Постанова № 13648832, 02.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5007/10/1770

02 грудня 2010 року 13год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Грибок Л.Т.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агроресурс» (далі ПАТ «Агроресурс») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2010 року №0001292342/0, від 01.06.2010 року №0001292342/1, від 03.08.2010 року № 0001292342/2, від 07.05.2010 року № 0001302342/0, від 01.06.2010 року № 0001302342/1, від 03.08.2010 року № 0001302342/2, від 01.06.2010 року № 0001642342/0, від 16.06.2010 року № 0001642342/1, від 03.08.2010 року № 0001642342/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Рівне проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Агроресурс» (далі ЗАТ «Агроресурс») (в подальшому змінено назву на ПАТ «Агроресурс») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт №536/23/1000/24175498 від 22.04.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки 07.05.2010 року ДПІ у м. Рівне прийняла податкові повідомлення-рішення: №0001292342/0, яким ЗАТ «Агроресурс» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 125408 грн. 00 коп. (у тому числі за основним платежем 110470 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14939 грн. 00 коп.), № 0001302342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55510 грн. 50 коп. (у тому числі за основним платежем 3701 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1850 грн. 50 коп.) Податкові повідомлення-рішення від 07.05.2010 року позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги позивача ДПІ у м. Рівне прийнято рішення №22683/25-09 від 27.05.2010 року, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Крім того, збільшено розмір штрафної санкції з податку на прибуток, про що прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0001642342/0 на суму 11047 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки №536/23/1000/24175498 від 22.04.2010 року, є необґрунтованими та підлягають скасуванню з таких підстав.

В акті перевірки№536/23/1000/24175498 від 22.04.2010 року податковим органом зроблені висновки про порушення порядку формування валових витрат в частині безпідставного віднесення до їх складу витрат по оплаті послуг щодо просування товару торгової марки «Данко» та «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки. Позивач зазначає, що 20.02.2009 року уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фініст» (далі ТзОВ ТД «Фініст») про надання послуг по просуванню товару торгової марки «Данко» та «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки. На виконання договору та в підтвердження наданих послуг сторони договору оформляли акти виконаних робіт від 26.07.2009 року на суму 74142 грн. 00 коп., 20.10.2009 року на суму 102695 грн. 00 коп., 29.12.2009 року на суму 179353 грн. 55 коп., які містять необхідні реквізити та повністю відповідають вимогам, що визначенні для первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отримані послуги рекламного характеру мали позитивний результат, що засвідчує динаміка росту продажу опалювальної техніки на російському ринку, зокрема, в 2007 році відсоток продажу товарів складав 7,6%, у 2008 році 17,1%, у 2009 році 35,5%. Угода про надання послуг носила реальний характер, виконана сторонами, придбані рекламні послуги позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому ПАТ «Агроресурс» правомірно включив відповідні суми витрат до складу валових витрат.

Також в акті перевірки №536/23/1000/24175498 від 22.04.2010 року зазначено про завищення позивачем валових витрат у розмірі 67190 грн. 00 коп. по транспортних послугах, наданих для ПАТ «Агроресурс» фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 Такі послуги позивачу надавались на підставі договору від 04.10.2006 року, а витрати формувались на підставі належним чином оформлених актів виконаних робіт. Позивач забезпечував перевезення до місця роботи та назад своїх працівників, оскільки режим роботи підприємства встановлений цілодобово, в три зміни (в тому числі нічна), для цього уклав договір з перевізником фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, а тому понесені витрати підставно включав у відповідних податкових періодах до складу валових витрат.

