Рішення № 136489808, 13.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/525/26

Провадження 2-о/492/32/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Череватої В.І.,

за участі секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Арцизі Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Арцизька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Михайлов О.А.

Заявниця ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Михайлова О.А. звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (спадкоємець), постійно проживала разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , (спадкодавцем) на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців, крім заявниці, немає. Син померлої ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Чоловік померлої ОСОБА_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Померла ОСОБА_2 заповіт не складала. У встановлений строк заявниця не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадкового майна, яке залишилось після смерті її бабусі ОСОБА_2 17 березня 2026 року заявниця звернулася до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки нею пропущено строк подачі заяви на прийняття спадщини та відсутній факт постійного проживання зі спадкодавцем. Померла ОСОБА_2 на момент своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одна. Так як бабуся заявниці була похилого віку, хворіла та потребувала догляду, в період з 01 січня 2017 року і по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявниця фактично без реєстрації проживала разом з нею та вела з нею спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , у них були взаємні права та обов`язки, вони вели спільне господарство та побут, мали спільний бюджет. Заявниця здійснювала догляд за бабусею ОСОБА_2 та несла усі витрати, пов`язані з похованням бабусі. Заявниця вважає, що вона є спадкоємицею померлої ОСОБА_2 . Відмова нотаріуса свідчить про неможливість отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 14 квітня 2026 року, прийнято заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Арцизька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Клопотання представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Михайлова О.А. про витребування доказів задоволено та витребувано від Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 83/2026, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник заявниці адвокат Михайлов О.А. підтримав заяву ОСОБА_1 просив задовольнити заяву у повному обсязі на підставі фактів, викладених у заяві поданій до суду.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила суд заяву задовольнити у повному обсязі та пояснила суду, що є матір`ю трьох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , які проживали разом з її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , а вона з 2017 року по 2022 рік проживала разом з бабусею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та здійснювала за нею догляд.

Представник заінтересованої особи Арцизької міської ради в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши в судовому засіданні учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16 лютого 2022 року, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження, заявниця народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 і її батьком значиться ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, заявниця 26.11.2014 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та прийняла прізвище чоловіка ОСОБА_7 , що також підтверджується копією паспорту громадянина України заявниці серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2014 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , його матір`ю значиться ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_4 .

Згідно з копіями свідоцтв про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з копії довідки, виданої Арцизькою міською радою від 13 березня 2026 року № 667, на час смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована одна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як вбачається з копії Витягу з реєстру територіальної громади, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

17 березня 2026 року заявниця звернулася до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак постановою державного нотаріуса Панашенка І.П. від 18.03.2026 року № 126/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку подачі заяви на прийняття спадщини та відсутній факт постійного проживання зі спадкодавцем.

Згідно з копією акту опитування свідків від 30 березня 2026 року, на підставі опитування свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 встановлено, що в період з 01 січня 2017 року і по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно фактично без реєстрації проживала разом з ОСОБА_2 , яка доводилася їй бабусею, та вела з нею спільне господарство за місцем реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у них були взаємні права та обов`язки, вони вели спільне господарство та побут, мали спільний бюджет, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії накладної № 75 від 02.02.2022 року, ОСОБА_1 понесла витрати на поховання ОСОБА_2 в сумі 19 400,00 гривень.

Як вбачається з копії спадкової справи № 83/2026, заведеної 17.03.2026 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_1 звернулась до Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 , однак, постановою державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. від 18.03.2026 року № 126/02-14 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з пропуском строку подачі заяви на прийняття спадщини та відсутній факт постійного проживання зі спадкодавцем. Інші спадкоємці відсутні.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту постійного спільного проживання заявниці із спадкодавицею ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що є сусідкою заявниці та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 з січня 2017 року по день смерті її бабусі за адресою: АДРЕСА_1 , а діти заявниці проживали окремо разом з чоловіком заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є сусідкою заявниці та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 з січня 2017 року по день смерті її бабусі за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що є сусідом заявниці та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 з 2017 року по день смерті її бабусі у 2022 році за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки бабуся була похилого віку, а діти заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали окремо від заявниці разом з її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між учасниками справи, суд виходить з наступних положень законодавства.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт постійного її проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким,що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, суд допитав свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які надали в судовому засіданні аналогічні показання та встановив, що їх показання послідовно підтверджують факт здійснення заявницею догляду за спадкодавицею ОСОБА_2 .

Суд оцінює ці показання як належні в частині підтвердження догляду та допомоги. Водночас суд приходить до висновку, що підтвердження догляду не є тотожним доведенню постійного спільного проживання на час відкриття спадщини. Догляд може здійснюватися шляхом відвідувань, допомоги у побуті, придбанні продуктів, лікуванні без фактичного постійного проживання у одному житлі.

Крім того, в судовому засіданні з пояснень заявниці судом встановлено, що вона є матір`ю трьох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , одному з яких на час її нібито постійного проживання разом з бабусею у 2017 році, було лише два роки і яку вона залишила прживати окремо від неї разом з її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .

Сам по собі факт поховання заявницею ОСОБА_2 , не свідчить про спільне проживання, а тому не є правовою підставою для задоволення заяви.

Проте надані заявницею та її представником документи перелічені вище, достатньо і достовірно не підтверджують факт проживання заявниці зі спадкодавицею.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, саме на заявницю покладений обов`язок доказування факту постійного проживання зі спадкодавцем не час відкриття спадщини, належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Натомість, заявницею та її представником, не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зі змісту наданих доказів не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 проживала разом з заявницею ОСОБА_1 на день смерті.

Фактично факт проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю протягом останніх 5 років, що передували відкриттю спадщини, підтвердили лише допитані в судовому засіданні свідки, які надавали однакові покази з зазначенням точних дат, що викликає сумнів у їх правдивості. Крім того, заявниця перебуває у шлюбі і має тьох дітей, які ніби окремо від неї проживають з чоловіком, при цьому вони з чоловіком перебувають у сімейних стосунках, що також викликає сумнів у правдивості факту постійного проживання заявниці з бабусею на час смерті.

Суд вважає, що показання свідків не можуть свідчити про факт проживання заявниці та спадкодавці на час відкриття спадщини та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Схожі по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16.

Суд також враховує що заявницею та її представником не подано доказів, які підтверджують постійність проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що заявниця та її представник не довели належними допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, які становлять предмет доказування у цій справі, а саме постійність спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті спадкодавиці у 2022 році.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, саме заявниця повинна довести обставини на які посилається як на підставу заяви.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Отже, заявницею та її представником не підтверджені вимоги належними доказами, а згідно ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що заявлені вимоги заявниці ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому у задоволенні заяви, слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 79 81, 209, 212 - 215, 234, 235, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315 - 319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Арцизька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2026 року.

Суддя В.І. Черевата