.

Тобто заборгованість за процентами за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року за весь строк кредитування складає 1815 грн (22000*30*0,275%), відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за відсотками 1210 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 605 грн.

Крім того, звертаючись до суду позивач заявив вимогу про стягнення комісії в сумі 3300 грн. за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року.

Відповідно до пункту 2.4. договору, комісія за надання кредиту 15,00 % від суми кредиту (що у гривневому виразі складає 3300 грн).

Оскільки відповідно до умов кредитного договору № 71739359, що укладений між сторонами, ТОВ «1 БАНК» надало позичальнику кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок: 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд враховує, що у даному випадку у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.

Враховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг, то положення пункту 2.4. щодо встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3300 грн комісії за надання кредиту за кредитним договором № 71739359 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів за кредитними договорами, укладених в електронній формі, право вимоги за даними договорами на підставі договорів факторингу перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 8996660 від 27 квітня 2025 року у розмірі 44000 грн, за кредитним договором № 71739359 від 11 квітня 2025 року у розмірі 18782,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2288,22 грн.

На підставі статей 11, 207, 208, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, поштовий індекс 01032, код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість:

- за договором про надання споживчого кредиту № 8996660 від 27 квітня 2025 року у розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за основною сумою боргу 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71739359 від 11 квітня 2025 року у розмірі 18782 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 50 копійок, з яких заборгованість за основною сумою боргу 18177 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 50 копійок, заборгованість за відсотками 605 (шістсот п`ять) гривень,

а всього 62782 (шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, поштовий індекс 01032, код ЄДРПОУ: 35625014) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 22 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.