Ще одне порушення, описане в акті перевірки, повязане з господарською операцією по придбанню товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіховий сад» (далі ТзОВ «Горіховий сад»), по якій позивач сформував валові витрати на суму 18506 грн. 00 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 3701 грн. 00 коп. Висновки податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту по вказаній операції ґрунтуються на протоколі допиту свідка ОСОБА_1 (директора ТзОВ «Горіховий сад»), який засвідчив, що господарською діяльністю не займався, не здійснював поставки товарів та не підписував будь-яких документів. На підставі зазначеного, ДПІ у м. Рівне визначила угоду між ЗАТ «Агроресурс» і ТзОВ «Горіховий сад» як нікчемну та застосувала відповідні наслідки. Позивач зазначає, що угода носила реальний характер, придбані ТМЦ (кабелі, натяжні та підвісні кріплення, хомути, муфти, шини, наконечники алюмінієві та інше) використанні в господарській діяльності, відповідно до актів № 641, № 642 від 30.11.2010 року проведено списання ТМЦ на підприємстві.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Цивільного кодексу України. Позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.05.2010 року №0001292342/0, від 01.06.2010 року №0001292342/1, від 03.08.2010 року № 0001292342/2, від 07.05.2010 року № 0001302342/0, від 01.06.2010 року № 0001302342/1, від 03.08.2010 року № 0001302342/2,ивід 01.06.2010 року № 0001642342/0, від 16.06.2010 року № 0001642342/1, від 03.08.2010 року № 0001642342/2 та стягнути судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, суду пояснив, що податковим органом зроблені висновки без дослідження і належної оцінки первинних документів, які засвідчують факти реального здійснення господарських операцій, використання в господарській діяльності отриманих рекламних і транспортних послуг, ТМЦ. ПАТ «Агроресурс» правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, а висновки відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Представник позивача просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.05.2010 року №0001292342/0, від 01.06.2010 року №0001292342/1, від 03.08.2010 року № 0001292342/2, від 07.05.2010 року № 0001302342/0, від 01.06.2010 року № 0001302342/1, від 03.08.2010 року № 0001302342/2,ивід 01.06.2010 року № 0001642342/0, від 16.06.2010 року № 0001642342/1, від 03.08.2010 року № 0001642342/2 та стягнути судовий збір.

Представник відповідача ДПІ у м. Рівне в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову № 48743/10-15 від 10.11.2010 року, суду пояснив, що проведеною перевіркою ТзОВ «Агроресурс» виявлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат на суму послуг, наданих нерезидентом ТзОВ ТД «Фініст», в розмірі 356191 грн. 00 коп. Так, позивач уклав договір з ТзОВ ТД «Фініст» про надання комплексу послуг по руху товару торгової марки «Данко» та «Екотерм», вивчення попиту на товар, аналізу структури і динаміки просування товару на ринку опалювальної техніки, проведення акцій по руху товару. По даній господарській операції для перевірки були надані акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати. В підтвердження отриманих послуг у позивача відсутні інші документи, зокрема, конкретний опис послуг, доказів у якій формі вони надавалися, доказів використання таких послуг у господарській діяльності та яким чином вони вплинули на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Також при перевірці встановлено завищення валових витрат на суму 67190 грн. 00 коп. по транспортних послугах з перевезення пасажирів, наданих для позивача фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, чим порушено норми підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дані послуги надавались згідно актів виконання, розрахунки проводились в безготівковій формі. Податковим органом не прийняті дані витрати, оскільки акти виконання транспортних послуг не оформлені належним чином, в них відсутня назва вантажу, доцільність транспортних перевезень, номенклатура вантажу, відсутні товарно-транспортні накладні та заявки щодо необхідності таких послух, що не дає можливість встановити характер послуг та підтвердити їх використання у виробничих цілях.

Ще одне порушення, внаслідок якого зменшено валові витрати позивача на суму 18506 грн. 00 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 3701 грн. 00 коп., повязане з придбанням ТМЦ у ТзОВ «Горіховий сад», угода з яким податковим органом класифікована як нікчемна. Висновки про нікчемність угоди купівлі-продажу ґрунтуються на постанові слідчого від 12.01.2010 року в кримінальній справі № 80/02-10 по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Горіховий сад», яка знаходиться на стадії досудового слідства. З протоколу допиту директора ТзОВ «Горіховий сад» ОСОБА_1 вбачається, що останній господарською діяльністю не займався. Відсутність матеріальних ресурсів, персоналу, економічних можливостей у контрагента, віддаленість контрагентів один від одного, свідчить про відсутність господарських операцій між ТзОВ «Горіховий сад» та позивачем. Відповідач посилається на норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Представник відповідача ДПІ у м. Рівне просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Агроресурс» (до 31.08.2010 року назва юридичної особи Закрите акціонерного товариства «Агроресурс») є субєктом господарської діяльності, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Агроресурс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт № 536/23-100/24175498 від 22.04.2010 року (а. с. 12-50). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

завищення валових витрат у розмірі 356191 грн. 00 коп. на вартість послуг, отриманих від ТзОВ «ТД «Фініст», по просуванню на російському ринку опалювальної техніки торгової марки «Данко» і «Екотерм» сформованих лише на підставі актів виконаних робіт, без надання інших документів, які б підтверджували отримання таких послуг, конкретного опису послуг, доказів, у якій формі надані послуги, доказів про їх використання в господарській діяльності позивача та їх вплив на показники такої діяльності;

завищення валових витрат в розмірі 67190 грн. 00 коп. на суму транспортних послуг по перевезенню пасажирів, наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, через неналежне оформлення актів виконаних робіт, тобто без підтверджуючих документів про назву вантажу, доцільність транспортних перевезень, номенклатури вантажу, за відсутності товарно-транспортних накладних, заявок про необхідність таких послуг;

завищення валових витрат на суму 18506 грн. 00 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3701 грн. 00 коп. по господарській операції з ТзОВ «Горіховий сад» на придбання ТМЦ, яка визначена як нікчемна у звязку з розслідуванням кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Горіховий сад».

На підставі акта перевірки № 536/23-100/24175498 від 22.04.2010 року ДПІ у м. Рівне 07.05.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001292342/0, яким визначено суму податкового зобовязання ЗАТ «Агроресурс» з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 125408 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 110470 грн. 00коп., за штрафними санкціями 14938 грн. 00 коп.) та №0001302342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55510 грн. 50коп. (в тому числі, за основним платежем 3701 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1850грн. 50 коп.) (а. с. 58-59). За результатами розгляду первинної скарги ЗАТ «Агроресурс» ДПІ у м. Рівне прийняте рішення, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, та, крім того, збільшено розмір штрафної санкції з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11047 грн. 00 коп. 01.06.2010 року ДПІ у м. Рівне винесено такі податкові повідомлення-рішення:

№0001642342/0, яким визначено ЗАТ «Агроресурс» суму штрафної санкції з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11047 грн. 00 коп.;

№0001292342/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 125408 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 110470 грн. 00коп., за штрафними санкціями 14938 грн. 00 коп.);

№0001302342/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55510 грн. 50коп. (в тому числі, за основним платежем 3701 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1850грн. 50 коп.)

В подальшому повторні скарги позивача, подані в адміністративному порядку, були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. ДПІ у м. Рівне з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобовязань, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях-рішеннях, виносилися наступні податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо розгляду якої воно складене, зокрема,

№0001642342/1 від 16.06.2010 року, яким визначено ЗАТ «Агроресурс» суму штрафної санкції з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11047 грн. 00 коп.;

№0001292342/2 від 03.08.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 125408 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 110470 грн. 00коп., за штрафними санкціями 14938 грн. 00 коп.);

№0001302342/2 від 03.08.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55510 грн. 50коп. (в тому числі, за основним платежем 3701 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1850грн. 50 коп.)

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач ДПІ у м. Рівне не довела правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки акту перевірки № 536/23-100/24175498 від 22.04.2010 року про порушення позивачем вимог підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовані встановленими в судових засіданнях обставинами справи та зібраними доказами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівне про не підтвердження отриманих послуг від нерезидента ТзОВ «ТД «Фініст» по просуванню товарів торгової марки «Данко» і «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки, транспортних послуг по перевезенню пасажирів, отриманих від фізичної особи підприємця ОСОБА_2, про доцільність таких послуг, та їх економічну необхідність, вигоду для позивача, а також про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Горіховий сад», судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, їх необхідність та доцільність, економічний ефект, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування валових витрат при обчисленні податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що одним з видів діяльності ПАТ «Агроресурс» є торгівля опалювальною технікою та супутніми товарами, власне виробництво опалювальних котлів . 20.02.2009 року позивач (замовник) уклав договір з ТзОВ «ТД «Фініст» (виконавець) №17-Р про надання послуг по просуванню товару торгової марки «Данко» і «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки, в який вносились доповнення 24.08.2009 року, 30.12.2009 року, 16.08.2010 року. Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надавав такі послуги: вивчення попиту на товар, що постачався замовником, проведення аналізу структури і динаміки продажу товару торгових марок «Данко» і «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки, проведення акцій по просуванні товару через виготовлення і розповсюдження рекламних матеріалів. На виконання умов договору сторонами підписано акти виконаних робіт;

від 20.06.2009 року, згідно з яким виконавець виконав наступні послуги: виготовив та розповсюдив рекламні друковані матеріали (буклети 5000 штук, листівки 12000 штук, брошури 3000 штук), виготовив і розповсюдив обєкти зовнішньої реклами (банери 5 штук, розтяжки 2 штуки), виготовив і розповсюдив сувенірну продукцію (кружки з логотипом «Данко» 300 штук) на загальну суму 300000 російських рублів,

від 09.10.2009 року, згідно з яким виконавець виконав наступні послуги: виготовив та розповсюдив рекламні друковані матеріали (буклети 6000 штук, листівки 6000 штук, брошури 2500 штук), виготовив і розповсюдив обєкти зовнішньої реклами (банери 4 штук) на загальну суму 380000 російських рублів,

від 18.12.2009 року, згідно з яким виконавець виконав наступні послуги: виготовив та розповсюдив рекламні друковані матеріали (буклети 6000 штук, листівки 14000 штук, брошури 3500 штук), виготовив і розповсюдив обєкти зовнішньої реклами (банери 11 штук) на загальну суму 685000 російських рублів.

В судовому засіданні оглянуті кольоровий буклет з рекламою опалювальних котлів «Данко», який містить фото та характеристики товарів, є посилання на виробника ЗАТ «Агроресурс», а ТзОВ «ТД «Фініст» зазначений як офіційний представник товару в Росії, фото кружки та інших сувенірів з логотипом «Данко», листівок з рекламними гаслами «Данко», каталог продукції, випущений ТзОВ «ТД «Фініст». На виконання умов договору виконавцем проводилися презентації, виставки продукції, семінари, конференції серед продавців опалювальної техніки і менеджерів відділів продажу, на яких брали участь спеціалісти ПАТ «Агроресурс», про що свідчать листи ТзОВ «ТД «Фініст» від 15.11.2010 року № 118, запрошення для участі у семінарах, посвідчення про відрядження працівників позивача до Росії для участі в семінарі.

При цьому, позивач також надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладення договору від 20.02.2009 року №17-Р про надання послуг по просуванню товару торгової марки «Данко» і «Рівнетерм» на російському ринку опалювальної техніки було обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Так, зокрема, зріс попит на опалювальну техніку на російському ринку, про що свідчить динаміка реалізації котлів в порівняні з попередніми роками, зокрема, в порівняні з 2006 роком (обсяг продажу 1,7 відсотка) в 2009 році обсяг реалізації товару в Росії становив майже 36 відсотків, збільшився обсяг поставок . За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих послуг від ТзОВ «ТД «Фініст» та їх звязок із господарською діяльністю позивача.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не порушив вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТзОВ «ТД «Фініст», за 2009 рік в сумі 356191 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що 04.06.2006 року між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг, відповідно до пункту 2.1 якого виконавець надає замовнику автомобіль для перевезення працівників замовника не менше 16-20 пасажирів, згідно з узгодженими маршрутами вказаними в додатку № 1. В додатку № 1 визначено рух маршруток, замовлених ЗАТ «Агроресурс», з вказівкою на розклад рейсів слідування транспортного засобу по пяти маршрутах, наприклад, виїзд 23:45 маршрут № 1 селище «Ювілейне»: 1.1. ЗАТ «Агроресурс» - вул. Дворецька до «Лагуни» вул. Соборна маршрут Луцьке кільце «Золотіїв» до мосту; 1.2. ЗАТ «Агроресурс» - вул. Чернишова вул. Дубенська вул. О. Теліги вул. Павлюченка вул. Вербова до кінцевої зупинки автобусу № 16, в додатку № 2 погоджено оплату за 1 поїздку по визначених маршрутах . Щомісяця протягом 2009 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 складались та підписувались акти про організацію виконаних транспортних послуг ПП ОСОБА_2, в яких зазначались відомості про маршрут, дату надання послуги, тип транспортного засобу, кількість поїздок, тариф, суму. Протягом 2009 року згідно актів про організацію виконаних транспортних послуг ПП ОСОБА_2, позивач придбав послуг на суму 67190 грн. 00 коп., витрати по яких у відповідних податкових періодах відніс до валових витрат.

З встановлених у судовому засіданні обставин справи та викладених вище норм чинного законодавства щодо порядку формування валових витрат, суд вважає правомірними дії позивача в частині віднесення до складу валових витрат вартості транспортних послуг по перевезенню пасажирів, наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 в розмірі 67190 грн. 00 коп. Такі послуги безпосередньо використані в господарській діяльності позивача, надавалися для перевезення персоналу - працівників ПАТ «Агроресурс», викликані виробничою необхідністю, зокрема, трьохзмінним протягом доби режимом роботи підприємства (в тому числі нічною зміною), який затверджений правилами внутрішнього трудового розпорядку позивача.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про не підтвердження валових витрат по отриманих транспортних послугах з підстав неналежного оформлення актів виконаних робіт, тобто без підтверджуючих документів про назву вантажу, доцільність транспортних перевезень, номенклатури вантажу, за відсутності товарно-транспортних накладних, заявок про необхідність таких послуг з таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Акти про організацію виконаних транспортних послуг ПП ОСОБА_2 відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки такі акти містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в актах описана деталізація змісту і обсягу наданих послуг.

Вимоги відповідача щодо необхідності товарно-транспортної накладної на послуги з перевезення пасажирів грубо суперечить чинному законодавству. Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обовязковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, а не пасажирів.

Судом також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТзОВ «Горіховий сад» (продавець) укладено усні договори на поставки ТМЦ, на виконання яких виписувались накладні:

від 14.10.2009 року на суму 1753 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 292 грн. 20 коп.),

від 14.10.2009 року на суму 3229 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 538 грн. 20 коп.),

від 14.10.2009 року на суму 10996 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ 1832 грн. 80 коп.),

від 14.10.2009 року на суму 6228 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 1038 грн. 00 коп.)

та податкові накладні :

№ 22/09/01 від 14.10.2009 року на суму 1753 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 292 грн. 20 коп.),

№ 22/09/04 від 14.10.2009 року на суму 3229 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 538 грн. 20 коп.),

№ 22/09/02 від 14.10.2009 року на суму 10996 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ 1832 грн. 80 коп.),

№ 22/09/03 від 14.10.2009 року на суму 6228 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 1038 грн. 00 коп.).

Придбання ТМЦ відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 205 в жовтні 2009 року та підтверджується актом інвентаризації цінностей на складі станом на 31.10.2009 року. Відповідно до актів комісії № 641, 642 від 30.11.2009 року проведено списання ТМЦ, які використанні в господарській діяльності підприємства. Позивач по договірних зобовязаннях перед ТзОВ «Горіховий сад» провів повний розрахунок згідно з платіжним дорученням № 1251 від 01.10.2010 року. По операції придбання ТМЦ у ТзОВ «Горіховий сад» позивач сформував валові витрати на суму 18506 грн. 00 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 3701 грн. 00 коп.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто правомірно включив до складу валових витрат за четвертий квартал вартість ТМЦ в розмірі 18506 грн. 00 коп. та правомірно відніс податок на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року в розмірі 3701 грн. 00 коп.

При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка ТМЦ мала реальний характер. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 24.11.2010 року державна реєстрація ТзОВ «Горіховий сад» не припинена, юридична особа зареєстрована з місцезнаходженням в місті Рівне, що спростовує доводи ДПІ у м. Рівне про неможливість поставки ТМЦ через віддаленість покупця та продавця. А також відсутні факти визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Горіховий сад» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, видані за господарськими операціями з ТзОВ «Агроресурс» податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені пунктом 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судом досліджено не лише податкові накладні від 14.10.2009 року, які були підставою для включення до складу податкового кредиту суми 3701 грн. 00 коп. податку на додану вартість у жовтні 2009 року по операціях з придбання позивачем у ТзОВ «Горіховий сад» товарів та платіжні документи, які є обовязковими для податкового обліку при формуванні податкового кредиту, але й інші докази, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, чи повязане придбання таких ТМЦ з господарською діяльності позивача. Як встановлено судом, позивач займався виробничою діяльності по виготовленню опалювальної техніки, і придбані ТМЦ (шина алюмінієва, трос мідний, кронштейні кріплення-муфти, наконечники алюмінієві, натяжні кріплення, підвісні кріплення, кабель, муфти кінцеві, труба гофрована тощо) є необхідними комплектуючими деталями для виготовлення опалювальних пристроїв.

При цьому відповідачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджували б його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності, а угоди поставки нікчемними.

Надані ТзОВ «Агроресурс» документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, а надані докази свідчать про реальний характер угоди на поставку ТМЦ.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у ТзОВ «Горіховий сад» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки суду не представлено доказів на обґрунтування таких обставин. В свою чергу позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують факт реального отримання ТМЦ, позивач придбавав такі товари в межах господарської діяльності, сума податку сплачена ТзОВ «Агроресурс» в ціні послуги в повному обсязі, позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку в розмірі 3701 грн. 00 коп. на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість, та підставно сформовано валові витрати на суму 18506 грн. 00 коп.

Разом з тим, системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає суду підстави прийти до висновку що, у разі якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість добросовісного платника податку, який виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне, прийнятих за результатами перевірки ТзОВ «Агроресурс».

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (з наступними змінами та доповненнями), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання. Оскільки з наведеної норми не вбачається, що при надісланні нового податкового повідомлення-рішення (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги залишається без змін), попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, тому суд приходить до висновку, що скасуванню підлягають всі податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне: від 07.05.2010 року №0001292342/0, від 01.06.2010 року №0001292342/1, від 03.08.2010 року № 0001292342/2, від 07.05.2010 року № 0001302342/0, від 01.06.2010 року № 0001302342/1, від 03.08.2010 року № 0001302342/2, від 01.06.2010 року № 0001642342/0, від 16.06.2010 року № 0001642342/1, від 03.08.2010 року № 0001642342/2.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0001292342/0 від 7 травня 2010 року, №0001292342/1 від 1 чнрвня 2010 року, №0001292342/2 від 3 серпня 2010 року, №0001302342/0 від 7 травня 2010 року, №0001302342/1 від 1 червня 2010 року, №0001302342/2 від 3 серпня 2010 року, №0001642342/0 від 1 червня 2010 року, №0001642342/1 від 16 червня 2010 року, №0001642342//2 від 3 серпня 2010 року.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.